Рішення № 94594667, 03.02.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. справа № 300/3175/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини 3030 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 12888,76 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Військова частина 3030 Національної гвардії України 09.11.2020 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 12888,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 у відповідності до наказу командира військової частини 3030 від 09.10.2018 № 53 (по особовому складу) та наказу від 09.10.2018 № 202 (по стройовій частині) було зараховано на військову службу за контрактом строком на три роки та призначено на посаду водія 2 відділення 2 патрульного взводу на автомобілях патрульної роти на автомобілях. На підставі наказу командира військової частини 3030 Національної гвардії України від 18.09.2020 № 50 по особовому складу з відповідачем було розірвано контракт за п.п. «Д» пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через службову невідповідність, у зв`язку з чим чинність контракту було припинено достроково 18.09.2020. В подальшому, наказом командира військової частини 3030 від 18.09.2020 № 185 по стройовій частині відповідача було переведено для подальшого проходження строкової військової служби, а також покладено обов`язок з відшкодування заборгованості за одноразову грошову допомогу яка виплачена за підписання першого контракту підлягає стягненню з військовослужбовців у розмірі 206,80 грн та за предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився у розмірі 12 681,96 грн. З огляду на бездіяльність відповідача щодо добровільного відшкодування витрат, позивач, з метою стягнення коштів, звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 11.11.2020 направлено відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області запит щодо надання відомостей щодо реєстрації місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи щодо ОСОБА_1 (а.с.30).

16.11.2020 на адресу суду, через канцелярію, надійшла відповідь відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (а.с.33).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення (а.с.35-36).

Судом на виконання вимог статті 174 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачу за адресою його місцезнаходження ( АДРЕСА_1 ), надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію ухвали про відкриття провадження, в якій зазначено, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

01.12.2020 відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.42). Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на вищевикладене, судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини 3030 від 20.04.2018 № 78 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення (а.с.10).

04.10.2018 відповідач звернувся з рапортом до командира військової частини 3030 з клопотанням про зарахування на військову службу за контрактом строком на 3 (три) роки (а.с.11).

На виконання вимог Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, 09.10.2018, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира позовом Військової частини 3030 Національної гвардії України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах солдатського складу строком на три роки (а.с.12).

Згідно наказу командира військової частини 3030 від 09.10.2018 № 53о/с (по особовому складу) та наказу від 09.10.2018 № 202 (по стройовій частині) відповідача було зараховано на військову службу за контрактом строком на три роки та призначено на посаду водія 2 відділення 2 патрульного взводу на автомобілях патрульної роти на автомобілях (а.с.13).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини 3030 Національної гвардії України від 18.09.2020 № 50 о/с по особовому складу з ОСОБА_1 розірвано контракт за п.п. «Д» пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через службову невідповідність (а.с.15).

В подальшому, наказом командира військової частини 3030 Національної гвардії України від 18.09.2020 № 185 по стройовій частині ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження строкової військової служби, а також покладено обов`язок з відшкодування заборгованості за одноразову грошову допомогу, яка виплачена за підписання першого контракту підлягає стягненню з військовослужбовця у розмірі 206,80 грн та за предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився у розмірі 12 681,96 грн (а.с.16).

Згідно довідки-розрахунку від 09.10.2019 станом на день виключення зі списків особового складу військової частини за ОСОБА_1 залишилась заборгованість за одноразову грошову допомогу за не дослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту в сумі 206,80 грн та за предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився, яке отримував під час проходження військової служби за контрактом в сумі 12 681,96 грн(а.с. 18).

В подальшому, для вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем було підготовлено Претензії № 8 від 09.10.2020 щодо утримання вартості виданих предметів речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився та утримання коштів за підписання першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту, згідно якої пропонувалося відповідачу протягом 20 календарних днів з дня виключення зі списків особового складу військової частини сплатити кошти у розмірі 12888,76 грн в добровільному порядку.

Зважаючи на бездіяльність ОСОБА_1 , щодо добровільного відшкодування нарахованих витрат, з метою примусового стягнення таких коштів, позивач звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про Національну гвардію України" від 13.03.2014 року № 876-VII (надалі, також - Закон № 876-VII) визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ(стаття 5 Закону № 876-VII ).

Згідно положень статті 22 Закону № 876-VII встановлено, що фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011 дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Абзацами 1-2 частини першої статті 9-1 Закону № 2011 передбачено, що продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України; речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 475 від 07.06.2017 реєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 за № 797/30665, затверджено Інструкцію про з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період (надалі Інструкція № 475).

Відповідно до абзацу 1 пункту 18 розділу ІІІ Інструкції № 475 у разі звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, засудженням особи до позбавлення волі або обмеження волі за вироком суду, що набрав законної сили, а також у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, вартість виданих їм предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, утримується з урахуванням строку перебування їх у носінні на підставі довідки-розрахунку на утримання вартості речового майна.

Наявною в матеріалах справи довідкою-розрахунком № 29 від 18.09.2020 року вбачається, що вартість виданих ОСОБА_1 предметів речового забезпечення, яку він має відшкодувати з урахуванням фактичного зносу, складає 12681,96 грн (а.с.23).

Відтак, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем з відшкодування залишкової вартості речового забезпечення в розмірі 12681,96 грн.

Щодо заборгованості за одноразову грошову допомогу за не дослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту в сумі 206,80 грн, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.04.2018 року за № 405/31857 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України.

Відповідно до пункту 1 розділу XXI Інструкції № 200 Військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, передбаченого у додатку 1 до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку вони призначені, виплачується одноразова грошова допомога.

Згідно пункту 3 розділу XXI Інструкції № 200, одноразова грошова допомога яка виплачена за підписання першого контракту підлягає стягненню з військовослужбовців, визначених у пункті 1 цього розділу, у сумі, обчисленій у повних календарних місяцях пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту, у разі дострокового припинення (розірвання) першого контракту та звільнення з військової служби (направлення для проходження строкової військової служби) через службову невідповідність.

Суд зазначає, що відповідачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 призначено одноразова грошова допомога при укладенні першого контракту у розмірі 8 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини 3030 Національної гвардії України від 09.10.2018 № 202 по стройовій частині.

Згідно довідки-розрахунку від 09.10.2019, у зв`язку з достроковим розірванням контракту та переведенням на строкову військову службу, станом на день виключення зі списків особового складу військової частини за ОСОБА_1 залишилась заборгованість по одноразовій грошовій допомозі за не дослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту (14 096 грн. 00 коп./36 міс. х 14 міс. = 5 481,78). Під час здійснення перерахунку грошового забезпечення та під час проходження строкової військової служби з ОСОБА_1 частково було утримано заборгованість у сумі 5 274,98 грн, залишок до сплати 206,80 грн (а.с.18).

Таким чином, виходячи із наведених норм матеріального права та встановлених обставин справи, враховуючи підставу розірвання контракту через службову невідповідність суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 обов`язку з відшкодування коштів по одноразовій грошовій допомозі за не дослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту та за предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився, яке отримував під час проходження військової служби за контрактом в сумі 12888,76 грн.

Відповідачем доказів добровільного відшкодування заборгованість в сумі 12888,76 грн, в межах заявлених позовних вимог, суду не надано.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 12888,76 грн є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вирішення спору на користь суб`єкта владних повноважень, та відсутність доказів стосовно понесених витрат позивача, пов`язаних із залученням свідків, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Військової частини 3030 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 23313859) кошти, за видані предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився та кошти за не дослужений період першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту в сумі 12888 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 76 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: Військова частина 3030 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 23313859, проспект Повітрофлотський, 24, м. Київ, 03049);

відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.