Рішення № 94594652, 26.01.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. справа № 300/1739/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Скільського І.І.

за участю секретаря судового засідання - Гевак Л.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Кобиліва В.Я.,

представника відповідача - Яремака Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0002230506 від 23.03.2020,-

ВСТАНОВИВ:

17.07.2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо проведення фактичної перевірки господарської одиниці магазину «Chateau Chizay», визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002230506 від 23.03.2020, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 299 109,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з порушенням норм чинного законодавства, відповідачем безпідставно проведено перевірку господарської одиниці магазину позивача «Chateau Chizay», за результатами якої незаконно прийнято податкове повідомлення-рішення №0002230506 від 23.03.2020 та яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 299 109,00 грн.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року дана позовна заява була залишена без руху, а позивачу наданий десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У строк установлений судом позивач усунув недоліки позовної заяви, а тому ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.09.2020 року в задоволенні клопотань представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та про виклик свідка відмовлено.

Ухвалою суду від 25.09.2020 року клопотання представника позивачапро розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено та призначено справу до розгляд в судовому засіданні.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Суду пояснили, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно, оскільки позивачем ведеться у встановленому законодавством порядку, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, і здійснюється продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Також вказали, що на момент перевірки Книга обліку доходів і витрат була втрачена, проте у позивача були наявнівсі документи, що підтверджують походження товару (накладні, видаткові накладні), які були надані контролюючому органу під час проведення перевірки. Одночасно звернули увагу на судову практику, відповідно до якої невнесення до Книги обліку доходів і витрат відомостей щодо обліку товару не є обставиною про реалізацію платником податку не облікованого товару, а положення статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачають відповідальності платника податку за неведення або неналежне ведення Книги обліку доходів і витрат. Пояснили, що за неведення вказаної Книги настає адміністративна відповідальність згідно статті 164 КУпАП. Окрім цього зазначили про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, визначеної статтями 80, 81 Податкового кодексу України, оскільки така перевірка була проведена без законних на те підстав. Вказали, на безпідставність твердження відповідача про захист своїх прав виключно шляхомне допуску посадових осіб до початку проведення перевірки та оскарження наказу на проведення перевірки, так як Верховний Суд відступив від своїх попередніх висновків та зазначив на необхідність дослідження правомірності проведення перевірки при оскарженні прийнятого рішення. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив з мотивів, наведених у відзиві та додаткових поясненнях, який містяться в матеріалах справи. Вказав, що перевірка господарської одиниці магазину позивача «Chateau Chizay» проведена контролюючим органом підставно, відповідно до статті 80 Податкового кодексу України. Копія наказу про проведення перевірки була вручена продавцю, і саме вказана особа ознайомлена зі змістом наказу і направлень, а також із службовими посвідченнями, пред`явленими посадовими особами контролюючого органу. Перевірка проведена відповідно до листа ДПС України, а тому посилання позивача та його представника щодо незаконності проведення перевірки є безпідставними. Зазначив, що при проведенні перевірки встановлено порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме, не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в Книзі обліку доходів і витрат. Вказав, що відповідно до норм статті 177 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Відмітив, що належне ведення Книги обліку доходів і витрат дає змогу відобразити придбання товарів та послуг, відповідно обліковувати товарні запаси на підставі записів до Книги, а також відповідних документів, які підтверджують придбання. Таким чином, на переконання відповідача, наявність вказаних порушень свідчить про правомірність прийнятого контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що вона працювала продавцем у магазині « Chateau Chizay », у лютому 2020 року працівниками податкового органу проведено перевірку у магазині «Chateau Chizay». Під час проведення перевірки нею надавались інспекторам документи на ознайомлення а саме: ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами; документи щодо оренди приміщення магазину; трудовий договір про її працевлаштування, також на вимогу контролюючого органу нею надавались документи, що підтверджують походження товару (накладні, видаткові накладні). Також надавались письмові пояснення з приводу здійснення нею продажу алкогольних напоїв. З приводу опису інспекторами під час проведення перевірки фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) алкогольних напоїв, не заперечувала. З приводу наявності у магазині на час проведення перевірки книги обліку доходів і витрат, свідок зазначила, що не пригадує чи така книга витребовувалась інспекторами під час перевірки та чи була така у магазині на час перевірки.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що працює у Головному управлінні ДПС України в Івано-Франківській області головним державним ревізор-інспектором та проводив перевірку господарської одиниці магазину позивача «Chateau Chizay». Під час проведення 27.02.2020 фактичної перевірки здійснено контрольно розрахункову операцію придбано алкогольний напій «Віскі» по ціні 330 грн., що підтверджено виданим продавцем магазину чеком про придбання такого. Також зазначив, що під час проведення перевірки продавця ознайомлено з направленням на перевірку та вручено копію наказу на проведення фактичної перевірки. На час перевірки не надано книгу обліку доходів і витрат, а також накладні на товар, що знаходився на реалізації. У зв`язку з чим надано письмову вимогу про надання документів. 28.02.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у приміщенні податкового органу надав письмові пояснення щодо відсутності (втрати) книги обліку доходів і витрат. З приводу надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в податковому органі накладних на товар що знаходився на реалізації свідок вказав, що не пригадує. Також свідок зазначив, що в ході проведення перевірки здійснювався опис товару що знаходився на реалізації, свідченням чого є відомості про опис товарно-матеріальних цінностей алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Перевірка розпочата 27.02.2020 та завершена 05.03.2020.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши позивача, представників сторін та пояснення свідків, дослідивши і оцінивши докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, на підставі наказу №351 від 26.02.2020 року та направлення на перевірку №434 від 26.02.2020 року, проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину « Chateau Chizay », розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

Під час здійсненні перевірки посадовими особами відповідача встановлено ряд порушень, серед яких зокрема, порушення вимог пункту 12, пункту 13 статті 3 Закону №265/95-ВР, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, Наказу №481, а саме: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме невідповідність обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у Книзі обліку доходів і витрат, сума вартості товарів отриманих для реалізації становить 149 554,50 грн.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт про результати фактичної перевірки від 05.03.2020 року за №090951, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002230506 від 23.03.2020, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 299 109,00 грн.

03 квітня 2020 року позивач в порядку адміністративного оскарження направив до Державної податкової служби України відповідну скаргу (вх. ДПС №13929/6).

За наслідками розгляду даної скарги, Державною податковою службою України прийнято рішення від 27 травня 2020 року №17225/6/99000805-06-06, яким скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення ДПС в Івано-Франківській області від 23 березня 2020 року №0002230506 без змін.

Предмет адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульований положеннями Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 за №265/95-ВР (надалі по тексту також - Закон №265/95-ВР), Податковим кодексом України (надалі по тексту також - ПК України), наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (надалі по тексту також - Порядок №481).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

В даному випадку фактична перевірка дотримання суб`єктом господарювання здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, у спірних відносинах проводилась на підставі на підставі наказу №351 від 26.02.2020 року та направлення на перевірку №434 від 26.02.2020 року.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, позивач та його представник вказуютьна відсутність будь-яких підстав для проведення фактичної перевірки, за результатами якої складено акт від 05.03.2020 року за №090951. Зокрема, відповідачем у наказі та направленні на проведення перевірки не зазначено жодних підстав, передбачених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, що давали б контролюючому органу можливість проводити перевірку позивача.

Відповідно до наданих пояснень в судовому засіданні представника відповідача, Головним управлінням ДПС України в Івано-Франківській області, згідно листа ДПС України від 27.09.2019 року №2001/7/99-00-05-04-01-17, отримано податкову інформацію щодо можливих порушень законодавства суб`єктами господарювання та зазначено на необхідність перевірки суб`єктів, які показали у 2019 нереально низькі виторги, проведені через РРО. Так, відповідно до витягу наданим податковим органом з переліком господарських одиниць, магазин позивача у 2019 показав нереально низькі виторги, проведені через РРО, Вказані обставини і стали підставою для проведення фактичної перевірки (а.с. 155-158).

Окрім цього суд зазначає з матеріалів справи вбачається, що наказ №351 від 26.02.2020 року та направлення на перевірку №434 від 26.02.2020 року були пред`явлені ОСОБА_2 - продавцю магазину, 27.02.2020 року, а також даній особі пред`явлено службове посвідчення, що засвідчується її особистим підписом (а.с. 10-11).

В даному випадку, посадовими особами податкового органу проведено фактичну перевірку, яку згідно норм пункту 80.1 статті 80 ПК України, передбачено проводити без попередження платника податків (особи).

В той же час, слід відмітити, що вищевказаний наказ на проведення перевірки та направлення містять відомості про підставу проведення фактичної перевірки - підпункт 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим на переконання суду перевірка проведена відповідачем підставно та правомірно.

Щодо посилання представника позивача на не зазначення періоду проведення перевірки суд зазначає, що окремі недоліки в оформленні документів на проведення перевірки не свідчать про відсутність підстав для її проведення і відповідно не спростовують правомірність проведення такої перевірки.

Твердження представника відповідача, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки та необхідності оскарження наказу на проведення перевірки є безпідставними, оскільки відповідно Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, згідно постанови від 21.02.2020 року №826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формулює правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Також Верховним Судом зазначено, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

За змістом пункту 15.1 статті 15 коментованого Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Обов`язки платника податків встановлено статтею 16 Податкового кодексу України.

Так, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 ПК України), а також забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (підпункт 16.1.12 пункту 16.1. статті 16 ПК України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У відповідності до вказаної правової норми Податкового кодексу України, наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Згідно пункту 1 Порядку №481, фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (надалі по тексту також - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (надалі по тексту також - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, поряд з іншим, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про відсутність обов`язку ведення обліку товарних запасів тільки у фізичних осіб-підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовуються фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Проте, судом встановлено, що штрафну санкцію, яка визначена оскаржуваним податковим повідомленням рішенням, відповідач наклав на позивача не за порушення ведення Книги обліку доходів і витрат, що фактично встановлена під час перевірки і підтвердилася в судовому засіданні, а за порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку.

Так суд зазначає, що не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у Книзі обліку доходів і витрат не можна ототожнювати з порушенням порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку.

Згідно відомості (додаток №3 до акту перевірки) про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 27.02.2020 (дата початку перевірки) при перевірці господарської одиниці магазину «Chateau Chizay», який належить позивачу, податковим органом виявлено не облікований товар на загальну суму 149 554,50 гривень.

Згідно наданих пояснень позивача та його представника, вказаний додаток №3 було надано вже після складання податкового повідомлення-рішення на відповідний запит, проте при наданні позивачу копії акту перевірки, податковий орган його не надав.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб`єктів малого підприємництва. Обов`язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Суд зазначає, що положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до статті 9 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів та підтвердження права власності на них.

Судом оглянуті в судовому засіданні наявні у матеріалах справи накладні, видаткові накладні надані позивачем та його представником, які свідчать про проведення обліку позивачем товарних запасів за місцем їх реалізації і спростовують покликання податкового органу про не облікований товар на загальну суму 149 554,50 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував щодо наявності в позивача документів обліку товару (накладних, видаткових накладних), проте зазначив, що такі були відсутні на момент проведення перевірки і працівникам податкового органу під час проведення перевірки не надавалися.

Проте суд вважає такі твердження представника відповідача безпідставними, оскільки будь-яких відміток у акті перевірки щодо ненадання позивачем документів, які підтверджують оприбуткування товарів, які відображені в додатку №3 до ату перевірки від 05.03.2019 року не зазначено. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , інспектор який проводив перевірку, зазначив, що не пригадує чи позивачем подавалися такі документи, а відповідачем не зазначено про це у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Також у рішенні за результатами розгляду скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення вищестоящим органом вказано виключно на факт відсутності Книги обліку доходів та витрат, однак не зазначено про відсутність будь-яких необхідних документів для проведення перевірки.

Окрім цього суд наголошує, що законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV покладено на уповноважену особу. Крім того, законодавство не встановлює обов`язку з ведення та зберігання Книги обліку доходів і витрат саме на торговій одиниці, а зазначено, що така Книга повинна зберігатися у платника податку.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95 ВР.

При цьому, ненадання Книги обліку доходів та витрат та/або невнесення до цієї книги відомостей щодо обліку товару не є обставиною, що свідчить про реалізацію платником податку не облікованого товару.

Також слід зазначити, що відповідачем долучено до матеріалів адміністративної справи копію Книги обліку доходів і витрат, яка прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою податкового органу, а пердставник позивача зазначив, що така Книга була знайдена.

Суд звертає увагу, що відповідальність за неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку передбачено статтею 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також суд зазначає, що у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 27.02.2020 не зазначено залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізація) запасів за визначений період, що взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару.

Таким чином висновки контролюючого органу про порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме невідповідність обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у Книзі обліку доходів і витрат, та притягнення позивача до відповідальності за статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є незаконним, у зв`язку з чим прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0002230506 від 23.03.2020, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 299 109,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому адміністративний позов слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 вказаної статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 991,09 грн., сплачений згідно платіжного доручення АТ «Приватбанк» №0.0.1789223495.1 від 03.08.2020 року.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області №0002230506 від 23.03.2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2 991 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто одну) грн. 09 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

відповідач: Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 43142559, вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.

Рішення складене в повному обсязі 01 лютого 2021 р.