Рішення № 94594441, 25.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Справа № 280/8401/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Прус Я.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Бердянської міської ради

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Бердянської міської ради (далі - ВК БМР, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові позивачу у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та поверненні пакету документів;

зобов`язати відповідача видати позивачу будівельний паспорт забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що управлінням містобудування та архітектури ВК БМР в порушення вимог ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 2.4, 2.5 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 05.07.2011 №103, не видано позивачу будівельний паспорт забудови належної останньому земельної ділянки. Посилання управління містобудування та архітектури ВК БМР на п. 8.2.6 ДБН В.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», на думку позивача, суперечить положенням п.1.3 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 05.07.2011 №103, яким передбачено, що параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій». Підкреслює і те, що п. 1.1. ДБН В.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» встановлює загальні положення проектування нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів благоустрою, перелік яких визначено п. 1.2 ДБН В.2.2- 5:2011, а також ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», забудовувати якими, належну на праві власності земельну ділянку, позивач наміру не має. На підставі викладеного, наполягає на задоволенні позовних вимог. Наголошує на безпідставності і посилання управління містобудування та архітектури ВК БМР на ст. 90 Водного кодексу України, адже даною статтею встановленні обмеження у здійсненні господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, натомість проводити господарську діяльність позивач наміру не має і отримання будівельного паспорта з провадженням господарської діяльності не пов`язано. Звертає увагу суду, що позивач не має наміру здійснювати забудову прибережної захисної смуги або пляжної зони, як на те вказує відповідач, а має виключно намір здійснити забудову власної земельної ділянки, яка належить їй на праві приватної власності та цільове призначення якої - для індивідуального дачного будівництва (07.03. згідно КВЦПЗ), без виходу за її межі, у зв`язку із чим вважаю відмову відповідача у видачі будівельного паспорту протиправною та просить зобов`язати останнього видати позивачу будівельний паспорт забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 24.11.2020 відкрите провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначене перше судове засідання на 17 грудня 2020 року.

Відповідач позов не визнав, 17 грудня 2020 року надіслав до суду відзив на адміністративний позов (вх. № 61653), у якому пояснює, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.09.2020 № 17199 про надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва дачного будинку та наданих документів, за допомогою даних містобудівного кадастру встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером: 2310400000:08:007:0339 розміщується в межах стометрової пляжної зони прибережної захисної смуги, визначеної Водним кодексом України. Посилається на приписи ст. 62, 90 Водного кодексу України та вказує, що у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій. Наголошує, що замовнику, ОСОБА_1 відповіддю від 12.10.2020 № 403 були роз`яснені вимоги щодо порядку видачі будівельного паспорту, щодо вимог державних будівельних норм, Водного та Земельного кодексів, а також повідомлено, що на сьогодення в стадії погодження знаходиться землевпорядна документації по встановленню водоохоронних зон Азовського моря в адміністративних межах міста Бердянська. Видача будівельного паспорту забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва дачного будинку з вбудованим гаражем вважає не відповідає положенням державних будівельних норм, а саме: п. 8.2.6 ДБН В.2.2-5:2011 "Благоустрій територій та п 14 4 ДБН Б 2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", таким чином, ігнорування положень Земельного та Водного кодексів є невідповідністю намірів забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , положенням будівельних норм. Питання надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 можливо буде розглянути після затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною). Додатково інформує, шо за результатами комплексної перевірки діяльності міської ради Запорізької області та її виконавчого комітет були виявлені порушення законодавства, в тому числі під час надання висновків управління архітектури та містобудування ВК БМР стосовно виведення земельних ділянок. Пунктом 14.4 Пропозицій щодо усунення недоліків, виявлених під час комплексної перевірки діяльності ВК БМР згідно з розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 16.04.2010 №101 рекомендовано міському голові скасувати висновки управління архітектури та містобудування ВК БМР, надані з 20.05.2009, стосовно відведення земельних ділянок під індивідуальне дачне будівництво на територіях рекреаційного призначення. На підставі вищевикладеного склалась судова практика щодо незаконного виділення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в прибрежно-захисній смузі Азовського моря, в тому числі у м. Бердянськ, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.12.2020 розгляд справи відкладений на 21 січня 2021 року.

30 грудня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №64037), за змістом якої щодо відсутності підстав для відмови у видачі позивачу будівельного паспорту додатково вказує, що враховуючи, що відповідно до даних Публічної кадастрової карти цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва, пляжна зона в затвердженій містобудівній документації не відображена, а межі прибережної захисної смуги в м. Бердянськ не визначені, намір позивача здійснити забудову її земельної ділянки не може суперечити вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Стосовно посилання відповідача на п. 8.2.6 ДБН В.2.2-5:2011 "Благоустрій територій" звертає увагу суду, що позивач жодної господарської діяльності на власній земельній ділянці проводити не збирається, забудова належної йому земельної ділянки із здійсненням господарської діяльності взагалі не пов`язана. При цьому, п. 14.4 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" визначено, що за відсутності проектів землеустрою по встановленню водоохоронних зон, при розроблені містобудівної документації надаються пропозиції, які повинні відповідати існуючій містобудівній ситуації та вимогам Земельного та Водного кодексів України, отже вищевказаний пункт ДБН підлягає застосуванню виключно при розробці проекту землеустрою по встановленню водоохоронних зон, а не при здійсненні розгляду заяви про видачу будівельного паспорту. При цьому, пунктом 14.4 ДБН Б.2.2-12:2019 передбачене обов`язкове врахування при розробці проектів землеустрою по встановленню водоохоронних зон існуючої містобудівної ситуації, а не виключно положень Земельного та Водного кодексів України, які на практиці можуть не відповідати існуючій забудові, яка склалася в тому чи іншому населеному пункті. Щодо твердження відповідача про незаконність відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2310400000:08:007:0339 зауважує, що рішення Бердянської міської ради про погодження місця розташування земельної ділянки та передачу у власність у визначеному законом порядку не оскаржувалися та станом на сьогоднішній день скасовані не були. Таким чином, виконавчий комітет Бердянської міської ради як орган місцевого самоврядування повинен в першу чергу діяти в інтересах жителів міста та нести відповідальність за попередні рішення перед територіальною громадою міста. Натомість, виконавчий комітет БМР посилаючись на незаконність передачі земельної ділянки у приватну власність, намагається перекласти відповідальність за прийняті Бердянською міською радою рішення на позивача, яка є добросовісним набувачем даної земельної ділянки, що є недопустимим. Враховуючи викладене просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Пунктом 1.9 рішення Бердянської міської ради від 03.12.2009 № 20 було погоджено місце розташування та надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0762 га, розташованої по АДРЕСА_2 , для індивідуального дачного будівництва.

Вказана земельна ділянки була передана у приватну власність для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації гр. ОСОБА_2 на підставі пункту 5.3 рішення Бердянської міської ради від 24.12.2009 № 32.

Наразі, земельна ділянка, загальної площею 0,0762 га, кадастровий номер: 2310400000:08:007:0339, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 02.09.2014 між ОСОБА_2 (Продавець) та позивачем (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Романченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3087.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26263085 від 02.09.2014 цільове призначення земельної ділянки 2310400000:08:007:0339, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - для індивідуального дачного будівництва, площа 0,0762 га.

Вказану земельну ділянка позивач має намір забудувати, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулася до управління містобудування та архітектури ВК БМР із заявою 30.09.2020 про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки. До заяви на видачу будівельного паспорта було додано копія паспорта та коду; нотаріально засвідчена копія договору купівлі-продажу земельної ділянки з витягом; проектна документація.

Листом від 12.10.2020 № 403, підписаним в.о. начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора міста ОСОБА_3 , із посиланням на ст. 60, 62, 90 Водного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 8.2.6 ДБН В.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», позивачу було відмовлено у видачі будівельного паспорта у зв`язку із тим, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 розміщується в межах стометрової пляжної зони прибережної захисної смуги, визначеної Водним кодексом України та повідомлено, що розглянути питання надання будівельного паспорта забудови вказаної земельної ділянки буде можливим після затвердження проекту землеустрою щодо встановлення водоохоронних зон із визначеною пляжною зоною.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частин 2, 3 статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною 4 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Частиною 2 статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Згідно з частинами 3, 4 статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за №902/19640, затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - Порядок №103).

Цей Порядок розроблений відповідно до статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб`єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.

Пунктом 1.2 Порядку №103 передбачено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пунктом 2.4 Порядку №103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

За приписами пункту 2.5 Порядку №103 повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.

Суд звертає увагу, що наведені норми передбачають повернення уповноважений орган містобудування та архітектури заявнику документів для видачі будівельного паспорта у випадку неповноти пакета документів та/або невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правила.

Порядок не містить ані права відмови у видачі будівельного паспорта, ані підстав для такої відмови.

Таким чином, управління містобудування та архітектури ВК БМР прийнято рішення про відмову позивачу у видачі будівельного паспорту всупереч нормам, визначеним Порядком №103, тим більш, що пункт 2.3 Порядку передбачає лише визначення уповноваженим органом містобудування та архітектури на підставі отриманих документів відповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Так, зі змісту листа від 12.10.2020 № 403 вбачається, що підставою відмови відповідача у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта та повернення поданого пакету документів стала та обставина, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310400000:08:007:0339 по АДРЕСА_1 розміщується в межах стометрової пляжної зони прибережної захисної смуги, визначеної Водним кодексом України. Питання надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки можливо буде розглянути після затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною).

Оцінюючи ці доводи відповідача, суд виходить з того, що статтею 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачені особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності.

Так, відповідно до частини 2 цієї статті зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Як визначено статтею 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: б) землі житлової та громадської забудови.

Частинами 1, 3, 5 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статей 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

При цьому, згідно зі статтею 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Частиною 3 статті 60 Земельного кодексу України передбачено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 62 Земельного кодексу України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах, крім випадків, передбачених законом.

Судом установлено, що позивачка набула право власності на вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_2 , яка в свою чергу отримала вказану земельну ділянку за проектом відведення, розробленим за її заявою від 16.11.2009 про надання їй земельної ділянки для індивідуального будівництва за рахунок земель комунальної власності.

Відповідно до частин 6-10 статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_2 до Бердянської міської ради із заявою про отримання земельної ділянки) Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Особливості вирішення питань забудови територій, пов`язаних із набуттям права на земельні ділянки державної та комунальної власності, на час передачі земельної ділянки у власність позивачки регулювалися статтею 23-1 Закону України «Про планування і забудову територій», який був чинним на той час.

Цією нормою було передбачено, що у разі прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об`єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно дає право на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об`єкта містобудування може бути здійснено одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування розміщення об`єкта містобудування.

Підставою для розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об`єкта містобудування у випадках, передбачених частиною третьою статті 23 цього Закону, є дозвіл (доручення, у разі підготовки земельної ділянки до аукціону) відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що може бути наданий одночасно із дозволом на розроблення проекту відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності.

У статті 1 Закону України «Про планування і забудову територій» було визначено, що містобудівне обґрунтування - це вид містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (об`єкта будівництва), обов`язкові для врахування при відведенні земельної ділянки та/або проектуванні цього об`єкта.

Судом установлено, що рішенням Бердянської міської ради №20 від 03.12.2009 надано ОСОБА_2 погоджене місце розташування та надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0762 га, розташованої по АДРЕСА_2 ) для індивідуального даного будівництва.

Розроблений на підставі цього рішення проект землеустрою був погоджений усіма уповноваженими органами, зауважень щодо невідповідності розташування чи цільового призначення обраної заявником земельної ділянки вимогам містобудівної документації, зокрема Генеральному плану міста Бердянська, чи щодо розміщення цієї земельної ділянки у межах прибережної зони, ці органи не висували.

Рішенням Бердянської міської ради №32 від 24.12.2009 проект землеустрою був затверджений, а земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 .

Вказане рішення стало підставою для видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №911804, виданого 29.06.2010, та державної реєстрації її права власності на земельну ділянку.

Вказані рішення Бердянської міської ради про погодження місця розташування земельної ділянки та передачу у власність у визначеному законом порядку не оскаржувалися та станом на сьогоднішній день скасовані не були, що саме відповідачем не спростоване, у зв`язку із чим суд не приймає посилання відповідача про незаконність відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2310400000:08:007:0339.

Суд зазначає, що згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, землі, які за категорією відносяться до земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням можуть використовуватися для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

Натомість, Землями водного фонду є землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (код 10).

Саме за цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва земельна ділянка кадастровий номер 2310400000:08:007:0339, належна позивачці на праві приватної власності, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить відповідний витяг про реєстрацію права власності №26263085 від 02.09.2014.

Так, відповідач стверджував, що відповідно до затвердженої містобудівної документації «Генеральний план міста Бердянська. Планувальні обмеження», спірна земельна ділянка частково знаходиться в прибережній захисній смузі Азовського моря на відстані орієнтовно 33,00 метрів від узрізу води в межах 100-метрової пляжної зони, визначеної Водним та Земельним кодексом України. За висновками відповідача, поширення прибережної зони на належну позивачці земельну ділянку не дає їй права на будівництво на цій земельній ділянці.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 4 статті 373 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі статтею 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд установив, що ОСОБА_2 у 2009 році набула у приватну власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, що перебували у комунальній власності. Уповноважений орган містобудування та архітектури на стадії вибору місця розташування земельної ділянки, погодження проекту землеустрою щодо її відведення, встановлення меж земельної ділянки в натурі підтвердив відповідність намірів забудови земельної ділянки, а саме її цільового та функціонального призначення, положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема Генеральному плану міста Бердянська, затвердженого рішенням шістдесят восьмої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 25.06.2009 №8, та не встановив наявність будь-яких планувальних обмежень, зокрема поширення на цю земельну ділянку санітарно-захисної зони.

Та обставина, що у зв`язку із затвердженням у 2013 році Плану зонування території міста Бердянська, як стверджує відповідач, запроваджено особливе функціональне використання цієї земельної ділянки та встановлені планувальні обмеження та містобудівний регламент, які перешкоджають реалізації намірів позивача щодо забудови належної їй земельної ділянки, яку вона набула у приватну власність на законних підставах (договір купівлі-продажу від 02.09.2014), свідчить про неналежне виконання відповідними органами влади своїх повноважень у сфері планування територій на місцевому рівні та про порушення принципу належного урядування.

Відмова у видачі позивачу будівельного паспорту, мотивована встановленням органом місцевого самоврядування нового (іншого) функціонального призначення території, яке унеможливлює використання земельної ділянки за її цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, суперечить статтям 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтям 373, 375 Цивільного кодексу України, свідчить про нерозсудливість відповідача у спірних правовідносинах та про порушення принципу пропорційності, який вимагає від суб`єкта владних повноважень приймати рішення з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи та цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відтак, позивач, як власник присадибної земельної ділянки, за умови використання нею цієї земельної ділянки в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а саме для індивідуального дачного будівництва, не може бути обмежена у праві володіти, користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою, у тому числі у праві на її забудову, через встановлення органом місцевого самоврядування нового (іншого) функціонального призначення території, на якій ця земельна ділянка розташована, зокрема поширення на цю земельну ділянку прибережно-захисної зони.

Посилання відповідача на пункт 8.2.6 ДБН В.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» суперечить положенням пункту 1.3 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 05.07.2011 №103, яким передбачено, що параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».

Є безпідставним і посилання відповідача на приписи статті 90 Водного кодексу України, адже даною статтею встановленні обмеження у здійсненні господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, натомість проводити господарську діяльність позивач наміру не має і отримання будівельного паспорта з провадженням господарської діяльності не пов`язано, що саме відповідачем не спростовано.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що управлінням містобудування та архітектури ВК БМР не видано позивачу будівельний паспорт забудови належної останньому земельної ділянки в порушення вимог статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктів 2.4, 2.5 Порядку №103, а тому позовні вимоги в частині визнання визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові позивачу у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та поверненні пакету документів підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача видати будівельний паспорт забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Сибірякова, 43, м. Бердянськ, Запорізької області, суд зазначає таке.

За змістом частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Пунктами 2.7 - 2.9, 2.12, 2.13 Порядку №103 передбачено, що будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. Будівельний паспорт складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. До складу будівельного паспорта входять: пакет документів, наданий замовником відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього розділу; схема забудови земельної ділянки, наведена у додатку 3 до цього Порядку; пам`ятка замовнику індивідуального будівництва. Будівельний паспорт підписується керівником відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури. Будівельний паспорт складається у двох примірниках. Перший примірник надається замовнику, другий примірник постійно зберігається в архіві уповноваженого органу містобудування та архітектури, який видав будівельний паспорт.

Аналіз статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №103 свідчить, що процедура розгляду заяви на видачу будівельного паспорта не передбачає права уповноваженого органу містобудування та архітектури діяти на власний розсуд при прийнятті рішення за такою заявою. Будівельний паспорт оформляється та надається таким органом за умови відсутності обставин, передбачених пунктом 2.4 Порядку №103.

Оскільки у матеріалах справи відсутній пакет документів, наданий позивачем разом із заявою від 30.09.2020 на видачу будівельного паспорта, а також докази здійснення відповідачем перевірки намірів та параметрів забудови земельної ділянки, поданих позивачем, на відповідність їх вимогам чинних державних будівельних норм, зокрема ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104 (які набрали чинності 01.10.2019) як умови видачі будівельного паспорту, тому у задоволенні позову про зобов`язання відповідача видати позивачу будівельний паспорт слід відмовити.

Суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Водночас, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною відмови відповідача у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки за її заявою від 30.09.2020, порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення відповідно до вимог містобудівного законодавства.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен розглянути заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частин 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про сукупність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Бердянської міської ради пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, 2, код ЄДРПОУ 02140805) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Бердянської міської ради які полягають у відмові ОСОБА_1 у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за її заявою від 30.09.2020 та поверненні пакету документів.

Зобов`язати Виконавчий комітет Бердянської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2020 на видачу будівельного паспорт забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Бердянської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак