Ухвала суду № 94594380, 03.02.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 лютого 2021 рокум. Ужгород№ 260/368/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, третя особа на стороні позивача - Ужанський національний природний парк, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним і скасування рішень про допуск до участі в конкурсі та визначення переможця конкурсу.

Одночасно із позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом встановлення заборони Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України, а також його посадовим та службовим особам, зокрема державному секретарю Міністерства, укладати трудовий договір та призначати на посаду керівника Ужанського національного природного парку переможця конкурсу ОСОБА_2 .

Необхідність забезпечення адміністративного позову вказаним способом аргументована тим, що питання обгрунтованості чи необгрунтованості допуску до участі в конкурсі ОСОБА_2 та визначення його переможцем цього конкурсу в теперішній час є спірним. При цьому, наслідком реалізації рішення конкурсної комісії про визначення переможцем конкурсу третьої особи ОСОБА_2 буде укладення з ним трудового договору та призначення на посаду, внаслідок чого, правовідносини з конкурсного добору директора Ужанського національного природного парку будуть припинені, оскільки будуть вичерпані, а виникнуть нові трудові правовідносини між призначеним керівником парку та Міністерством, учасником яких ОСОБА_1 не являється, а тому позбавлений можливості оскаржити призначення ОСОБА_2 директором парку.

За таких обставин, у разі реалізації рішення комісії про визначення переможця конкурсу, укладання трудового договору та призначення на посаду директора Ужанського національного природного парку ОСОБА_2 буде неможливо захистити право ОСОБА_1 на визнання протиправними результатів цього конкурсу так як, відповідно до ст.ст. 36-41 КЗпП України, відсутні такі підстави звільнення працівника, як визнання судом протиправним та скасування рішення конкурсної комісії.

Дослідивши подану заяву та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, проаналізувавши доводи заявника покладені в обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову обраним способом суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 посилається на очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень щодо проведення конкурсного відбору на посаду директора Ужанського національного природного парку загалом так і в частині визначення переможцем конкурсу ОСОБА_2 .

В контексті наведеного суд зазначає, що очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень - це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень, суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері. З наведених позивачем обставин вбачається спірність рішення відповідача, а не очевидність його протиправності.

Так, як визначено абз. 1 ст. 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд" управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 року № 614 затверджено Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, п. 1 якого встановлено, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. А відповідно до пп. 108, 113 п. 4 Положення Міндовкілля відповідно до покладених на нього завдань здійснює: управління охороною і використанням територій та об`єктів природно-заповідного фонду, службою державної охорони природно-заповідного фонду; підготовку і подання пропозицій щодо створення, оголошення нових територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також зміни меж, категорії та скасування статусу існуючих територій та об`єктів природно-заповідного фонду; національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і зоологічних парків; погоджує призначення керівників спеціальних адміністрацій природних та біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних та зоологічних парків загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків.

Повноваження відповідача на призначення конкурсу з добору керівника національного парку, допуску третьої особи до участі в цьому конкурсі та визначення переможця цього конкурсу, прямо передбачені Порядком проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, який затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №123 від 17.04.2018 року (втратив чинність згідно з наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 26.11.2020 року N 309, чинний та в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Питання обґрунтованості чи необґрунтованості допуску до участі в конкурсі ОСОБА_2 та визначення його переможцем цього конкурсу в теперішній час є спірним, повинно бути ретельним чином досліджено та доведено.

Водночас, суд враховує, що згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен врахувати інтереси не тільки позивача, але й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод" та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах «Кресс проти Франції» (Kress v. France), «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy), «Т. проти Італії» (Т. v. Italy) та «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria).

Отже, у такому випадку неможливо оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Забезпечуючи позов у такий спосіб суд виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, що є неприпустимим.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що така заява є необґрунтованою та передчасною, так як у разі задоволення з цієї підстави заяви про забезпечення позову судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. При цьому, протиправність оскаржених рішень підлягає встановленню судом при вирішенні справи по суті.

Суд також звертає увагу заявника, що зазначені заходи забезпечення не є співмірними, оскільки вжиття заходів забезпечення позову може істотно порушити права та законні інтереси інших осіб, що не відповідає засадам інституту забезпечення позову.

Крім цього судом не встановлено підстав, які б унеможливили в майбутньому захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог, відтак, в зв`язку з відсутністю підстав для забезпечення позову - суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви, а тому у задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 256 КАС України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя С.І. Рейті