Рішення № 94594352, 19.01.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2021 року м. Ужгород№ 260/2830/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Шестак Н.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явився;

представник позивача: адвокат Муругов Вячеслав Олександрович;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник Заяць Романна Іванівна;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2020 року ОСОБА_1 через уповноваженого адвоката Муругова Вячеслава Олександровича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просять: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 071850001463 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в призначені пенсії за віком з урахуванням стажу при обчислені пенсії за періоди роботи з 09 серпня 1977 року по 25 жовтня 1993 року на заводі «Стеатит»; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за віком з урахуванням стажу роботи при обчислені пенсії за періоди роботи з 09 серпня 1977 року по 25 жовтня 1993 року на заводі «Стеатит» з дня настання пенсійного віку.

01 жовтня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі.

02 грудня 2020 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що до його страхового стажу не враховано період трудової діяльності на заводі «Стеатит» з 09.08.1977 року по 25.10.1993 рік, оскільки не читається печатка організації, а тому згідно наданих позивачем документів для призначення пенсії страховий стаж становить 11 років 7 місяців 27 днів. Щодо підтвердження спірного періоду роботи, позивач звернувся до архівного відділу Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, на що отримав листа за № 33/01-31 від 30.07.2020 року в якому зазначено, що документи заводу «Стеатит» в архівному відділі Перечинської РДА на зберіганні не знаходяться. Як вбачається із записів трудової книжки був прийнятий на роботу на завод «Стеатит» 09.08.1977 року наказ № 221 (запис № 2 від 09.08.1977 року) та звільнений з роботи за власним бажанням 25.10.1993 року наказ № 154 від (запис № 4 від 25.10.1993 року). Запис в трудовій книжці про роботу позивача в період з 09.08.1977 року по 25.10.1993 року на заводі «Стеатит» відповідає всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містить чітку дату прийому та звільнення з роботи, переведення на іншу посаду, номери наказів та їх дати, посади на яких працював ОСОБА_1 та відбиток печаток підприємств при прийнятті та звільнення з роботи. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.

03 листопада 2020 року, відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просять суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування якого вказано, що до стажу роботи не враховано період роботи на заводі «Стеатит» з 09.08.1977 р. по 25.10.1993 p., оскільки відтиск печатки, яким завірено записи в трудовій книжці за спірний період, неможливо прочитати назву підприємства та код ЄДРПОУ. Відповідним рішенням заявнику рекомендовано надати додаткові документи для підтвердження стажу за період з 09.08.1977 р. по 25.10.1993 р. Відповідним рішенням заявнику рекомендовано надати додаткові документи для підтвердження спірного періоду. Рішення про відмову у призначенні пенсії №071850001463 від 10.07.2020 року було надіслане на адресу ОСОБА_1 , однак рекомендовані документи не надані до управління. Перевірку достовірності поданих даних управління не має можливості здійснити у зв`язку з порушенням кримінальної справи де документи ТОВ «Перечинський «Стеатит» опечатані.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 03 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, (а.с. 43).

До заяви позивачем була надано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт, трудову книжку, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідку з ДПІ про облік як суб`єкта підприємницької діяльності, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01 липня 2000 року по день звернення, заяву з банку.

10 липня 2020 року Головне управління ПФУ у Закарпатській області рішенням про відмову у призначення пенсії № 071850001463- ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за віком, оскільки згідно наданих документів його страховий стаж становить 11 років 7 місяців 27 днів. До страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності за роботу на заводі «Стеатит» з 09 серпня 1977 року по 25 жовтня 1993 року, оскільки не читається печатка організації, (а.с. 31).

30 липня 2020 року Перечинська районна державна адміністрація Закарпатської області на звернення ОСОБА_1 повідомила, що документи заводу «Стеатит» в архівному відділі Перечинської райдержадміністрації на зберіганні не знаходяться, (а.с. 12).

Не погодившись із рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд також враховує, що на момент внесення у трудову книжку позивача запису про прийняття на роботу у була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 р. N 162 (далі - Інструкція N 162), яка діяла на період з 03.11.87 р. по 01.04.92 р., де згідно п 2.2 у трудову книжку вноситься запис про роботу: прийом на роботу, перехід на іншу постійну роботу, звільнення. Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

На момент звільнення позивача діяла "Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників", затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. № 58, (далі - Інструкція № 58) .

Крім того, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно із пунктом 2.4. зазначеної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Як встановлено судом, позивачем при поданні заяви 03 липня 2020 року про призначення/перерахунок пенсії було надано трудову книжку НОМЕР_2 .

Згідно записів трудової книги позивача встановлено наступне:

запис № 2 - 09 серпня 1977 року - прийнятий на роботу автослюсарем 2-го класу на завод «Стеатит» (Наказ № 221 від 09 серпня 1977 року), ( а.с.7);

запис № 3 - 01 листопада 1991 року - переведений шофером 3-го класу крановщиком (НАКАЗ № 119 від 01 листопада 1991 р.), (а с.7);

запис № 4 - 25 жовтня 1993 року - звільнений з роботи за власним бажанням із згідно статті 38 КЗпП України, (Наказ № 154 від 25 жовтня 1993 року), ( а.с.7,42).

Такий же запис продубльовано відділом кадрів на 42-43 аркуші трудової книжки ( НОМЕР_2 ) позивача, ( а.с. 42).

В даному випадку відповідач мав в розпорядженні трудову книжку позивача, в якій чітко по хронології відображено місце та роботу яку виконував позивач, наявний відтиск печатки, тому суд констатує що відповідач до обрахунку пільгового стажу ОСОБА_1 поставився формально, та протиправно відмовив у зарахуванні спірного періоду з 09 серпня 1977 року по 25 жовтня 1993 року.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з статтею 62 Закону № 1788 та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.

Відповідну постанову по справі № 638/18467/15-а Верховний Суд прийняв 30.09.2019 року.

За таких обставин, доводи відповідача щодо непідтвердження страхового стажу за певний період, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді.

Враховуючи наведене, з урахуванням представлених суду письмових доказів, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій під час здійснення відмови позивачу в призначенні пенсії.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України, користуючись, зокрема, наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різних способів та засобів для дотримання своїх зобов`язань, протиправно не врахував при підрахунку загального стажу позивача записи в трудовій книжці, щодо роботи з 09 серпня 1977 року по 25 жовтня 1993 року на заводі «Стеатит», який є основним документом та підтверджує спірний стаж роботи.

Суд, вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Перевіривши оскаржуване позивачем рішення ГУ Пенсійного фонд України в Закарпатській області від 10 липня 2020 року № 071850001463, суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що таке прийняте відповідачем необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що дає підстави для визнання його протиправним та скасування.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за віком з урахуванням стажу роботи при обчислені пенсії за періоди роботи з 09 серпня 1977 року по 25 жовтня 1993 року на заводі «Стеатит» з дня настання пенсійного віку, то вказану вимогу суд розцінює як похідну, задоволення якої залежить від задоволення основної (попередньої) вимоги .

Судом констатована протиправність відмови відповідача у формі рішення № 071850001463 від 10 липня 2020 року, що полягала у неврахуванні до стажу роботи позивача період роботи з 09 серпня 1977 року по 25 жовтня 1993 року на заводі «Стеатит», чим порушено право позивача, яке гарантоване Конституцією на пенсійне забезпечення.

Як вже зазначалося судом, що 03 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, (а.с. 43).

На підставі даної заяви, позивачу 10 липня 2020 року Головне управління ПФУ у Закарпатській області рішенням № 071850001463 ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за віком, оскільки згідно наданих документів його страховий стаж становить 11 років 7 місяців 27 днів. До страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності за роботу на заводі «Стеатит» з 09 серпня 1977 року по 25 жовтня 1993 року, оскільки не читається печатка організації, (а.с. 31).

Відповідно до п.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами внесеними Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №2148-VІІІ від 03.10.2017 року), починаючи з 01.01.2018 року, право на призначення пенсії мають особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу: з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Таким чином, для належного відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням стажу роботи при обчислені пенсії за періоди роботи з 09 серпня 1977 року по 25 жовтня 1993 року на заводі «Стеатит» з дня настання пенсійного віку.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають до задоволенню.

Відповідно до частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджено квитанцією від 17 серпня 2020 року № 0611720159, (а.с. 15а).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 071850001463 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в призначені пенсії за віком з урахуванням стажу при обчислені пенсії за періоди роботи з 09 серпня 1977 року по 25 жовтня 1993 року на заводі «Стеатит».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за віком з урахуванням стажу роботи при обчислені пенсії за періоди роботи з 09 серпня 1977 року по 25 жовтня 1993 року на заводі «Стеатит» з дня настання пенсійного віку.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 19 січня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 02 лютого 2021 року у зв`язку із перебування головуючої у відпустці по тимчасовій непрацездатності з 20 січня по 01 лютого 2021 року.

СуддяТ.В.Скраль