Рішення № 94593968, 03.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/17495/20

категорія 102080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєва В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського міськрайонного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуваннням уточнень до позовної заяви, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), яке оформлено у вигляді листа від 23 липня 2020 року № 2278/32/21.23-23, про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану про його, ОСОБА_1 , народження № 29 від 07 січня 1972 року і до актового запису №462 від 10 квітня 1997 року про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача внести зміни до актових записів цивільного стану:

1) до актового запису про народження ОСОБА_1 - актовий запис №29 від 07 січня 1972 року і зазначити національність його батька ОСОБА_3 - " поляк ";

2) до актового запису № 462 від 10 квітня 1997 року про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і зазначити його дійсну національність - "поляк";

- зобов`язати відповідача видати йому на підставі змінених актових записів нові свідоцтва про народження і про одруження.

Ухвалою судді від 13.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 02.12.2020 відбувся перехід до розгляду справи в судовому засідання.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з`являлась, в прохальній частині заперечень по справі просила справу розглянути за відсутності представника (а.с.60-64).

Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні 13.01.2021 відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту запису акта про народження ОСОБА_1 №7 від 29 січня 1972 року встановлено, що батьком у свідоцтві вказано ОСОБА_3 . Національністю батька зазначено "русский" (а.с.9).

Зі змісту актового запису №462 від 10.04.1997 про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що національність нареченого вказана - "росіянин" (а.с.10).

Як встановлено судом, факт належності ОСОБА_3 (батька позивача) по національності до "поляків" встановлений рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 у справі №240/9902/19, що набрало законної сили 19.11.2019 (а.с. 12-16).

З метою реалізації свого права на внесення змін до вищевказаних актових записів позивач звертався до відповідача з відповідною заявою.

Листом від 23.07.2020 №2278/32/21.23-23 Житомирський міськрайонний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) відмовив у внесенні змін до актових записів цивільного стану і з обгрунтуванням відмови тим, що на момент реєстрації народження позивача його батько, ОСОБА_3 пред`явив в органах РАЦС паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_1 , в якому було зазначено його національність - "русский", а тому позивача, як його дитині, вказано національність "русский".

При реєстрації ним шлюбу національністю позивача вказано "росіянин" і він з цим погоджувався, тому що в актовому записі є його підпис. Також відмова обґрунтована тим доводом, що Закон України "Про національні меншини" не передбачає підстав для зміни національної ідентичності шляхом зміни національності, яку дитині було обрано її батьками за неї (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Статтею 3 Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25.06.1992 №2494-XII (далі - Закон України "Про національні меншини в Україні") визначено, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про національні меншини в Україні" відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов`язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.

Згідно зі статтею 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Відповідно до приписів частини 2 статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

За змістом статей 11, 18 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Законом України від 09 грудня 1997 року №703/97-ВР передбачено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить визначення поняття "національність".

В загальновідомому мовному вжитку "національність" це приналежність особи до нації, держави або народу. Іншими словами під національністю розуміють приналежність людини до певної національної, етнічної групи, що включає спільність мови, історії, культури і традицій.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що у позивача є потреба в офіційному підтвердженні в офіційному документі, виданому органом державної влади України, факту своєї належності до національності "полька", яка визначається в залежності від національності батьків.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 по справі №240/9902/19, яке набрало законної сили 19.11.2019, визнано протиправною відмову Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, викладену у листі від 11.01.2019 №97/36/9.23-23 щодо внесення змін до актового запису про одруження №746 від 29.05.1971, складеного Міським бюро державної реєстрації актів цивільного стану м.Житомира, із зазначенням у графі національність нареченого " поляк " замість "русский", зобов`язано Житомирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни до актового запису №746 від 29.05.1971 про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , складеного Міським бюро державної реєстрації актів цивільного стану м.Житомира, із зазначенням у графі національність нареченого " поляк " замість "русский" (а.с.12-16).

Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини встановлені рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 по справі №240/9902/19 не потребують доказування.

На виконання рішення суду Житомирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області надав Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя. По змісту актового запису про шлюб від 746 від 29.05.1971, відомості про чоловіка: ОСОБА_3 (поляк) (а.с.11).

Таким чином, належність батька позивача до національності "поляк" підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу.

Відтак, внесення змін до актового запису №29 від 07.01.1972 про народження ОСОБА_1 із зазначенням національність його батька ОСОБА_3 - " поляк " визнаються судом обґрунтованими.

Суд зазначає, що національність - це питання самоідентифікації людини, що є більше суб`єктивною категорією самосприйняття, а не об`єктивним показником, яким є громадянство.

З огляду на встановлений факт належності батька позивача ( ОСОБА_3 ) за національністю до поляків, та за наявності бажання позивача самоідентифікувати себе як "поляк", у суду відсутні підстави для того, щоб йому перешкоджати.

Суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять інших відомостей про національність позивача, проте це не виключає доводів позивача про його національність як "поляка".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача внести зміни до актового запису № 462 від 10 квітня 1997 року про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і зазначити національність чоловіка - "поляк".

Чинне законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.

Проте, відсутність нормативно-правових актів, які встановлюють порядок зміни відомостей про національність в актових записах, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки саме Держава повинна забезпечити видання таких нормативно-правових актів. Більш того, таке право позивача прямо гарантоване статтею 11 Закону України "Про національні меншини в Україні".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Положеннями статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану визначений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за №55/18793 (далі - Правила №96/5) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 1.7 розділу І Правил №96/5 зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.1 Правил №96/5 заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) при пред`явленні паспорта або паспортного документа.

Пунктом 2.6 Правил №96/5 визначено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Згідно із пунктом 2.12 Правил №96/5 на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

Згідно з пунктом 2.16.7 Правил №96/5 на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що зміни до актового запису цивільного стану можуть бути внесені, зокрема, на підставі рішення суду про внесення змін в актовий запис цивільного стану, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Суд також приймає до уваги, що рішенням Європейського суду з прав людини справа "Гарнага проти України" (Заява №20390/07) від 16.05.2013, в аналогічній справі щодо права особи на зміну по-батькові, порядок якого також не був передбачений діючим законодавством, визнано порушення Україною статті 8 Конвенції, оскільки державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться, вони не виконали своє позитивне зобов`язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Частиною 4 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право ідентифікувати свою національність по лінії свого батька, в тому числі в актовому записі про шлюб №462 від 10.04.1997.

З урахуванням викладеного, з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 №29 від 07 січня 1972 року із зазначенням національності його батька ОСОБА_3 - " поляк "; та до актового запису №462 від 10 квітня 1997 року про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і зазначити національність позивача - "поляк".

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати йому на підставі змінених актових записів свідоцтво про народження і про одруження суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 на підставі змінених актових записів свідоцтво про народження і про одруження.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирського міськрайонного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (майдан Соборний, 1, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ 42506517) у формі листа від 23 липня 2020 року №2278/32/21.23-23, про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану про народження № 29 від 07 січня 1972 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) і до актового запису №462 від 10 квітня 1997 року про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зобов`язати Житомирський міськрайонний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 №29 від 07 січня 1972 року із зазначенням національності батька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - "поляк";

Зобов`язати Житомирський міськрайонний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) внести зміни до актового запису № 462 від 10 квітня 1997 року про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і зазначити національність чоловіка ОСОБА_1 - " поляк ".

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва