Рішення № 94592661, 02.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 р. Справа№200/11111/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Волноваської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБр, б. 1, код ЄДРПОУ 05419927) про визнання незаконним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Волноваської районної державної адміністрації №680 від 01 жовтня 2018 року, в частині затвердження пп. 6 п. 2 розділу 11 Положення про відділ культури і туризму Волноваської районної державної адміністрації, яким з перевищенням своїх повноважень, в незаконний спосіб, Волноваською районною адміністрацією, було делеговано повноваження начальнику відділу культури і туризму Волноваської районної державної адміністрації призначити та звільняти з посади керівників комунальних закладів культури своїм наказом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимогами статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлено, що тільки на пленарних засіданнях вирішується питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад, призначення та звільнення їх керівників, проте відповідачем, спірним розпорядженням, незаконно делеговано повноваження начальнику відділу культури і туризму Волноваської районної державної адміністрації призначати та звільняти з посади керівників комунальних закладів культури своїм наказом. Позивач вважає незаконним розпорядження відповідача №680 від 1 жовтня 2018 року в частині затвердження пп. 6 п. 2 розділу 111 Положення про відділ культури і туризму Волноваської районної державної адміністрації, оскільки останній, зокрема суперечить вимогам пункту 15 статті 21-5 Закону України «Про культуру», яким передбачено, що керівник органу управління зобов`язаний призначити переможця конкурсу керівником закладу культури.

Відповідач позов не визнав, 23 грудня 2020 року подав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що на момент подачі позовної заяви до суду, предмет спору відсутній, оскільки розпорядженням голови райдержадміністрації від 6 лютого 2020 року №75 «Про затвердження Положення про відділ культури Волноваської районної державної адміністрації», зокрема визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації від 1 серпня 2017 року №438 «Про затвердження Положення про відділ культури і туризму Волноваської райдержадміністрації» (із змінами від 1 жовтня 2018 року №680 «Про внесення змін до Положення про відділ культури і туризму Волноваської районної державної адміністрації»). По суті позовних вимог відповідач вказав, що жодний законодавчий акт не містить твердження, що виключно районна рада повинна саме звільняти керівників комунальних закладів, існує тільки вимога про вирішення цих процедурних питань на пленарних засіданнях. Крім того відповідач зазначив, що статтею 14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації (структурними підрозділом якого є відділ культури), здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делегованого їм відповідними радами. Так Волноваська районна рада, рішенням від 27 квітня 2011 року №6/5103, передала повноваження по управлінню установою «Волноваська районна централізована бібліотечна система» та музеї відділу культури Волноваської райдержадміністрації. При цьому, розпорядженням голови Волноваської райдержадміністрації затверджено Положення про відділ, яким і визначено право відділу культури і туризму райдержадміністрації, що є структурним підрозділом райдержадміністрації, призначати керівників підпорядкованих закладів культури.

Ухвалою від 2 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є журналістом, засновником та головним редактором загальнополітичної інформаційної газети "Народовладдя про всіх і про все", що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_2 .

Розпорядженням Волноваської районної державної адміністрації №680 від 1 жовтня 2018 року вирішено внести зміни до Положення про відділ культури і туризму Волноваської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 1 серпня 2017 року №438 «Про затвердження Положення про відділ культури і туризму Волноваської районної державної адміністрації», шляхом викладення Положення в новій редакції.

Так, підпунктом 6 пункту 2 розділу ІІІ вказаного вище Положення, встановлено, що начальник відділу призначає на посади та звільняє з посад керівників підпорядкованих установ (Волноваська районна централізована бібліотечна система, Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Волноваська школа мистецтв», Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Володимирівська школа мистецтв», Волноваський районний центр культури і довкілля, Волноваський районний краєзнавчий музей).

При цьому, пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження) встановлено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Вважаючи, що відповідачем перевищено повноваження, та в незаконний спосіб делеговано повноваження начальнику відділу культури і туризму Волноваської районної державної адміністрації призначати та звільняти з посади керівників комунальних закладів культури своїм наказом,позивач звернувся до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування Розпорядження Волноваської районної державної адміністрації.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод або законних інтересів особи у публічно-правових відносинах, у яких Відповідач реалізує владні управлінські функції.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим, у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України №19рп/2011 від 14 грудня 2011 року зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимогами статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлено, що тільки на пленарних засіданнях вирішується питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад, призначення та звільнення, проте відповідачем спірним Розпорядженням, незаконно делеговано повноваження начальнику відділу культури і туризму Волноваської районної державної адміністрації призначати та звільняти з посади керівників комунальних закладів культури своїм наказом.

Разом з тим, ОСОБА_1 не наведено у позовній заяві та ненадано доказів порушення спірним розпорядженням його прав, свобод та інтересів.

Також порушення спірним розпорядженням прав позивача під час розгляду справи судом не встановлено.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на висновки Верховного Суду у справі №192/1257/17 від 15 липня 2020 року, оскільки у вказаній справі Верховний Суд розглядав питання щодо поновлення на посаді позивача, особи, права якої були порушені.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що відсутність порушення права позивача є підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв