Ухвала суду № 94588370, 27.01.2021, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 538/17/18

Провадження № 1-о/539/2/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2021 м.Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Хоменко Д.Є. розглянувши заяву захисника адвоката Комлика Володимира Володимировича в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

Захисник адвокат Комлик В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07.02.2019 року.

Як на підставу звернення до суду з відповідною заявою ОСОБА_2 посилається на положення ст.ст. 459, 461 КПК України та обґрунтовує її тим, що 07.02.2019 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області було ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.2 ст.289 КК України.

На рішення суду першої інстанції стороною захисту та обвинувачення було подано апеляційні скарги, за результатами розгляду яких 20.11.2019 року Полтавським апеляційним судом було ухвалено новий вирок, яким вирок Лубенського міськрайонного суду від 07.02.2019 року скасовано в частині призначення покарання, виключено з резолютивної частини застосування ст. 75 КК України.

Ним були виявлені нововиявлені обставини (свідки події, які не були допитані під час розгляду справи та письмові докази), показання яких мають істотне значення для правильного вирішення питання, щодо наявності/відсутності у діях засудженого складу кримінального правопорушення за ст.289 КК України, наявна доказова база, що спростовує наявність предмету злочину за інкримінованою статтею ч. 2 ст.289 КК України.

Рішенням суду першої інстанції було встановлено, що засуджений 27.12.2015 року, близько 21 год. 00 хв.. знаходячись в м. Заводське (Червонозаводське), Лохвицького району, Полтавської області зайшов на територію чужого господарства.

Після чого, перебуваючи на території даного господарства, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, проник до приміщення сараю, шляхом відмикання навісного замка. У приміщенні сараю, засуджений виявив мопед марки «Honda Dio AF 34», без державного реєстраційного номера, із ключами у замку запалювання, який на праві власності належить потерпілій особі. Далі на ґрунті виниклого умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, із корисливою метою, таємно, умисно, повторно незаконно заволодів транспортним засобом мопедом, марки «Honda Dio AF 34», вартість якого, відповідно висновку експерта №46 від 26.03.2016 року складає 7239 гри. 75 коп. В подальшому продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, викотив даний мопед за межі території господарства, ключем замка запалення завів двигун і поїхав у невідомому напрямку.

Саме така констатація юридичних фактів було покладено в основу обвинувального вироку, при обґрунтуванні юридичного факту вчинення засудженим злочину - склад якого передбачений ст. 289 КК України. При цьому прямих доказів наявності вини у діях засудженого стороною обвинувачення надані не були, а отже такі висновки були отримані лише у зв`язку із системним дослідженням та оцінкою окремих доказів.

При розгляді даного кримінального провадження (ухвалення вироку), суду не були відомі підставами виникнення у засудженого права на керування транспортним засобом мопедом, що самі собою або разом з іншими обставинами, встановленими раніше у справі, доводять вчинення засудженим не такого тяжкого злочину, ніж той, за який його засуджено. В більшій мірі мова йде про те, що поза дослідженням було коло взаємовідносин пов`язані із (1) встановленням власника ТЗ та, відповідно, правові підстави які надали засудженому право керування вказаним ТЗ.

Мова йде про показання свідка, який може підтвердити юридичний факт, що засуджений не «викатував» транспортний засіб із чужого подвір`я, так само як і не мав умислу заволодіти чужим майном, оскільки ключі від транспортного засобу, аналогічно як і право користування вказаним мопедом, було передано засудженому третіми особами, які позиціонували себе в якості власника вказаного транспортного засобу. Тобто, мова йде про те, що вказаний свідок може пояснити, чому і на підставі чого засудженому було передано ключі від транспортного засобу мопеду та, відповідно, надано право користування ним.

Про існування такого свідка суду не було відомо з причин, від нього незалежних, оскільки на стадії судового розгляду справи жодна зі сторін процесу не заявляла відповідних клопотань, а на стадії досудового розслідування даний свідок не був допитаний, оскільки доводив невинуватість засудженого, а отже орган досудового розслідування просто відмовився від його допиту.

Показання вказаного свідка мають суттєве значення для справи, оскільки виключають протиправний характер заволодіння засудженим транспортним засобом мопедом. При цьому, про існування вказаного свідка стороні захисту стало відомо на передодні подання даної заяви.

Також, наявні письмові докази, що спростовують висновки викладені судом у рішенні, зокрема щодо наявності/відсутності предмету злочину за ст. 289 КК України.

Заявник прохав скасувати вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07.02.2019 року у частині вчинення ОСОБА_1 злочину, склад якого передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.

Дослідивши матеріали заяви та кримінальної справи, вважаю необхідним повернути її заявнику з наступних підстав.

Стаття 462 КПК України встановлює вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.462 КПК України, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами крім іншого зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

Відповідно ч. 3 ст. 464 КПК України, до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього Кодексу.

Приписами ч.3 ст.429 КПК України передбачено, що касаційна скарга повертається, якщо: 1) особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; 2) її подала особа, яка не має права подавати касаційну скаргу; 3) вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.

З огляду на вищевказане вважаю, що заява захисника в порушення вимог п.4 ч.2 ст.462 КПК України не містить обставин, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду з огляду на наступне.

Так, як вбачається із змісту вироку від 07.02.2019 року на той час обвинувачений ОСОБА_1 також заперечував факт незаконного заволодіння транспортним засобом мопедом «Honda Dio AF 34».

Вказана обставина була предметом розгляду Полтавського апеляційного суду при ухваленні вироку від 20.11.2019 року, згідно якого вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 лютого 2019 року скасовано в частині призначення покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за: - ч.2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, - ч. 2 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Так, потерпіла ОСОБА_3 пояснювала, що в грудні 2015 року, приблизно о 20 годині вона поставила належний їй скутер «Ноnda Dio AF 34» в приміщення сараю, розташованого поряд з літньою кухнею, замкнула на замок та пішла у будинок, а вранці наступного дня помітила його відсутність. Про викрадення скутера вона повідомила свого чоловіка, який пішов до відділу поліції, де дільничний інспектор повідомив, що скутер знайшли і що його викрали ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 .

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є працівниками Лохвицького ВП, надали показання, що у грудні 2015 року, під час чергування, приблизно о 2 годині ночі, рухаючись на службовому автомобілі, при в`їзді у м. Заводське Лохвицького району помітили мопед червоного кольору, на якому сиділи ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Побачивши поліцейський автомобіль, ОСОБА_1 , який був за кермом, не зважаючи на вимогу поліцейських про зупинку, намагався втекти на мопеді. В подальшому вони наздогнали та затримали ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 втік. ОСОБА_1 їм пояснював, що мопед належить йому, зазначав, що придбав його на базарі. Зранку до чергової частини прийшов ОСОБА_8 зі зверненням щодо викрадення мопеда та впізнав той мопед, що було вилучено у ОСОБА_1 .

Показання потерпілої та свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтвердив свідок ОСОБА_8 ..

Показання вказаних вище свідків не заперечив і сам ОСОБА_1 , який підтвердив, що їхав з ОСОБА_4 на мопеді та намагався на ньому втекти від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначав, що 27.12.2015 року близько 21-22 год. він допоміг відремонтувати скутер, а потім позичив у « ОСОБА_9 » скутер аби поїхати до ОСОБА_10 .

Однак, з показань потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що вона залишила мопед близько 20 години, а вже близько 21 години того ж дня, зі слів ОСОБА_11 , він приїхав на мопеді до її сина. Такі обставини повністю спростовують версію ОСОБА_1 про те, що він допомагав ОСОБА_12 (прізвисько « ОСОБА_9 ») ремонтувати мопед, а після цього взяв транспортний засіб покататись.

В заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявником ОСОБА_2 не вказано наскільки покази свідка вплинуть на судове рішення.

Крім того, в заяві не зазначено чому саме обставини, що могли вплинути на судове рішення, не були відомі суду та особі, яка звертається із заявою.

Також в заяві не вказано коли конкретно засуджений чи його захисник з`ясували наявність невідомого свідка та хто ця особа, яка може на думку захисту тільки своїми показами повністю спростувати інші докази у справі та досягти виправдання ОСОБА_1 за епізодом ч.2 ст.289 КК України.

Під час розгляду провадження № 51-2290ск20 в ухвалі від 18.05.2020 р. Верховний Суд дійшов до висновку, що:

«за змістом статей 459 - 467 КПК перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, що не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути.

При цьому важливим є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року в справі «Устименко проти України» неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЕСПЛ від 09 червня 2011 року в справі «Желтяков проти України»).

Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими. Така процедура сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2005 року в справі «Попов проти Молдови» та рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Правєдная проти Росії»).»

Отже, нововиявленими можуть вважатися лише ті обставини, які є суттєвими, тобто тими, що з врахуванням вже оцінених доказів у справі беззаперечно можуть вплинути на зміну остаточного судового вердикту при умові їх оцінки.

Ті обставини, на які посилається заявник ОСОБА_2 , як на нововиявлені обставини, зводяться виключно до переоцінки доказів та незгоди із прийнятим судовим рішенням, що на переконання суду не відносяться до нововиявлених обставин.

Таким чином, суд вважає за необхідне відповідно ч. 3 ст. 464 КПК України у зв`язку з тим, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не оформлена згідно з вимогами, передбаченими ст.462 КПК України, застосовувати до неї правила частини третьої ст. 429 КПК України та повернути її заявнику. Залишення заяви без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 429, 462 КПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву захисника адвоката Комлика Володимира Володимировича в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повернути ОСОБА_2 .

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Суддя Д.Є. Хоменко