Ухвала суду № 94587396, 03.02.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1396/21

Провадження № 2-з/638/134/21

УХВАЛА

Іменем України

03 лютого 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Штих Т.В.

за участі секретаря Овчаренко К.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -

в с т а н о в и в:

02 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до подання позовної заяви, в якій просить вжити заходи забезпечення майбутнього позову до відповідачів, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «МАДЕГ» (код ЄДРПОУ: 35521374) від 27.03.2020 посвідченого приватним нотаріусом Гребінківського нотаріального округу Полтавської області Іщенко І.М., реєстровий № 162 щодо відчуження частки в Статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «МАДЕГ» (код ЄДРПОУ: 35521374) у розмірі 100 %.

Майбутній позов просить забезпечити шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВАРИСТВА з обмеженою відповідальністю «МАДЕГ» (код ЄДРПОУ: 35521374) у розмірі 100 %, номінальною вартістю у сумі 1961500,00 грн., що належить ОСОБА_4 (Адреса: АДРЕСА_1 ); заборонити ОСОБА_4 (Адреса: АДРЕСА_1 ) вчиняти будь - які дії щодо відчуження належної їй частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА з обмеженою відповідальністю «МАДЕГ» (код ЄДРПОУ: 35521374) у розмірі 100 %, номінальною вартістю у сумі 1961500,00 грн., а також дії щодо внесення будь-яких змін до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про ТОВАРИСТВО з обмеженою відповідальністю «МАДЕГ» (код ЄДРПОУ: 35521374); заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти та здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін про ТОВАРИСТВО з обмеженою відповідальністю «МАДЕГ» (код ЄДРПОУ: 35521374).

В обґрунтування підстав для вжиття заходів до забезпечення позову позивач вказує те, що з 02.09.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі.

За період шлюбу (15.05.2018) подружжям набуто у власність корпоративні права, а саме: частку у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ «МАДЕГ» (код ЄДРПОУ: 35521374) вартістю 1 961 500 (один мільйон дев`ятсот шістдесят одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

27.03.2020 ОСОБА_2 без згоди заявниці уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «МАДЕГ» (код ЄДРПОУ: 35521374) від 27.03.2020 посвідченого приватним нотаріусом Гребінківського нотаріального округу Полтавської області Іщенко І.М., реєстровий № 162.

Заявниця стверджує, що вказана частка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, адже була набута за час шлюбу за спільні кошти та в інтересах сім`ї, що згідно з ч. 1, 2 ст. 60 СК України, Рішенні Конституційного Суду України від 19.09.2012 №17-рп/2012 у справі №1-8/2012 відносить останню до права спільної сумісної власності подружжя, розпорядження якою згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 65 СК України можливе лише за нотаріальною письмовою згодою заявниці. Посилається також на висновок Великої Палати Верховного Суду по справі № 372/504/17 від 21.11.2018, відповідно до якого відчуження спільного сумісного майна подружжя буз згоди іншого подружжя тягне наслідком недійсність відповідного правочину.

Після того як заявниця звернулася з питання до чоловіка, на якій підставі було відчужено спільне майно без її згоди, останній уникав відповіді, а після повідомлення про намір звертатися до суду за захистом з цього приводу ОСОБА_3 переоформив свою частку на ОСОБА_4 , що відбулося 29.01.2021, тобто з метою ухилитись від виконання рішення суду, за яким заявниця мала намір звернутися.

На цей час ОСОБА_4 як одноособовий власник частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «МАДЕГ» має право вільно її відчужувати або вчиняти негативні для товариства або прав власності на частку позивачки реєстраційні дії відносно товариства з обмеженою відповідальністю «МАДЕГ», що в свою чергу істотно ускладнить чи унеможливить захист прав та охоронюваних законом інтересів позивачки та інших осіб.

Посилалась на висновок Великої Палати Верховного Суду по справі № 753/22860/17 від 15.09.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа, оскільки саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому законом передбачена можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

Крім того, в даній справі не підлягає застосуванню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі N 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зі змісту п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В рішенні від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Як вбачається з доводів заявниці та наданої нею заяви про забезпечення позову, після ознайомлення з наміром заявниці звернутися до суду відповідачі здійснили дії щодо переоформлення права на частку у статутному капіталі за іншою особою, що істотно ускладнює ефективний захист прав заявниці та розширює коло відповідачів по справі.

Вказані доводи заявниці не мають доказової бази.

При цьому, як вбачається з висновку Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 308/3824/16-ц, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Суд враховує також висновок щодо застосування норм права викладений у п. 37 Великої Палати Верховного Суду по справі № 753/22860/17 від 15.09.2020, де вказується що наявність у одноособового власника можливості вільно розпорядитись своєю власністю, відносно якої існує спір, свідчить про обґрунтований та достатній ризик вчинення останньою таких дій в процесі судового розгляду якщо не вжити заходи забезпечення позову, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для вжиття відповідних заходів.

Таким чином доводи заявниці про наявність підстав для накладення арешту на спірну частку у статутному капіталі та заборони відчуження вказаної частки та вчинення інших дій щодо останньої не є обґрунтованим.

Відчуження ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі вказаного товариства ОСОБА_3 відбулося 27 березня 2020 року, про заявниця не могла не знати. Тому під сумнівом терміновість звернення заявниці до суду саме 02 лютого 2021 року.

Крім того відповідно до реєстру юридичних осіб стосовно вказаного підприємства наявні виконавчі провадження, що також може свідчити про бажання уникнути стягнень з вказаного підприємства, для чого сторонами створюються штучні умови, звернення до суду.

Суд зазначає, що станом на день звернення ні потенційна позивач ні її чоловік ОСОБА_2 не мають стосунку до вказаного підприємства.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову може порушити принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін у подальшому при можливому зверненні до суду з позовом, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Суд зазначає, що забезпечення позову може мати наслідками втручання в господарську діяльність.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову, та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Також, відповідно до частини 10 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили. Згідно з частини 5 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень. Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 915/508/18.

Таким чином, заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, ОСОБА_1 викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття таких заходів, а зазначені позивачем підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно до п. п. 6 ч. 1ст. 150 ЦПК України.

У заяві про забезпечення позову вказано як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, як це передбачено ст. 151 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Суд вбачає можливим втручання в господарську діяльність вказаного підприємства. Крім того суд зазначає, що вказане підприємство знаходиться на території Полтавської області, що ставе під сумнів звернення заявниці до Дзержинського районного суду міста Харкова. Суд також зазначає, що заява має штучний характер з метою запобігти настання негативних наслідків для сторін у справі.

Враховуючи відсутність доказів можливості завдання збитків заявленими позивачем та задоволеними судом заходами забезпечення позову, з урахуванням законодавчо обґрунтованого характеру вжитих заходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення забезпечення позову.

За таких обставин, враховуючи не обґрунтованість доводів, викладених у заяві про забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, без повідомлення учасників справи.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви залишити без задоволення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положеньЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст ухвали складено 03 лютого 2021 року.

Суддя