Вирок № 94587326, 30.11.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/291/2021

Справа № 428/6270/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області, у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря судового засідання Солошенка П.В.,

прокурора Івчук С.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020130370000784 від 22.04.2020 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Сєвєродонецька Луганської області, громадянки України, з середньо - спеціальною освітою, незаміжньої, офіційно не працюючої, отримує соціальну допомогу в УПтСЗН м.Сєвєродонецька, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у лікарів - психіатра та нарколога на обліку не перебуває, групи інвалідності не має, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2020 року, приблизно об 19.20 годині вечора, ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні супермаркету «Велика кишеня» за адресою: м. Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, буд. 23-Б, побачила на торгівельній вітрині приміщення супермаркету блютуз-гарнітуру моделі «havit HV-H961BT». В цей час у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, впевнившись, що за її протиправними діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, взяла з торгівельної вітрини супермаркету «Велика кишеня» блютуз-гарнітуру моделі «havit HV-H961BT», одягла у праве вухо, після чого пройшла через касу супермаркету, не розрахувавшись за блютуз-гарнітуру моделі «havit HV-H961BT», та в подальшому залишила місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила ТОВ «ФУДКОМ» (код ЄДРПОУ 40982829) матеріальну шкоду, згідно висновку експертизи від 27.04.2020, на суму 466 грн.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України визнала повністю, у вчиненому щиро покаялася, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і вона їх у повному обсязі підтверджує та пояснила, що вона 19.04.2020 приблизно о 19 годин 20 хвилин перебувала у приміщенні супермаркету «Велика кишеня», який розташований по шосе Будівельників. На вітрині вона побачила блютуз-гарнітуру, яку одягла у праве вухо, після чого пройшла через касу супермаркету, не розрахувавшись за блютуз-гарнітуру. Потім вона вийшла з магазину не розплатившись, залишивши собі блютуз-гарнітуру.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд даного кримінального провадження за його відсутності, в заяві вказав, що покарання просить призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального проступку при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності її позиції, роз`яснивши їй положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, покази якої є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних поступків, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, не притягувалась до адміністративної відповідальності, на обліку у лікарів - психіатра та нарколога не перебуває, групи інвалідності не має, задовільно характеризується за місцем проживання, офіційно не працює та отримує соціальну допомогу в УПтСЗН м.Сєвєродонецька, має на утриманні трьох малолітніх дітей, щиро розкаялася у вчиненому, завдані матеріальні збитки відшкодовані, шляхом повернення майна.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд, призначаючи обвинуваченій покарання, також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Отже таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру вчиненого кримінального проступку, його наслідків, відомостей, які характеризують особистість обвинуваченої, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, поведінку обвинуваченої після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яка свою провину визнала, зробила належні висновки та дала критичну оцінку своїм діям, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, а також враховуючи думку представника потерпілого, який просив призначити покарання на розсуд суду, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 50 КК України, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Вирішуючи питання про розмір штрафу, суд виходить з наступного.

За загальними правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. (ч.2 ст. 4 КК України).

Санкцією ч.1 ст.185 КК України, в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, було передбачено покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

01 липня 2020 року набули чинності зміни до ч.1 ст.185 КК України, згідно якими посилена відповідальність за вказане правопорушення у вигляді штрафу та встановлено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років. (Закон № року №2617-VIII від 22 листопада 2018). При цьому даним законом диспозицію ч.1 статті 185 КК України змінено не було.

Відповідно до ч.2 ст. 5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи, що санкцією ч.1 ст. 185 КК України, в редакції закону № 2617-VIII посилена відповідальність обвинуваченого щодо покарання у вигляді штрафу, порівняно з редакцією що діяла до 01 липня 2020 року, то застосуванню в даному випадку підлягає санкція ч.1 ст. 185 КК України в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення (щодо штрафу).

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні обвинуваченої не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходило, а тому підстав для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Заходи забезпечення кримінального провадження у відношенні обвинуваченої, не застосовувались.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність зняття накладених арештів ухвалами слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області на тимчасове вилучене майно, оскільки на даний час підстави, які потягли за собою накладення арешту на майно, відсутні.

Цивільний позов не заявлений. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченої, оскільки витрачені на доведення її вини.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, призначивши їй покарання виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили - не обирати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 квітня 2020 року на блютуз-гарнітуру моделі «havit HV-H961BT» в корпусі чорного кольору, скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню: - блютуз-гарнітуру моделі «havit HV-H961BT» в корпусі чорного кольору, яка зберігається в камері схову речових доказів Сєвєродонецького відділу поліції ГУНП в Луганській області, повернути представнику потерпілого, ОСОБА_5 та залишити у власника; - оптичний носій формату DVD-R, який міститься в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах провадження протягом всього строку його зберігання.

Процесуальні витрати: за проведення експертизи № 19/113/9/1-561е від 27.04.2020 у сумі 653,80 грн. стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.М. Олійник