Рішення № 94587305, 28.01.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2021 Провадження №2/425/22/21

Справа №425/2630/20

м.Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі

головуючого судді Москаленко В.В.,

секретаря судового засідання Окрошко О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Білокуракінська багатопрофільна лікарня» про визнання незаконним наказу про звільнення, внесення змін до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

встановив:

25.09.2020 позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом до відповідача, який уточнила 29.10.2020, в обґрунтування якого вказала, що 27.06.2017 вона закінчила навчання в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця та отримала диплом спеціаліста НОМЕР_1 за спеціальністю « акушерство та гінекологія».

Відповідно до вимог Положення про спеціалізацію ( інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-VІ рівній акредитації від 19.09.1996 №291, згідно якого спеціалізація ( інтернатура) є обов`язковою формою післядипломної підготовки випускників, після закінчення яких їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора)- спеціаліста з конкретної спеціалізації та видається диплом, 01.08.2017 між нею та відповідачем був укладений контракт №3 на проходження інтернатури (далі по тексту контракт), відповідно до п.1.2 якого, цей контракт є строковим трудовим договором. Також, 01.08.2017 відповідач видав наказ № 100-К про її зарахування на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «акушерство та гінекологія» з 01.08.2017 по 31.07.2020, про що було внесено відповідний запис у її трудову книжку. Пунктом 5 вказаного наказу, передбачено обов`язок відповідача перевести її на посаду лікаря-акушера-гінеколога Білокуракінської центральної районної лікарні.

На момент підписання контракту вона мала прізвище « ОСОБА_4 », яке після реєстрації шлюбу змінила на « ОСОБА_5 ».

За умовами п.3.2. Контракту № 3 від 01.08.2017, після закінчення інтернатури відповідач зобов`язався конкретними додатковими угодами до контракту визначити її права та обов`язки пов`язані з роботою, конкретизувати режим робочого часу, термін відпустки, матеріальні стимули, соціальну захищеність протягом трьох років з моменту оформлення на постійне місце роботи на посаді лікаря-акушера-гінеколога.

30.06.2020, на підставі наказу Державного закладу « Луганський державний медичний університет» №04.04.-04/35, їй присвоєно звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «акушерство та гінекологія» та видано сертифікат № 396 лікаря-спеціаліста, а 02.07.2020 вона повідомила про це відповідача, який на виконання умов контракту та пункту 5 Наказу №100-к від 01.08.2017, мав з 01.07.2020 перевести її на посаду лікаря-акушера-гінеколога Білокуракінської центральної районної лікарні, шляхом видання відповідного наказу та вчинення запису в її трудовій книжці. Отже, останній день інтернатури, є останнім робочим днем на посаді лікаря-інтерна, а тому відповідач мав перевести її на посаду лікаря-акушера-гінеколога Білокуракінської центральної районної лікарні з 01.07.2020.

У порушення умов строкового трудового договору, відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП, відповідач її не звільнив, на посаду лікаря-акушера-гінеколога не перевів та не визначив умови її праці на цій посаді, що є порушенням п.3.2. контракту. Отже відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на її переведення на посаду лікаря-акушера-гінеколога, чим вчинив їй перешкоди у реалізації права на роботу відповідної кваліфікації та порушив умови трудового договору.

Крім того, відповідачем порушено умови законодавства про працю, оскільки не вчинив дії щодо проведення з нею, як з лікарем-акушером-гінекологом інструктажу, обов,язковість якого передбачена ст. 29 КЗпП України, і не визначив їй робоче місце, не забезпечив необхідними для роботи засобами.

З 03.08.2020 вона пішла на лікарняний, про що повідомила відділ кадрів відповідача. Від працівника відділу кадрів вона дізналась, що на посаду лікаря-акушера-гінеколога вона не працевлаштована і відповідного наказу видано не було.

04.09.2020 листом №22-04/26242/2-20 Міністерство охорони здоров,я України змінило місце її призначення на роботу на посаду лікаря-акушера-гінеколога КНП «Рубіжанська міська лікарня». Отримавши від Департаменту охорони здоров`я ЛОДА повідомлення, вона звернулась до відповідача за трудовою книжкою, який ознайомив її з наказом №141-К від 10.09.2020 про звільнення з посади лікаря-інтерна з акушерства та гінекології за прогули без поважних причин з 17.08.2020 по 09.09.2020, на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, про що було внесено запис в її трудову книжку.

Вважає своє звільнення за прогули без поважних причин з посади лікаря-інтерна з акушерства та гінекології незаконним, оскільки відповідач навмисно вчинив протиправні дії та створив штучні перепони, які унеможливили виконання нею трудових обов,язків лікаря, що передбачено умовами контракту №3, в той час як вона належним чином виконала умови строкового трудового договору на вказаній посаді. Отже, внаслідок бездіяльності відповідача, невиконання ним умов трудового договору та законодавства про працю, вона не змогла приступити до роботи в якості лікаря-акушера-гінеколога, що не може вважатися прогулом без поважних причин.

У результаті неправомірних дій відповідача, нею понесені і моральні страждання, які виразилися в тому, що з вини відповідача вона на деякий час залишилась без роботи та коштів для існування; змінився спосіб її життя, оскільки необхідно докладати додаткові зусилля для захисту та відновлення її прав, що принизило її. Запис про звільнення за прогули негативно сприймається роботодавцем, навіть якщо вони будуть виправлені або визнані недісйними. Відповідач- це лікарняний заклад, в колективі якого вона почала свою трудову діяльність, а тому пересуди серед працівників, які викликані неправомірними діями відповідача щодо не переведення її з посаді інтерна, негативно відобразилось на її репутації і на психоемоційному стані. Крім того, особливі моральні страждання додає їй те, що відповідач продовжив вчиняти відносно неї порушення трудового договору, що вбачається у звільненні з підстав, яких не існувало. Спричинену їй моральну шкода оцінює в 5000 грн.

Просить визнати незаконним наказ Комунального некомерційного підприємства «Білокуракінська багатопрофільна лікарня» від 10 вересня 2020року № 141-К про її звільнення з посади лікаря-інтерна з акушерства та гінекології за прогули без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України; змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з роботи, зазначивши причину звільнення - «на підставі частини 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням»; зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Білокуракінська багатопрофільна лікарня» внести зміни у трудову книжку ОСОБА_1 відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58; стягнути з відповідача на користь позивача суму вихідної допомоги при звільненні в розмірі тримісячного середнього заробітку (без вирахування податків, зборів, обов`язкових платежів) у сумі 14169,00 грн., суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 серпня 2020 року по 10 вересня 2020 року в сумі 4359,78 грн., моральну шкоду в сумі 5000.00 гривень та судові витрати.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 28.09.2020 прийнято до розгляду цей позов, відкрито провадження у справи та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін; клопотання позивача про витребування доказів задоволено, постановлено витребувати у «Комунального некомерційного підприємства «Білокуракінська багатопрофільна лікарня» довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , розраховану відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

15.10.2020 до суду найшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначив, що позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними і необґрунтованими, оскільки на підставі направлення на роботу № 336 від 16.03.2017, наказу «Про зарахування до інтернатури» № 409-к від 28.07.2017 та заяви ОСОБА_6 про прийняття на роботу, наказом №100-К від 01.08.2017 позивач була прийнята на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «Акушерство і гінекологія» з 01.08.2017 року по 31.07.2020. Згідно наказу МОЗ України «Про затвердження Переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів» від 23.02.2005р. №81 строк навчання в інтернатурі за спеціальності «Акушерство і гінекологія» становить 3 роки.01.08.2017 між ОСОБА_6 та Білокуракинською ЦРЛ було укладено трудовий договір (контракт) №3 та договір про інтернатуру від 01.08.2017. З виписки з наказу ДЗ «Луганський державний медичний університет» факультет післядипломної освіти, в якому затверджується графік проходження інтернатури зі спеціальності «Акушерства і гінекології» вбачається, що з 01.07.2018 по 31.07.2018 та з 01.07.2019 по 31.07.2019 лікарю- інтерну ОСОБА_6 систематично повинна надаватися відпустка. 13.12.2019, у зв`язку зі зміною прізвища і відповідно до свідоцтва про шлюб, внесені зміни до облікових документів та трудової книжки лікаря-інтерна з акушерства і гінекології ОСОБА_7 , змінено прізвище позивача з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». 23.12.2019 Білокуракинську центральну районну лікарню перейменовано в Комунальне некомерційне підприємство «Білокуракинська багатопрофільна лікарня» на підставі рішення сесії 48 сесія 7 скликання Білокуракинської районної ради від 04.12.2019 року № 48/8, згідно п.3 наказу «Про перейменування Білокуракинської центральної районної лікарні в Комунальне некомерційне підприємство «Білокуракинська багатопрофільна лікарня» продовжено дію трудових відносин з працівниками відповідно до статті 36 КЗпП України . 16.06.2020 лікар-інтерн ОСОБА_6 звернулась до адміністрації КНП «Білокуракинська БЛ» з проханням перерозподілити її з посади лікаря-інтерна КНП «Білокуракинська БЛ» до КНП «Рубіжанська ЦМЛ» за сімейними обставинами, але які саме сімейні обставини не зазначила та не надала підтверджуючих документів. Адміністрація КНП «Білокуракинська БЛ» не надала згоди на зміну місця працевлаштування лікаря-інтерна ОСОБА_1 , у зв`язку з потребою лікарні у даному спеціалісті, про що свідчить лист до Департаменту охорони здоров`я від 02.07.2020р. № 705. Згідно графіку відпусток на 2020 рік та на підставі заяви ОСОБА_6 від 01.07.2020, лікарю-інтерну ОСОБА_6 надана щорічна чергова відпустка тривалістю 31 календарний день з 01.07.2020 по 31.07.2020 за відпрацьований час з 01.08.2019 по 31.07.2020 (Наказ № 53-В від 30.06.2020). Згідно «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженому Постановою КМУ № 992 від 22.08.1996, в редакції від 20.04.2016, п.3.1.4. договору про інтернатуру від 01.08.2017, п.2.2. контракту № 3 від 01.08.2017, після закінчення інтернатури ОСОБА_6 у місячний термін зобов`язана прибути до КНП «Білокуракинська БЛ» та стати до роботи як лікар- акушер-гінеколог та відпрацювати на цій посаді не менше трьох років. Крім того, пунктом 21 зазначеного вище Порядку передбачено, що випускник повинен прибути до місця призначення, зазначений у направленні, у разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин не зазначених у п.9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено за ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. 03.08.2020 позивач не з`явилась та не приступила до виконання своїх трудових обов`язків як лікар-акушер-гінеколог, про що свідчить Акт від 03.08.2020 «Про відсутність на роботі ОСОБА_1 лікаря-інтерна (лікаря-акушера-гінеколога поліклініки)», а тому адміністрація КНП «Білокуракинська БЛ» не мала змоги роз`яснити ОСОБА_1 її права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де вона буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, її права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити їй робоче місце та забезпечити необхідними для роботи засобами; проінструктувати позивача з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони; ознайомити під розписку із наказом про прийняття її на роботу на посаду лікаря-акушера-гінеколога поліклініки ( у разі звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку з закінченням інтернатури ) або із наказом про переведення її на постійне місце роботи на посаду лікаря-акушер-гінеколога поліклініки. 03.08.2020 о 08 - 56 год. позивач зателефонувала до інспектора з кадрів КНП «Білокуракинська БЛ» та повідомила, що з 03.08.2020 перебуває на лікарняному та запитала яку посаду вказувати в лікарняному. Інспектор з кадрів КНП «Білокуракинська БЛ» їй повідомила, що вона значиться на посаді лікаря-інтерна, але строки інтернатури закінчились 31.07.2020р., заяви про звільнення у зв`язку з закінченням інтернатури або переведенням від неї до відділу кадрів КНП «Білокуракинська БЛ» не надходили. За ст. 39-1 КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору (п. 2 і 3 ст. 23 КЗпП) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їхнього припинення, чинність цього договору вважається продовженою на невизначений строк. На підставі доповідної записки інспектора з кадрів Базюк Т.С. від 03.08.2020р у табелі обліку використання робочого часу за серпень 2020р. відмітили усі календарні дні тимчасової непрацездатності лікаря-інтерна ОСОБА_1 з 03.08.2020. 31 серпня 2020 року о 16 годині, в присутності головного лікаря ОСОБА_3 та інспектора з кадрів Базюк Т.С., заступник головного лікаря ОСОБА_8 зателефонувала до позивача щодо строків її лікарняного, та подальшої роботи за посадою лікаря-акушера-гінеколога в КНП «Білокуракинська БЛ», на що ОСОБА_1 повідомила, що лікарняний закінчився 14.08.2020р. і що вона знаходиться дома та очікує відповіді з Міністерства охорони здоров`я. Починаючи з 01 вересня 2020 року по 09 вересня 2020 складені акти відсутності на роботі лікаря-інтерна з акушерства і гінекології ОСОБА_1 та доповідні записки відділу кадрів. 09.09.2020 до КНП «Білокуракинська БЛ» надійшов лист від Департаменту охорони здоров`я Луганської обласної державної адміністрації з якого вбачається, що згідно листа МОЗ України № 22-04/26242/2-20 від 04.09.2020, змінено місце призначення на роботу ОСОБА_6 з посади лікаря-акушера- гінеколога КНП «Білокуракинська багатопрофільна лікарня» на посаду лікаря- акушера-гінеколога КНП « Рубіжанська центральна міська лікарня». У зв`язку із цим Департамент охорони здоров`я Луганської області державної адміністрації пропонує вжити кадрових заходів,пов`язаних із виконанням листа МОЗ України, але у вказаному листі МОЗ України повідомляється, враховуючи згоду сторін (якої немає, що підтверджує лист-заперечення № 705 від 02.07.2020р.),Міністерство охорони здоров`я України не заперечує щодо зміни місця призначення на роботу ОСОБА_1 з посади лікаря-акушера-гінеколога КНП «Білокуракинська багатопрофільна лікарня» на посаду лікаря-акушера-гінеколога КНП « Рубіжанська центральна міська лікарня». Також представник відповідача зазначає, що з 01 квітня 2020 року листи Міністерства охорони здоров`я України та Департаменту охорони здоров`я, не є нормативно - правовими актами, а несуть лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не містять нових правових норм, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян. 10.09.2020 позивач прибула до КНП «Білокуракинська БЛ» і не маючи наміру продовжувати трудові відносини з КНП «Білокуракинська БЛ» надала листок непрацездатності серії АДП № 984420 від 14.08.2020, де вказано, що вона хворіла з 03.08.2020 по 14.08.2020 «стати до роботи з 15.08.2020 року», але не має шифру хвороби, що не підтверджує наслідок отриманого стресу.На підставі листка непрацездатності були внесені зміни до табелю обліку використання робочого часу за серпень 2020р. стосовно лікаря-інтерна ОСОБА_1 ; письмове пояснення неприбуття на місце направлення на роботу до КНП «Білокуракинська БЛ» з 14.08.2020р. по 10.09.2020р. «так, як очікувала на відповідь з Міністерства охорони здоров`я України про зміну місця її працевлаштування з посади лікаря-акушера-гінеколога КНП «Білокуракинська багатопрофільна лікарня» на посаду лікаря-акушера-гінеколога КНП « Рубіжанська центральна міська лікарня» від 10.09.2020». Після отримання від позивача письмових пояснень, адміністрація КНП «Білокуракинська БЛ» відправила подання (вих. № 964 від 10.09.2020р.) до профспілкового комітету КНП «Білокуракинська БЛ» про надання згоди на звільнення лікаря-інтерна з акушерства і гінекології ОСОБА_1 за прогули без поважних причин відповідно п.4 ст.40 КЗпП України. З відповіді профспілкового комітету КНП «Білокуракинська БЛ» від 10.09.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 не є членом профспілки, тому вирішення цього питання не входить до компетенції профспілкового комітету КНП «Білокуракинська БЛ». Наказом № 141-к від 10.09.2020 року лікаря-інтерна з акушерства та гінекології ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважних причин, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України. Звільненню ОСОБА_1 передував ряд порушень зі сторони працівника, які зафіксовані належним чином. Просить відмовити повністю позивачу в задоволенні позову та стягнути з неї на користь відповідача штраф у розмірі однорічної заробітної плати, відповідно до п.4.2. контракту № 3 від 01.08.2017 ( а.с.36-40).

04.11.2020 до суду надійшли заперечення на уточнену позовну заяву, в якій представник відповідача просить відмовити позивачу в задоволенні позову за необґрунтованістю (а.с.111-115).

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, надали суду пояснення, аналогічні по суті позову. Позивач також пояснила, що 01.07.2020 по 31.07.2020 вона перебувала у черговій щорічній відпустці, а 02.07.2020 приїхала до відповідача і надала працівнику відділу кадрів ОСОБА_9 копію сертифікату лікаря-спеціалиста. Їй було відмовлено в перерозподілі на інше місце роботи, а тому 06.07.2020 вона знов приїхала до відповідача з метою звернення з заявою та отримання трудової книжки. Після закінчення відпустки вона захворіла та пішла на лікарняний у період з 03.08.2020 по 14.08.2020, про що повідомила телефоном працівника відділу кадрів лікарні і де їй повідомили, що з посади лікаря-інтерна її не перевели. Після того, як 10.09.2020 вона отримала позитивну відповідь на її переведення до лікарні в м. Рубіжне, вона поїхала до відповідача з цим листом, де їй було повідомлено про те, що її буде звільнено з посади лікаря- інтерна за прогули. Оскільки усі ці зустрічі та розмови з відповідачем були неприємними, їй було емоційно дуже тяжко. Моральну шкода полягає в її незаконному звільненні за прогули .

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив суду, що позивач вийшла заміж і в зв`язку з цим не мала наміру працювати в КНП «Білокуракинська БЛ». 01.07.2020 позивач не надала сертифікат лікаря-спеціаліста та не подала заяву про переведення на посаду лікаря-акушера-гінеколога, в зв`язку з чим підстав для її переведення на посаду лікаря-акушера-гінеколога не було.Після закінчення її відпустки -31.07.2020,вона 03.08.2020 не з`явилась на роботу і повідомила, що знаходиться на лікарняному.14.08.2020 лікарняний закінчився, але позивач на роботу не прибула. Тому 10.09.2020 її було звільнено за прогули. Представник відповідача також зазначив,що лікарня потребує лікаря-акушера-гінеколога, а тому була заінтересована в тому, щоб позивач залишилася працювати.

Отже ,ніякого умислу на порушення трудових прав позивача не було.

У судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_9 ,інспектор відділу кадрів КНП «Білокуракинська БЛ» ,яка в ході допиту пояснила,що перебуваючи в коридорі суду , вона чула всі пояснення, які надавались сторонами .

Відповідно ст. 230 ЦПК України, свідки ,які не дали показань ,не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи.

Суд видалив свідка ОСОБА_9 з зали судових засідань перед початком розгляду справи, але з пояснень свідка виходить,що фактично вона чула все, що відбувається під час розгляду справи, а тому її пояснення суд до уваги не бере ,оскільки вони є не допустимими доказами в розумінні положень ст.78 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши й оцінивши надані письмові докази по справі в їх сукупності дійшов наступного.

Судом встановлено що 27.06.2017 позивач отримала диплом спеціаліста з відзнакою серії НОМЕР_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_7 закінчила у 2017 році Національний медичний університет імені О.О.Богомольця і здобула кваліфікацію: освітньо- кваліфікаційний рівень – спеціаліст, спеціальність- лікувальна справа, професійна кваліфікація- лікар ( а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 08.11.2019 Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 » ( а.с.13), про що було внесено відповідний запис до трудової книжки позивача, відповідно до наказу №167-к від 13.12.2019 про внесення змін до облікових документів( а.с.50).

Згідно сертифіката № 396 лікаря – спеціаліста, виданого ОСОБА_1 про те, що вона 30.06.2020 атестувалась на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії і наказом по ДЗ «Луганський державний медичний університет» від 30.06.2020 № 04.04-04/35 їй присвоєно звання лікаря - спеціаліста за спеціальністю « акушерство та гінекологія». Сертифікат дійсний до 30.06.2025 ( а.с.12).

Згідно відомостей Державного закладу «Луганський державний медичний університет», ОСОБА_1 отримала сертифікат лікаря-спеціаліста саме 30.06.2020, про що внесений відповідний запис до «Журналу обліку видачі сертифікатів лікаря/провізора-спеціаліста (порядковий номер запису 100) з особистим підписом ОСОБА_1 (а.с.134).

Відповідно довідки №917-5000292699 від 22.07.2020 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.21).

Наказом Департаменту охорони здоров,я Луганської обласної державної адміністрації від 28.07.2017 № 409-К, ОСОБА_7 зараховано до інтернатури ( а.с.43).

Відповідно до направлення на роботу № 336, ОСОБА_7 направлено в розпорядження Білокуракинської центральної районної лікарні для роботи на посаду лікаря-акушера-гінеколога. Дата прибуття 01.08.2017 ( а.с.42).

Наказом Білокуракинської центральної районної лікарні від 01.08.2017 № 100-К, про зарахування до інтернатури, ОСОБА_7 прийнято на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності « Акушерство та гінекологія» з 01.08.2017 по 31.07.2020; після закінчення інтернатури, перевести ОСОБА_7 на посаду лікаря-акушера-гінеколога Білокуракинської центральної районної лікарні ( а.с.45).

Згідно контракту № 3 від 01.08.2017, укладеного між Білокуракінською центральною міською лікарнею та ОСОБА_7 , сторони узгодили, що цей контракт є строковим трудовим договором, а відповідно до п.3.2. цього контракту, після закінчення навчання в інтернатурі працівником, роботодавець конкретизує додатковими угодами до контракту права та обов,язки працівника, пов,язані з його роботаю в установі, конкретизувати режим його робочого часу, термін відпустки, матеріальні стимули, соціальну захищеність і діє протягом 3 років з моменту оформлення працівника на постійне місце роботи на посаді лікаря- акушера- гінеколога (а.с.46 зворот).

Відповідно до п.4.2. цього контракту, за односторонню відмову працівником у відпрацюванні 3 років після закінчення інтернатури на посаді лікаря-акушера-гінеколога, працівник сплачує на користь роботодавця штраф у розмірі однорічної заробітної плати сплаченої на його користь роботодавцем та повертає у повному обсязі суму коштів, які були затрачені на його навчання у розмірі, визначеному роботодавцем. При цьому сплата штрафу з боку працівника не позбавляє його обов,язків щодо виконання умов контракту ( а.с.46 зворот).

З виписки з наказу № 04.04.-04/16 від 14.07.2017, ОСОБА_7 зараховано до навчання в інтернатурі за спеціальністю « акушерство та гінекологія» з 01.08.2017, на умовах бюджетного навчання ( а.с.49).

Згідно договору про інтернатуру від 01.08.2017, укладеного між позивачем ,КУ «Рубіжанська центральна міська лікарня» та відповідачем, строк інтернатури складає 3 роки, а відповідно до п. 6 цього договору, договір діє з 01.08.2017 по 31.07.2020; дія строкового договору припиняється за згодою сторін або у разі відрахування інтерна згідно з наказом Головного управління охорони здоров,я облдержадміністрації ( а.с.48 зворот).

Наказом Білокуракинської центральної районної лікарні від 13.12.2019 за № 127-О, з 23.12.2019 Булокуракинську центральну районну лікарню перейменовано в Комунальне некомерційне підприємство «Білокуракинська багатопрофільна лікарня» ( а.с.77).

Наказом № 53-В від 30.06.2020, ОСОБА_1 - лікарю-інтерну поліклініки, надано щорічну чергову відпустку тривалістю 31 календарний день з 01.07.2020 по 31.07.2020 (копія наказу- а.с.54; графік щорічних і соціальних відпусток працівників на 2020 рік- а.с.56-58).

З актів КНП «Білокуракінська багатопрофільна лікарня» про відсутність на роботі від 03.08.2020, 01.09.2020, 02.09.2020, 03.09.2020, 04.09.2020, 07.09.2020, 08.09.2020 та 09.09.2020 складеними головним лікарем ОСОБА_3 , районним лікарем-акушером-гінекологом ОСОБА_11 , старшою медичною сестрою поліклініки ОСОБА_12 та інспектором з кадрів Базюк Т.С. виходить, що ОСОБА_1 у вищевказані дні не приступила до виконання своїх трудових обов,язків як лікар -акушер-гінеколог поліклініки та не надала заяв про переведення або звільнення з зв,язку закінченням інтернатури ( акти- а.с.59,60,62,63,64,65,66,67; доповідні записки- а.с.59а, 61,68,69).

З листа № 705 від 02.07.2020 головного лікаря КНП «Білокуракинська багатопрофільна лікарня» вбачається, що адміністрація лікарні заперечує проти зміни працевлаштування лікаря- інтерна ОСОБА_1 у зв,язку з потребою лікарні у даному спеціалісті ( а.с.53).

З листа Департаменту охорони здоров,я Луганської обласної державної адміністрації від 08.09.2020 №1/05/03942 вбачається, що змінено місце призначення на роботу ОСОБА_6 з посади лікаря- акушера – гінеколога Комунального некомерційного підприємства « Білокуракинська багатопрофільна лікарня» на посаду лікаря- акушера – гінеколога Комунального некомерційного підприємства « Рубіжанська центральна міська лікарня» ( а.с.70).

З листа Міністерства охорони здоров,я України від 04.09.2020 №22-04/26242/2-20 про зміну місця призначення ОСОБА_1 вбачається, що враховуючи згоду сторін, МОЗ України не заперечує щодо зміни місця призначення на роботу ОСОБА_1 з посади лікаря-акушера-гінеколога КНП «Білокуракинська багатопрофільна лікарня» на посаду лікаря-акушера-гінеколога КНП «Рубіжанська центральна районна лікарня» ( а.с.71).

Відповідно до листка непрацездатності серії АДП №984420, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 03.08.2020 по 14.08.2020 ( а.с.72).

З письмових пояснень ОСОБА_1 від 10.09.2020 вбачається, що у період з 14.07.2020 по 10.09.2020, вона не прибула до КНП «Білокуракинська багатопрофільна лікарня» оскільки чекала на відповідь з МОЗ України щодо зміну місця працевлаштування до КНП «Рубіжанська ЦМЛ» ( а.с.73).

Відповідно до листа № 2 голови ППО КНП ББЛ ППОЗУ від 10.09.2020, профспілковий комітет КНП «Білокуракинська БЛ» повідомляє, що ОСОБА_1 не являється членом професійної спілки працівників охорони здоров,я України, а тому розглянути повідомлення № 964 від 10.09.2020 головного лікаря КНП «Білокуракинська багатопрофільна лікарня» про відсутність на роботі лікаря- інтерна з акушерства та гінекології ОСОБА_1 з 17.08.2020 по 09.09.2020, не мають можливості ( а.с.75).

Наказом № 141-к від 10.09.2020 КНП «Білокуракинська багатопрофільна лікарня», ОСОБА_1 звільнено з роботи з 10 вересня 2020 року за прогули без поважних причин з 17.08.2020 по 09.09.2020 на підставі п. 4 статті 40 КЗпП України ( а.с.76).

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП контракт — це особлива форма трудового договору, в якому строк його чинності, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

За п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП трудовий договір може бути припинений у разі закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їхнього припинення.

У разі припинення трудового договору після закінчення його строку працівникові непотрібно подавати заяву, оскільки своє волевиявлення на укладання строкового трудового договору працівник виявив під час прийняття на роботу на умовах такого трудового договору.

Власник або уповноважений ним орган може не попереджати працівника про майбутнє звільнення за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП.

Слід зауважити, що звільнити працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки ч.3 ст.4 КЗпП установлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Наказ (розпорядження) про звільнення видається в останній день чинності строкового договору (якщо наказ (розпорядження) видається раніше, то в ньому називається дата звільнення, зазначена у строковому договорі). У будь-якому разі днем звільнення буде останній день роботи, визначений у трудовому договорі.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Змінити формулювання причини звільнення можна тоді, коли є законна підстава для звільнення, роботодавець здійснив звільнення, але на підставі іншої норми законодавства – тієї, що не відповідає обставинам звільненню, отже такої, що є незаконною, – і тоді, сам факт звільнення є законним, але вказана роботодавцем підстава – незаконно, тому і підлягає зміні на ту, яка буде законною.

Верховний Суд у Постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 465/8060/15-ц, провадження № 61-1266св18 зробив висновок про те, що суд ухвалює рішення про зміну формулювання причин звільнення виключно у тих випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, за умови коли підстава, за якою звільнено працівника, є законною, а неправильним є лише формулювання причин звільнення в наказі та трудовій книжці працівника.

При вимозі змінити формулювання причини звільнення на ч. 3 ст. 38 КЗпПУ (порушення роботодавцем трудового законодавства), суд може це зробити лише за доведеності таких порушень, вчинених роботодавцем.

Так, у Постановах від 20 червня 2018 року у справі № 752/12360/16-ц, провадження № 61-8178св18, від 13 червня 2018 року у справі № 755/3353/17, провадження № 61-8352св18, від 13 червня 2018 року у справі № 741/1128/17, провадження № 61-13588св18 , Верховний Суд вказав, що відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпПУ звільнення працівника можливе лише за наявності підтверджених обставин про те, що роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.Не встановивши порушення законодавства роботодавцем, відсутні підстави для звільнення працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП України.

Аналізуючи доводи сторін та матеріали справи ,суд дійшов висновку,що між сторонами укладався контракт (строковий трудовий договір) на строк з 01.08.2017 по 31.07.2020, що не заперечувалось в судовому засіданні.

Таким чином строк дії контракту закінчився 31.07.2020 .

Суд не бере до уваги ,пояснення представника відповідача про те,що строковий договір ,укладений між сторонами став договором,укладеним на невизначений строк ,з наступних підстав.

Відповідно до ст.39-1 КЗпП України ,якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

В судовому засіданні встановлено,що позивач після закінчення строку трудового договору ,не продовжила свої трудові відносини з відповідачем ,маючи намір переведення до іншої лікарні ,про що неодноразово заявляла керівництву лікарні і що підтверджується поясненнями представника відповідача. Після перебування на лікарняному позивач не з`явилась на місце роботи для виконання своїх трудових обов`язків ,тому вважати,що трудові відносини між сторонами продовжились після 31.07.2020 безпідставно.

Суд також не приймає до уваги думку відповідача про те,що з 15.08.2020 по 10.09.2020 позивач вчинила прогули ,не з`явившись за місцем роботи ,оскільки дія контракту закінчилася 31.07.2020 і позивач мусив звільнити її 31.07.2020 з цієї підстави.

Разом з тим,суд вважає хибною думку позивача та її представника про те,що позивач повинна бути звільнена за ч.3 ст.38 КЗпП України ,оскільки жодних доказів того,що відповідач не виконав законодавство про працю та умови трудового договору щодо неї не надано.

Таким чином,суд дійшов висновку ,що позивач повинна бути звільнена 31.07.2020 на підставі частини 2 ст. 36 КЗпП України, в зв`язку з закінченням строку трудового договору 31.07.2020 ,а тому позовні вимоги в частині зміни формулювання причини звільнення позивача з роботи на підставі частини 3 ст. 38 КЗпП України ,за власним бажанням є необгрунтованими.

Виконуючи вимоги ст.235 КЗпП України,суд ,як орган який розглядає трудовий спір, вважає необхідним змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Отже ,суд визнає незаконним наказ Комунального некомерційного підприємства «Білокуракінська багатопрофільна лікарня» від 10 вересня 2020року № 141-К про звільнення позивача із посади лікаря-інтерна з акушерства та гінекології за прогули без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України, змінює формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з роботи, зазначивши причину звільнення - на підставі частини 2 ст. 36 КЗпП України, в зв`язку з закінченням строку трудового договору 31.07.2020 та зобов`язує відповідача внести зміни у трудову книжку позивача,зазначивши причину звільнення - на підставі частини 2 ст. 36 КЗпП України, в зв`язку з закінченням строку трудового договору 31.07.2020 .

Позовні вимоги про стягнення суми вихідної допомоги при звільненні , середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають ,оскільки вони є похідними від позовної вимоги про зміну формулювання звільнення -«на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України»,в задоволенні якої суд відмовляє .

Відповідно до частини першої статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди у даній справі необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Наявність кожної із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування шкоди.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Тобто, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права , так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Суд вважає,що внаслідок неправильного формулювання причини звільнення порушені трудові права позивача.

Формулювання звільнення позивача «за прогули без поважних причин» спричинило душевні страждання позивача внаслідок втрати її репутації серед колег ,позначилось на психоемоційному стані .

При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Норми КЗпП України не містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників.

Таким чином, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом зміни формулювання причин звільнення , а має самостійне юридичне значення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню в сумі 500 грн.

Вимоги відповідача ,викладені у запереченні щодо стягнення з позивача на користь відповідача штрафу у розмірі однорічної заробітної плати, відповідно до п.4.2. контракту № 3 від 01.08.2017 судом не розглядаються , оскільки вони не є позовними вимогами в розумінні норм Цивільного процесуального кодексу України відповідно до якого відповідач мав право подати зустрічний позов ,чим не скористався та нормами якого не передбачено викладення позовних вимоги в запереченнях.

Таким чином, суд дійшов висновку ,що позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Білокуракінська багатопрофільна лікарня» про визнання незаконним наказу про звільнення, внесення змін до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,81, 259-265,352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Білокуракінська багатопрофільна лікарня» про визнання незаконним наказу про звільнення, внесення змін до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди-задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Комунального некомерційного підприємства «Білокуракінська багатопрофільна лікарня» від 10 вересня 2020року № 141-К про звільнення ОСОБА_1 із посади лікаря-інтерна з акушерства та гінекології за прогули без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з роботи, зазначивши причину звільнення - на підставі частини 2 ст. 36 КЗпП України, в зв`язку з закінченням строку трудового договору 31.07.2020 .

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Білокуракінська багатопрофільна лікарня» внести зміни у трудову книжку ОСОБА_1 ,зазначивши причину звільнення - на підставі частини 2 ст. 36 КЗпП України, в зв`язку з закінченням строку трудового договору 31.07.2020 .

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Білокуракінська багатопрофільна лікарня» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500.00 гривень.

В задоволенні позовних вимог про стягнення суми вихідної допомоги при звільненні , середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди в сумі 4500 грн.-відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Білокуракінська багатопрофільна лікарня» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот) гривень 40 копійок.

Повний текст складено 01.02.2021.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області ,або безпосередньо до Луганського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса : АДРЕСА_2 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Білокуракінська багатопрофільна лікарня», адреса: Луганська область, смт.Білокуракіне, вулиця Центральна, 72Б, код ЄДРПОУ 01983559.

Суддя: В.В. Москаленко