Рішення № 94587124, 28.01.2021, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2000/20

Провадження № 2/352/240/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач 02.10.2020 р. звернувся в суд з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11029,88 грн.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору б/н від 07.02.2014 р. відповідачка отримав кредит у вигляді у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Договір між сторонами укладено у порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань станом на 31.08.2020 р. утворилась заборгованість у сумі 11029,88 грн., що складається із 8027,23 грн. заборгованості за тілом кредиту, у тому числі 8027,23 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 549,55 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 2453,10 грн. пені. Просив стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у поданій суду заяві просив справу розглянути за його відсутності, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка не з`явилася в судове засідання, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, не повідомила суду про причини неявки, не подала відзиву. За наявності сукупності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачкою ОСОБА_2 кредитного договору б/н від 07.02.2014 р. відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому був збільшений до 5000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.14).

Договір між сторонами укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 07.02.2014 р. (а.с.16), у якій зазначено, що відповідачка погоджується, що підписана нею заява разом з пам’яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, викладеними на банківському сайті, складає між нею і банком договір про надання банківських послуг; що вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг та згодна з його умовами, а також, що екземпляр договору про надання банківських послуг вона згодна отримати шляхом роздруківки з офіційного сайту http://privatbank.ua.

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.17) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms (а.с.18-43).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором позивач заявив до стягнення заборгованість станом на 31.08.2020 р. у розмірі 11029,88 грн., що складається із 8027,23 грн. заборгованості за тілом кредиту, у тому числі 8027,23 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 549,55 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 2453,10 грн. пені, згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.8-13).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивач посилається на те, що договір між сторонами укладено у порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між ним та банком договір.

Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв’язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що в анкеті-заяві від 07.02.2014 р. процентна ставка за користування кредитними коштами, а також розміри штрафних санкцій (пені, штрафу) та підстави їх стягнення не зазначені.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно з вимогами ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь банку 2453,10 грн. пені.

Судом встановлено, що відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому збільшений до 5000 грн. При цьому банк заявив до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8027,23 грн., у тому числі 8027,23 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Відповідно до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З розрахунків заборгованості (а.с.8-13), які підтверджуються випискою за договором (а.с.54-59), судом встановлено, що станом на 31.05.2015 р. заборгованість відповідачки за кредитом склала 420,89 грн., за період з 01.06.2015 р. до 31.08.2020 р. відповідачка зняла з кредитної картки 12027,79 грн., загальний борг становив 12448,68 грн. (420,89 + 12027,79), за вказаний період вона погасила 18785,46 грн., тобто на 6336,78 грн. більше, ніж зняла кредитних коштів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.9-13), позивач, починаючи з липня 2015 р., за рахунок тіла кредиту погашав відсотки, нарахувавши до стягнення 12675,58 грн. відсотків. При цьому, як зазначено вище, розмір та порядок стягнення відсотків з відповідачкою погоджено не було.

На думку суду, заявлена банком до стягнення заборгованість за тілом кредиту у 8027,23 грн., у тому числі 8027,23 грн. за простроченим тілом кредиту, фактично являє собою погашені за рахунок тіла кредиту відсотки.

Позивач у порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надав належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми заборгованості за тілом кредиту у 8027,23 грн., у тому числі за простроченим тілом кредиту.

З огляду на встановлену обставину щодо відсутності у відповідачки заборгованості за тілом кредиту, у тому числі за простроченим тілом кредиту, суд вважає вказану вимогу необґрунтованою.

У відповідності з вимогами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Необґрунтованою є також вимога про стягнення 549,55 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.

Згідно вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено відсутність у відповідачки заборгованості за тілом кредиту, у тому числі за простроченим тілом кредиту.

Крім того, суд зазначає, що в анкеті-заяві від 07.02.2014 р. відсутні будь-які дані щодо строку дії кредитного договору, умов та порядку нарахування і сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

З банківської довідки про надані відповідачці кредитні картки (а.с.15) картка № НОМЕР_1 відкрита 25.10.2018 р. і має термін дії до серпня 2022 р.

На час звернення позивача в суд з даним позовом термін дії вказаної картки не закінчився, а тому немає підстав вважати, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 207, 526, 599, 625, 634, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. 141, 263-265, 279, 282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Відмовити у позові АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 02.02.2021 р.

Суддя М.М.Хоминець