Вирок № 94586997, 29.01.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5515/18

провадження 1-кп/216/192/21

ВИРОК

іменем України

29 січня 2021 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Марущак І.А.,

прокурора Бондаря В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань приміщення суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018040230001303 від 05.07.2018, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працевлаштований, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 13.03.2001 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 140 ч. 2, ст. 140 ч. 3 КК України (в редакції 1960 р.) із застосуванням ст.ст. 42, 43, 75 КК України (в редакції 1960 р.) до 3 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 18.10.2001 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 142 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.) із застосуванням ст. 43 КК України (в редакції 1960 р.) до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 21.12.2006 по відбуванню строку покарання;

- 07.04.2008 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 309 ч. 2 КК України (в редакції 2001 р.) до 2 років позбавлення волі, звільнений 07.04.2010 по відбуванню строку покарання;

- 21.10.2010 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 186 ч. 2 КК України (в редакції 2001 р.) із застосуванням ст.ст. 395, 70 ч.1 КК України (в редакції 2001 р.) до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 20.12.2014 по відбуванню строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в ред. ЗУ №586-VI від 24.09.2008),-

ВСТАНОВИВ:

Під час судового розгляду було встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 02.06.2018 ОСОБА_1 є власником автомобілю ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_2 , при цьому не має посвідчення водія та не має права керування транспортними засобами. 05 липня 2018 року, приблизно о 18 годині 20 хвилин, в Центрально-Міському районі м. Кривогу Рогу, ОСОБА_1 не маючи посвідчення водія та керуючи автомобілем ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зупинив його біля домоволодіння №132 по вул. Інгулецькій, на лівому узбіччі дороги вказаної вулиці, яка має спуск. Незважаючи на наявність спуску дороги в місці зупинки автомобіля ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , діючи зі злочинною недбалістю, не передбачив можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, залишив вказаний автомобіль на спуску в такому положенні, яке не виключало його самовільного руху не перевівши важіль стоянкової гальмової системи в робоче положення, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме вимоги п.п. 1.5., 2.3. д), 15.7. та 15.12. Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- «1.5. дії або бездіяльність учасників дорожнього руху … не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.»;

- «2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

... д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;

- «15.7. На спусках…, де спосіб поставлення не регламентується засобами регулювання руху, транспортні засоби необхідно ставити під кутом до краю проїзної частини так, щоб не створювати перешкод іншим учасникам дорожнього руху і виключити можливість для самовільного руху цих засобів. На таких ділянках допускається ставити транспортний засіб уздовж краю проїзної частини, повернувши керовані колеса таким чином, щоб виключалась можливість самовільного руху транспортного засобу;

- «15.12. Водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, …

Внаслідок недотримання ОСОБА_1 зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких виключало настання дорожньо-транспортної пригоди, залишений ним на узбіччі дороги вул. Інгулецької біля буд. 132 вказаної вулиці в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, автомобіль ВАЗ 2108 реєстраційний номер НОМЕР_2 на спуску розпочав самовільний рух та передньою частиною наїхав на пішохода похилого віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка стояла перед автомобілем на узбіччі дороги біля паркану вказаного домоволодіння.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди згідно з висновком судово-медичної експертизи №1405 від 07.09.2018 ОСОБА_2 були спричинені наступні тілесні ушкодження: садна обличчя, перелом хірургічної шийки правої плечової кістки, які за своїм характером відносяться до середньої тяжкості тілесного ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я (більше 21 доби).

Отже, між порушенням ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, в частині виконання вимог п.п. 1.5., 2.3. д), 15.7. та 15.12. Правил дорожнього руху України та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесного ушкодження є прямий причинний зв`язок.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю й пояснив, що за обставин, викладених у вироку вчинив злочин, а саме: 05 липня 2018 року, у вечірній час доби, на власному автомобілі ВАЗ 2108 приїхав додому, за адресою: АДРЕСА_3, припаркувавши машину на узбіччі. Оскільки, вказана ділянка дороги має уклін, поставив машину на ручне гальмо та на першу передачу. Перед машиною знаходилась потерпіла ОСОБА_3 , яка їла абрикоси. Закрив машину та пішов додому. Через 3-4 хвилин почув крики, вийшов на вулицю та побачив, що машини на тому місці де вона була припаркована не було, автомобіль знаходився метрів за 10 далі вниз та зупинився в заборі сусіднього будинку. Поблизу будинку сиділа потерпіла ОСОБА_3 та трималась за руку. Далі, від сусідів дізнався, що після того, як він зайшов у будинок, машина покотилася та здійснила наїзд на потерпілу. Шкоду потерпілій відшкодував. У вчиненому обвинувачений щиро покаявся, осудивши свої дії та усвідомивши суспільну небезпечність вчиненого злочину.

У зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_1 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показами обвинуваченого та письмовими доказами, що характеризують особу обвинуваченого, а також в частині процесуальних витрат та речових доказів.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 доведена повністю, а дії його відповідають складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і правильно кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, у зв`язку із чим, обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.

Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, має професійно-технічну освіту, офіційно не працевлаштований, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, з 1998 року по 2006 рік перебував на обліку лікаря-психіатра з приводу порушення поведінки з уходом та бродяжницва, на обліку у лікаря-нарколога не перебував та не перебуває. Зі складеної 05.07.2019, уповноваженим органом з питань пробації, досудової доповіді, відносно обвинуваченого, вбачається, що під час інтерв`ювання обвинувачений повідоми, що не схильний до агресії, з кримінальною особистістю себе не ідентифікує, у вчиненому правопорушенні вину визнає. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, оцінюється як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, а також середній рівень небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високу небезпеку для суспільства.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд виходить з класифікації злочинів, вказаній у ст. 12 КК України (в ред. ЗУ №586-VI від 24.09.2008), особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено злочин невеликої тяжкості.

До обставин, які пом`якшують покарання і встановлені у даній кримінальній справі, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обговорюючи питання про міру покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також особу обвинуваченого і обставину, яку пом`якшує його покарання, наведену судом вище у вироку, у зв`язку з чим, враховуючи санкцію ч. 1 ст. 286 КК України (в ред. ЗУ №586-VI від 24.09.2008), вважає що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, та таке покарання сприятиме його виправленню і попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також буде необхідним і достатнім, тому вважає необхідним призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією даної статті Кримінального кодексу України, у вигляді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 53, 65, 66, 286 ч. 1 Кримінального кодексу України (в ред. ЗУ №586-VI від 24.09.2008), статтями 100, 349, 369-376, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в ред. ЗУ №586-VI від 24.09.2008), та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400,00 грн (три тисячі чотириста гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік.

Арешт тимчасово вилученого майна, накладений ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.07.2018, а саме, автомобілю «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 02.06.2018, який належить ОСОБА_1 ,- скасувати.

Речові докази: автомобіль «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 02.06.2018, долучені до матеріалів кримінального провадження №12018040230001303 від 05.07.2018 на підставі постанови від 07.07.2018, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , відповідно до постанови від 13.07.2018,- повернути законному володільцю.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Р.О.Кузнецов