Рішення № 94586570, 28.01.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1266/20

Провадження № 2/210/141/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"28" січня 2021 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Реви К.В.,

представника позивача: Бутко О.О.,

представника відповідача: Стаднік Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 02.03.2020 року звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька - 275000,00грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обов`язків на горизонті 945м орту 239 осі дільниці №6 шахти «Північна» Рудоуправління ім. Кірова, правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Після смерті батька позивач переносить тяжкі моральні страждання, оскільки на час смерті батька йому було лише 11 років, він залишився без батьківського піклування та підтримки, через тяжкий матеріальний стан (оскільки заробіток батька був основним джерелом доходу її сім`ї) не мав можливості в повній мірі забезпечити нагальні життєві потреби, був обмежений у здобутті вищої освіти тощо. Вважає, що відповідачем йому завдано моральної шкоди, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 20.03.2020 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 присутнім не був, скориставшись правом представництва відповідно до ст.58 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав, обґрунтовуючи обставинами, викладеними в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Стаднік Я.В. заперечувала проти позову, просила у задоволенні позову відмовити, оскільки на час нещасного випадку діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23 червня 1993 року, якими не передбачалося право членів сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві. Так, частиною 1 ст.440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Дана правова норма не може бути застосована до врегулювання спірних правовідносин, оскільки нею було передбачено загальні підстави відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, а правовідносини сторін в рамках даної справи виникли з приводу відшкодування шкоди, заподіяної смертю працівника на виробництві. Таким чином, вказані вище положення діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не містили норм, які б регламентували відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, або смертю фізичної особи членам його родини. А тому до вказаних правовідносин не може бути застосована ст.440-1 ЦК УРСР в редакції 1963 року. Крім того, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником РУ ім. Кірова.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 /а.с.9/.

Батько позивача - ОСОБА_3 працював в.о. гірничого майстра на ш. «Північна» РУ ім. Кірова /а.с.4/.

Відповідно до Акту №4/12 про нещасний випадок від 06.01.1998 року 24.12.1997 року об 11год. 30хв. під час виконання трудових обов`язків на горизонті 945м орту 239 осі дільниці №6 шахти «Північна» Рудоуправління ім. Кірова ОСОБА_3 стало зле, у зв`язку з чим він був доставлений до 2-ї міської лікарні, де помер ІНФОРМАЦІЯ_2 через гіпертонічну хворобу, смерть настала в віці 46 років (а.с.4-7).

Причиною нещасного випадку визначено гіпертонічну хворобу, яка виникла внаслідок дії шкідливих виробничих факторів при роботі у підземних умовах; порушено п.п.1.9, 2.10, 2.11, 3.1.7, 3.1.14 Положення про медичний огляд працівників визначених категорій (а.с.5).

Отже, Актом №4/12 про нещасний випадок від 06.01.1998 року визнано, що нещасний випадок пов`язаний з виробництвом.

На час виникнення правовідносин між сторонами відшкодування моральної (немайнової) шкода було врегульовано статтею 440-1 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року).

З 01 січня 2004 року набрав чинності ЦК України, статтями 1167, 1168 якого передбачено відшкодування моральної шкоди завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, або смертю фізичної особи членам родини померлого.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що він починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право позивача на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо він не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні його критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю його батька в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Як роз`яснено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Така правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №61-4983св18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що моральна шкода членам його сім`ї загиблого , за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем відповідно до статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року (постанова від 14.12.2020 року у справі №210/2271/19, провадження №61-19033сво19 ).

Отже, смерть батька позивача - ОСОБА_3 пов`язана з виробництвом, вина підприємства доведена актом про нещасний випадок.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником РУ ім. Кірова, оскільки ДП «Рудоуправління імені Кірова» було ліквідовано.

Так, наказом Державного комітету промислової політики України №20 від 22 січня 2001 року та Статутом №613-139 визначено, що Державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова» є правонаступником всіх майнових та немайнових прав і обов`язків Дочірнього підприємства «Державне рудоуправління ім. Кірова» та згідно з п.п.1.1-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001р. «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», зокрема, шахта «Північна», на якій працював батько позивача, було передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

01.07.1975 року промислове об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у Виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі Рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.

Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 Рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі Рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три Виробничі одиниці: РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського.

Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою - Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.

Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.

28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне Рудоуправління імені Кірова.

30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.

Згідно з п.п.1.1-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.

П.п.3.1-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Відповідно до Додатку №1 до Наказу №165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.

Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої.

З огляду на вищезазначене, відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником РУ імені Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.

Позивач є сином ОСОБА_3 , а відтак особою, яка перебувала на його утриманні на час смерті, переносить тяжкі моральні страждання, оскільки на час смерті батька йому виповнилося 11 років, він виріс без батьківського піклування та підтримки, незворотність втрати завдає йому моральні страждання.

Позивач оцінює моральну шкоду, заподіяну йому в наслідок загибелі його батька, у 275000,00грн.

Визначаючи розмір відшкодування, суд враховує ступінь моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, а також з урахуванням конкретних обставин справи, і наслідків, що наступили, виходячи, з міркувань розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що стягненню з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю батька, підлягає 200000,00грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач пережив та переносить на теперішній час, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подала позов про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа №761/11472/15-ц.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 2000,00грн. (200000,00х1%=2000,00).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.440, 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника на виробництві, - 200 000,00 гривень (двісті тисяч гривень 00 коп.) без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В решті позову, - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 2 000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 02 лютого 2021 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», (код ЄДРПОУ 24432974), юридична адреса: 50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1.

Суддя: Н. Ю. Вікторович