Рішення № 94585902, 29.01.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2547/19

2/707/163/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Смоляра А.О.

при секретарі Зарубі Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором б/н від 29.10.2012р. в розмірі 108407,19грн. В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачем умов кредитного договору щодо порядку повернення кредитних коштів.

Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 04.02.2020, позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 108407 грн. 19 коп. та судовий збір в сумі 1921 грн.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 08.10.2020, заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04.02.2020 року - задоволено та заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04.02.2020 року скасовано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.11. 2020 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 108407,19 грн. та судових витрат у розмірі 1921 грн. та застосувати позовну давність яка є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором б/н від 29.10.2012 року.

01.12. 2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» надав до суду відповідь на відзив, в якому просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі вказавши, що відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Вказує, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 27.10.2019 року до спливу строку позовної давності, тому вважає, що строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.06.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (у зв`язку зі зміною типу товариства змінено назву на АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, за яким позивач (кредитодавець) надав відповідачеві (позичальник) кредит у розмірі 1100грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, позичальник в повному обсязі приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, і які разом із пам`яткою клієнта і тарифами складають договір банківського обслуговування.

Свої зобов`язання за договором кредиту позивач виконав в повному обсязі.

Внаслідок порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором б/н від 29.10.2012р. та несвоєчасною сплатою належних платежів, за відповідачем утворилася заборгованість, яка складається з наступних сум: заборгованість за кредитом -1124,73грн.;заборгованість по процентам за користування кредитом- 97742,40грн.;заборгованість за пенею та комісією-3901,62 грн.; фіксована суму штрафу - 500грн; процентна сума штрафу -5138,44 грн.

За таких обставин позивач вимагає стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 108407,19 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем, АТ КБ «Приватбанк», тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як доказ укладення договору з відповідачем банк надав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (постанова Палати від 03.07.2019, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) визначено, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 29.10.2012 року не містить даних щодо домовленості сторін договору про сплату конкретних відсотків за користування кредитними коштами, сплати пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.

Також, матеріали справи не містять доказів про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, більш того зазначені документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.10.2012 року шляхом підписання анкети-заяви.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Крім цього, підписана сторонами анкета-заява від 29.10.2012 року не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником лише обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що належними доказами у справі обґрунтовується лише фактичне використання відповідачем кредитних коштів, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1124,73 грн., що підтверджується витягом руху коштів по розрахунковому рахунку відповідача.

Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 260 ЦК України,позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1,5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Застосування строку позовної давності по платіжним картам роз`яснено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року, справа №6-14цс14, де зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 30.1.0.0/2-20191105/0991 від 30.10.2020 року згідно кредитного договору №б/н від 29.10.2012 року ОСОБА_1 отримав кредитну картку № НОМЕР_1 строк дії до 07/2016 року. Матеріали справи не містять доказів переукладання кредитного договору з відповідачем.

Позивач із вимогами про стягнення заборгованості за кредитом звернувся 27.10.2019 року.

Отже, враховуючи, що з позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк» звернувся 27.10.2020 року, то суд дійшов до висновку, що позивач пропустив трирічний строк звернення до суду (позовну давність), визначеного статтею 261 ЦК України, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Клопотань щодо його поновлення та доказів пропуску строку з поважних причин позивачем суду не надано, суд, з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності та положень ст. 257 ЦК України, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».

За умовами ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені АТ КБ «ПриватБанк», відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268 Цивільно-процесуального кодекс України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. А. Смоляр