Рішення № 94585696, 20.01.2021, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2122/20

Провадження № 2/548/253/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2021 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Вовк М.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно ,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивачів та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивачі звернулися до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначає, що вони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , зареєстровані та постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що доводиться копіями паспортів громадян України Серія НОМЕР_4 , виданого 15 серпня 1996 Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області, Серія НОМЕР_5 , виданого 15 серпня 1996 Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області, Серія НОМЕР_6 виданого 03 липня 2012 Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області.

21.12.2020 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивачі не з"явилися, але в позовній заяві прохали суд провести розгляд справи за їх відсутності.

В судове засідання представник відповідача Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 20.12.1996 року виданого органом приватизації при Хорольській міській раді згідно з розпорядженням( наказом) від 12.12.1996 року № 270, посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно виписки з рішення №149 засідання виконкому Хорольської міської Ради народних депутатів від 23.04.1996 року дозволено ОСОБА_1 ( прож. АДРЕСА_3 ) добудову жилої кімнати розміром 3,5 х 9,0 до частини будинку, в якому проживає ОСОБА_1 за власні кошти.

З моменту отримання у власність квартири, в 2014 році позивач з дозволу виконкому Хорольської міської ради за згодою інших співвласників квартири здійснив її реконструкцію, в результаті якої загальна та житлова площі квартири, а також кількість кімнат змінилися внаслідок проведеної реконструкції з прибудовою: кількість кімнат була-1, стала-2, загальна площа була 22,7 кв.м., стала – 63, 4 кв.м., житлова площа була 15, 2 кв.м., стала- 63, 4 кв.м.

З повідомлення про результати огляду об`єкта нерухомого майна, складеного 14.12.2020 року експертом, інженером з інвентаризації нерухомого майна, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , після огляду об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 станом на 14 грудня 2020 року встановлено, що він відповідає таким характеристикам: Літера Кв.3, квартира двокімнатна, загальна площа 63,4 кв.м., житлова площа 31, 2 кв.м.

Загальна та житлова площі квартири, а також кількість кімнат змінилися внаслідок проведеної в 2014 році реконструкції з прибудовою. Кількість кімнат була-1, стала-2, загальна площа була 22,7 кв.м., стала – 63, 4 кв.м., житлова площа була 15, 2 кв.м., стала- 63, 4 кв.м.

Назва вулиці змінилась з АДРЕСА_4 від 18.01.2016р.

З технічного паспорта на квартиру( кімнату, жилий блок, сенкцію) №3 у будинку квартирного типу ( гуртожитку), виготовленого ФОП ОСОБА_4 , станом на 13.20.2020 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , перебуває у задовільному технічному стані та придатна до подальшої експлуатації.

Згідно Звіту про оцінку майна, виготовленого Товарством з обмеженою відповідальністю «Альбатрос», вартість житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 14 грудня 2020 року становить 165 300 гривень, у тому числі 40, 7 кв.м.- 106 115, 30 грн.

З усного повідомлення начальника-державного реєстратора відділу державної реєстрації Хорольської міської ради Полтавської області О.І. Штомпель слідує, що позивачам, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відмовлено у державній реєстрації вказаної квартири у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на неї та роз`яснено необхідність звернутись до суду з відповідною заявою.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист – юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно ,-задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частку об`єкта нерухомого майна – двокімнатної квартири АДРЕСА_5 , квартира двокімнатна, загальна площа 63,4 кв.м., житлова площа 31, 2 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , право власності на 1/3 частку об`єкта нерухомого майна – двокімнатної квартири АДРЕСА_5 , квартира двокімнатна, загальна площа 63,4 кв.м., житлова площа 31, 2 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частку об`єкта нерухомого майна – двокімнатної квартири АДРЕСА_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 20.01.2021 року.

Учасники справи:

ПОЗИВАЧІ:

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7 .

2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_7 .

3. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7 .

ВІДПОВІДАЧ: Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області адреса: місто Хорол, вулиця Незалежності, 37 Полтавської області, поштовий індекс: 37800 код ЄДРПОУ: 22528612.

Суддя : О.В. Коновод