Вирок № 94584463, 26.01.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/374/21

Провадження № 1-кп/210/375/21

"26" січня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Хлистуненко О.В.,

за участю секретаря судових засідань Недолуги Л.В.

розглянувши у спрощеному порядку в залі Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020045710000309 від 08.12.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мерефа, Харківської області, українець, громадянина України, не одруженого, на утриманні має малолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 16.04.2020 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ч.1 ст.286 КК України до покарання у вигляді штрафу в дохід держави, що складає 3400 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування встановлено наступні фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, який не оспорюється учасниками судового провадження.

Так, вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, засуджено до покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Вирок набрав законної сили 19.05.2020.

26 червня 2020 року до Металургійного районного відділу філії Державної установи «Центр пробацїї» у Дніпропетровській області від 16 квітня 2020 року стосовно засудженого ОСОБА_1 .

На виконання вищевказаного вироку 02 липня 2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю та попереджений про відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 389 КК України, за ухилення від відбування покарання, про що засвідчив особистим підписом. Під час ознайомлення з положеннями ст. ст. 34, 35 КВК України ОСОБА_1 попереджено також про наслідки невиконання обов`язків, передбачених вищезазначеною статтею.

10 липня 2020 року у ОСОБА_1 , який будучи достовірно обізнаним з обов`язками, встановленими вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2020 року, згідно якого останнього позбавлено права займатися певною діяльністю, а саме права керувати транспортними засобами, виник злочинний умисел направлений на ухилення від відбування додаткового покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, а саме позбавлення права керувати транспортними засобами.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, 10 липня 2020 року приблизно об 11:00 годині ОСОБА_1 , знаходячись біля буд. 53, по проспекту Поштовий, м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, діючи умисно, з метою ухилення від відбування додаткового покарання, у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ 2101» номерний знак НОМЕР_1 .

Під час керування вказаним транспортним засобом, ОСОБА_1 10 липня 2020 року за порушення заборони зупинки на пішохідних переходах був зупинений поліцейськими патрульної поліції УПП в м. Кривий Ріг та ними відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕАМ № 2803341 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

За таких обставин, ОСОБА_1 умисно ухилився від відбування покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю, а саме покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 389 КК України, за ознаками ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю.

Частиною 2 ст. 382 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

В обвинувальному акті прокурор Загородній А. посилався на те, що оскільки ОСОБА_1 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а тому клопотав про розгляд обвинувального акту відносно ОСОБА_1 у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, та призначення покарання за ч. 1 ст. 389 КК України у вигляді одного року обмеження волі.

Обвинувачений ОСОБА_1 , який був представлений захисником адвокатом Митрошин С.В., надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку він беззастережно визнає в повному обсязі, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального проступку.

Також, у вказаній заяві зазначає, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, ч. 2 ст. 382 КПК України, встановлено, що учасниками судового провадження жодні встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини справи не оспорюються.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку.

ОСОБА_1 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту матеріалами провадження підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 389 КК України.

Згідно з ч. 3 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Прокурор у поданому обвинувальному акті клопоче звільнити ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання з іспитовим строком та відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особу винного, який раніше судимий (Т.2, а.п.35-36), має на утриманні малітню дитину (Т.2 а.п.14), за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався (Т.2 а.п. 54), звертався за медичною допомогою до лікарая-нарколога з березня 2011 року з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками по березень 2012 року (Т.2 а.п. 53),.

На підставі ст. 66 КК України як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, згідно з положеннями ст. 67 КК України, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення йому основного покарання у вигляді обмеження волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України (з урахуванням статті 5 КК України щодо зворотної сили закону, що пом`якшує покарання), за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений кримінальний проступок.

Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, тяжких наслідків від його дій не настало, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст. ст. 75, 76 КК України.

Суд, вважає вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Вирок Центрально-Міського районно суду м. Кривого Рогу від 16.04.2020 року виконувати самостійно.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 в рамках даного кримінального провадження не обирався.

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 374, 381-382, 424, 473, 475 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст.389 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у даному провадженні обрано не було.

Матеріали кримінального провадження №12020045710000309 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №210/374/21, провадження №1-кп/210/375/21.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Суддя: О. В. Хлистуненко