Рішення № 94579362, 28.01.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3474/20

2/583/62/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Гмирі В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі служби в справах дітей Охтирської міської ради про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

25.09.2020 позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, згідно якого просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з ухиленням відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; змінити розмір стягуваних з ОСОБА_2 аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на стягнення аліментів на її користь, як матері дитини, на утримання сина в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Вимоги мотивує тим, що від спільного проживання з відповідачем мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого у свідоцтві про народження дитини записаний відповідач. Однак, останній не цікавиться долею дитини, не проявляє батьківських почуттів до сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, що, на її думку, свідчить про свідоме ухилення відповідача від батьківських обов`язків по вихованню дитини. Крім того, відповідач не виконує обов`язки і щодо матеріального утримання дитини, оскільки не виконує рішення Охтирського міськрайонного суду від 21.09.2017, за яким з нього стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Так, станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 за відповідачем рахується заборгованість зі сплати аліментів, що становить 21 215,14 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

06.10.2020 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, призначено підготовче судове засідання по справі.

Правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.

19.11.2020 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав, просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, пояснив, що заборгованість зі сплати аліментів на дитину виникла у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем та складними життєвими обставинам викликаними тим, що він не працював, його старший син потребував матеріальної допомоги на навчання, крім того хворіла його мати, яка перенесла операцію, на що потрібні були кошти. Зазначив, що на даний час він офіційно працевлаштований та має намір сплатити заборгованість по аліментам і в подальшому буде їх сплачувати. Також заперечував проти позбавлення його батьківських прав, оскільки бажає спілкуватися з дитиною, приймати участь у житті сина, піклуватися про нього. Раніше цього не робив через небажання самої позивачки спілкуватися безпосередньо з ним та висловлювання з її боку заперечень проти такого спілкування між ним та дитиною.

Представник органу опіки та піклування в особі служби в справах дітей Охтирської міської ради Гмиря В.П. в судовому засіданні висловив думку щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст. 4 цього Кодексу звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст.ст. 12, 81 ЦПК України, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка реєстраційної служби Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області 20.03.2014 (а.с. 8).

Згідно довідки ПП «БАЗИС» від 09.09.2020 № 343, виданої ОСОБА_1 , остання зареєстрована в АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.09.2017 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10,11).

Як вбачається з довідки Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 28.07.2020 №6/20 ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 27.07.2020 включно аліменти на утримання дитини від ОСОБА_2 не отримувала (а.с.12).

Згідно довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, виданої начальником Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 31.07.2020, за матеріалами виконавчого провадження № 55328317, відкритого 06.12.2017 про виконання виконавчого листа № 583/1648/17 від 03.11.2017, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утриманні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним повноліття, станом на 01.08.2020 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 21 215,14 грн. (а.с.13).

Подані позивачкою довідка з Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Охтирської міської ради Сумської області та характеристики з ОСББ «Екзотика» та зі школи вказують про те, що вихованням та навчанням сина ОСОБА_3 займається виключно його мама – ОСОБА_1 , батько хлопчика за час його перебування в навчальному закладі участі в освітньому та навчальному процесах сина не приймав (а.с. 14-16).

Згідно з ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, вчиняють їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» зазначив, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 753/2025/19 від 06.05.2020.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 постійно проживає з матір`ю.

Відповідач вказує, що не має змоги спілкуватись з дитиною.

Разом з тим, на переконання суду, та обставина, що відповідач не спілкується з сином не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків з боку відповідача.

Судом враховано, що відповідач не займається вихованням дитини, не піклується про його фізичний та духовний розвиток через відсутність порозуміння з позивачкою щодо його участі в житті сина та втрату постійної роботи в зв`язку з пандемією, а тому такі обставини настали поза волею та без винної поведінки відповідача у справі.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з сином та брати участь в його вихованні, натомість установлено, що між сторонами існує конфлікт, що негативно вплинуло на взаємовідносини відповідача з сином, який залишився проживати з матір`ю .

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, його вихованням і розвитком займається мати, не свідчить про те, що батько дитини не бажає брати участі в його утриманні й вихованні, тобто свідомо, умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Згідно висновку органу опіки та піклування Охтирської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 від 28.12.2020 орган опіки та піклування Охтирської міської ради вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 можуть підлягати задоволенню в частині позбавлення його батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с.48).

Разом з тим, висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Так, судом враховано, що зазначений висновок обґрунтований виключно наявністю заборгованості по сплаті аліментів та фактом не відвідування батьком місця навчання дитини.

При цьому суд зауважує, що наявність заборгованості по аліментам не є винятковою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно своєї дитини, що узгоджуються з Постановою Верховного Суду від 15.09.2020 № 537/2238/18 .

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Разом з тим, суд вважає за доцільне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно ОСОБА_3 .

Щодо позовних вимог в частині зміни розміру аліментів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Отже, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За приписами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В ч.ч. 1, 3 ст. 181 СК України зазначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З аналізу приведених норм матеріального права вбачається, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Положеннями ст. 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, при цьому положеннями закону не виключено одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів, однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Під зміною матеріального положення сторін слід розуміти, як покращення так і погіршення майнового положення платника або одержувача аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Зміна сімейного стану пов`язана зі зміною складу осіб у сім`ї платника або одержувача аліментів, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині ОСОБА_1 зазначає, що вона працює, отримує гідну заробітну плату, має житло, тим самим сама може утримувати та виховувати сина. При цьому, позивачка посилається на те, що матеріальний стан відповідача на даний час покращився, оскільки інший його син досяг повноліття, а тому відповідач може на даний час сплачувати аліменти у збільшено розмірі. Інших доводів своєї позиції позивачка суду не надала.

Разом з тим, відповідач в судовому засіданні пояснив, що має повнолітнього сина, який навчається та потребує матеріального утримання, тому на даний час і не має можливості сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі, однак не відмовляється цього робити згодом, коли сплатить існуючу заборгованість з аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В п.п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, на переконання суду, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, досягнення іншою дитиною відповідача повноліття не є безумовною підставою для збільшення розміру аліментів, яке порушить інтереси іншої дитини відповідача. На переконання суду, утримання дітей батьками має бути співмірним, батьки не мають компенсувати розмір аліментів за рахунок утримання однієї дитини порівняно з іншою.

З матеріалів справи не вбачається покращення матеріального стану відповідача, за яким на даний час рахується заборгованість зі сплати аліментів, в той час як позивачка офіційно працює на посаді вчителя Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Охтирської міської ради Сумської області, де у період з березня 2020 року по серпень 2020 року отримала заробітну плату в розмірі 64 764,75 грн, що підтверджується довідкою про доходи (а.с. 17).

Суд звертає увагу на те, що визначений рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.09.2017 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а доводи про те, що інша дитина відповідача досягла повноліття, без підтвердження покращення його матеріального становища, не є підставою для збільшення розміру стягуваних аліментів.

Згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги недоведеність позивачкою існування об`єктивних підстав, визначених чинним законодавством для зміни розміру аліментів, які стягуються на її користь, з метою забезпечення рівності прав обох дітей на належне матеріальне утримання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259,263-265, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти на орган опіки та піклування Охтирської міської ради Сумської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа – орган опіки та піклування в особі служби в справах дітей Охтирської міської ради Сумської області, вул. Незалежності, 11 м. Охтирка Сумської області, код ЄДРПОУ 04058002.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко

Повний текст рішення виготовлений 02.02.2021