Постанова № 94575438, 28.01.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/385/21

Номер провадження 3/521/1542/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Морозова І.В, за участю секретаря – Димитрової Н.І., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Єршова Р.В., представника Одеської митниці Держмитслужби – Євдокімова Д.А. розглянувши матеріали, які надійшли з Одеської митниці Держмитслужби, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, директора ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» (ЄДРПОУ 43720777), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України,

В С Т А Н О В И Л А :

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшли протоколи №1196/50000/20 від 23.11.2020 та № 1197/50000/20 від 23.11.2020 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами у відношенні гр. ОСОБА_1 за ознаками скоєння правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.

З протоколу про порушення митних правил № 1196/50000/20 від 23.11.2020 року вбачається, що 13.11.2020 декларантом ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» ОСОБА_2 підготовлено та подано до Одеської митниці Держмитслужби МД типу «ІМ40ДЕ», яка була прийнята та зареєстрована за № UA500150/2020/209406, а також товаросупровідні і комерційні документи: інвойс № 1711 від 24.09.2020, контракт № SB-1708 від 17.08.2020, CMR № 1711 від 12.11.2020, коносамент №MEDUN9594742 та інші.

У МД № UA500150/2020/209406 та вищевказаних документах відправником товару зазначено «QIFENG INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD» (Китай), продавцем - компанія «SUNACCORN F.Z.E» (О.А.Е.), а покупцем (одержувачем) – ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» (36010, Україна, м. Полтава, вул. Половки, буд.64, код ЄДРПОУ 43720777).

Так, згідно з МД № UA500150/2020/209406 та наданих документів у контейнері MSDU8131711 прямував вантаж, а саме: 1) набори освітлювальних приладів, що використовуються для прикрашання новорічних ялинок в асортименті, новорічна гірлянда - 290,14 кг. Виробник: QIFEN INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. Торгова марка: нема даних. Країна виробництва: CN.; 2) пристрої на рідких кристалах, лазерний апарат для розваг - 7053,25 кг. Виробник :QIFENG INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. Торгова марка: нема даних. Країна виробництва: CN.; 3) неелектричне освітлювальне обладнання, свічник — 373,8 кг. Виробник: QIFENG INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. Торгова марка: нема даних. Країна виробництва. CN.; 4) Свічки - 7199,21 кг. Виробник: QIFENG INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. Торгова марка: нема даних. Країна виробництва: CN.; 5) папір декоративний для упаковки подарунків з целюлозних волокон - 1335 кг. Виробник: QIFENG INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. Торгова марка: нема даних, Країна виробництва: CN.; 6) Коробки подарункові з негофрованого картону – 1958 кг. Виробник: QIFENG INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. Торгова марка: нема даних. Країна виробництва: CN.

18.11.2020, на підставі Рішення про здійснення огляду від 17.11.2020 № 7.10-20-01/2967 Одеської митниці Держмитслужби, листів Територіального управління ДБР у м. Миколаєві від 13.11.2020 та Офісу Генерального прокурора від 16.11.2020, посадовими особами митниці, за участю працівників ДФС, проведено повний митний огляд товарів, за результатами якого виявлені розбіжності між товарами в контейнері MSDU8131711 та відомостями в товаросупровідних документах, тобто в контейнері переміщувалися набори освітлювальних приладів, що використовуються для прикрашання новорічних ялинок з маркуванням ITEM 10M, ITEM 480L, ITEM 300L, ITEM 800L, ITEM 400L, ITEM 500L, ITEM 200L, ITEM 50M, ITEM 20M, ITEM 100M, загальною вагою брутто 19407,8 кг., нетто – 18538,4 кг., про що складено Акт про проведення огляду товарів від 18.11.2020.

Отже встановлено, що фактично в контейнері MSDU8131711 переміщувалися інші товари, ніж ті, що зазначені в товаросупровідних документах на підставі яких здійснено переміщення товару та в подальшому заявлено в митній декларації № UA500150/2020/209406.

Таким чином, на думку митного органу, директором ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів, шляхом надання до Одеської митниці Держмитслужби документу необхідного для переміщення товарів через митний кордон України, що містить неправдиві відомості щодо наявності, найменування та кількості товару.

На підставі вищевказаних обставин посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби було складено протокол про порушення митних правил №1196/50000/20, за ознаками порушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

З протоколу про порушення митних правил № 1197/50000/20 від 23.11.2020 року вбачається, що 13.11.2020 декларантом ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» ОСОБА_2 підготовлено та подано до Одеської митниці Держмитслужби МД типу «ІМ40ДЕ», яка була прийнята та зареєстрована № UA500150/2020/209395, а також товаросупровідні і комерційні документи: інвойс № 1457 від 24.09.2020, контракт № SB-1708 від 17.08.2020, CMR № 1457 від 12.11.2020, коносамент №MEDUN9594759 та інші.

У МД № UA500150/2020/209395 та вищевказаних документах відправником товару зазначено «QIFENG INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD» (Китай), продавцем - компанія «SUNACCORN F.Z.E» (О.А.Е.), а покупцем (одержувачем) – ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» (36010, Україна, м. Полтава, вул. Половки, буд.64, код ЄДРПОУ 43720777).

Так, згідно з МД № UA500150/2020/209395 та наданих документів у контейнері FFAU2341457 прямував вантаж, а саме: 1) набори освітлювальних приладів, що використовуються для прикрашання новорічних ялинок в асортименті, новорічна гірлянда - 297,9 кг. Виробник: QIFEN INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. Торгова марка: нема даних. Країна виробництва: CN.; 2) пристрої на рідких кристалах, лазерний апарат для розваг - 5688 кг. Виробник :QIFENG INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. Торгова марка: нема даних. Країна виробництва: CN.; 3) неелектричне освітлювальне обладнання, свічник — 405 кг. Виробник: QIFENG INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. Торгова марка: нема даних. Країна виробництва. CN.; 4) свічки – 8423,1 кг. Виробник: QIFENG INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. Торгова марка: нема даних. Країна виробництва: CN.; 5) папір декоративний для упаковки подарунків з целюлозних волокон - 1440 кг. Виробник: QIFENG INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. Торгова марка: нема даних, Країна виробництва: CN.; 6) коробки подарункові з негофрованого картону – 2070 кг. Виробник: QIFENG INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. Торгова марка: нема даних. Країна виробництва: CN.

19.11.2020, на підставі Рішення про здійснення огляду від 17.11.2020 № 7.10-20-01/2967 Одеської митниці Держмитслужби, листів Територіального управління ДБР у м. Миколаєві від 13.11.2020 та Офісу Генерального прокурора від 16.11.2020, посадовими особами митниці, за участю працівників ДФС, проведено повний митний огляд товарів, за результатами якого виявлені розбіжності між товарами в контейнері FFAU2341457 та відомостями в товаросупровідних документах, тобто в контейнері переміщувалися набори освітлювальних приладів, що використовуються для прикрашання новорічних ялинок з маркуванням ITEM 10M, ITEM 480L, ITEM 300L, ITEM 800L, ITEM 400L, ITEM 500L, ITEM 200L, ITEM 100L, ITEM 20M, загальною вагою брутто 20009,96 кг., нетто – 19168,58 кг., про що складено Акт про проведення огляду товарів від 19.11.2020.

Отже встановлено, що фактично в контейнері FFAU2341457 переміщувалися інші товари, ніж ті, що зазначені в товаросупровідних документах на підставі яких здійснено переміщення товару та в подальшому заявлено в митній декларації № UA500150/2020/209395.

Таким чином, на думку митного органу, директором ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів, шляхом надання до Одеської митниці Держмитслужби документу необхідного для переміщення для переміщення товарів через митний кордон України, що містить неправдиві відомості щодо наявності, найменування та кількості товару.

На підставі вищевказаних обставин посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби було складено протокол про порушення митних правил №1197/50000/20, за ознаками порушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 участі не приймав, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку.

28 січня 2021 року в судовому засіданні, з урахуванням думки сторін провадження, а саме представника Одеської митниці Держмитслужби Євдокімова В.А. та адвоката Євршова Р.В. діючої в інтересах ОСОБА_1 , було вирішено питання та прийнято рішення, про об`єднання в одне провадження адміністративні справи № 521/385/21 провадження 3/521/1542/21 та № 521/387/21 провадження 3/521/1544/21, складені у відношенні гр. ОСОБА_1 , за ознаками вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та присвоєно їм єдиний №521/385/21 провадження 3/521/1542/21.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Єршов Р.В., надав до суду заперечення по суті складених протоколів, відповідно до яких просив провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративних правопорушень, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти стягнення відповідно до санкції статті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши думку учасників процесу, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, за кваліфікуючими ознаками переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом поданням митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача та покупця товарів, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі ст. 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним,- відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 483 МК України відповідальність наступає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості.

Виходячи з вищевказаних положень діючого законодавства, вбачається, що:

- об`єктом правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України, є – охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю;

- об`єктивною стороною передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України правопорушення є переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, зокрема щодо відправника та/або одержувача;

- суб`єктом правопорушення є громадяни-декларанти, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

- суб`єктивна сторона за ч. 1 ст. 483 МК України передбачає прямий умисел, тобто винна у скоєнні правопорушення особа чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з порушенням встановленого порядку.

Таким чином, правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару, - містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», із послідуючими змінами від 30.05.2008 року №8, для притягнення до відповідальності за ст. 483 МК України необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.

В рамках укладеного 17.08.2020 між ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» та компанією «SUNACCORN F.Z.E» контракту № SB-1708 до України з Китаю на судні закордонного плавання у контейнерах MSDU8131711 та FFAU2341457 прибули товари.

Згідно з пунктами 1.1. - 1.3., 2.1. та 3.1. контракту Продавець продає, а Покупець купляє товари, згідно з інвойсами, в яких фіксується кількість, асортимент, якість та вартість товарів.

Після надходження 06.11.2020 товарів на митну територію України, 13.11.2020 до Одеської митниці Держмитслужби декларантом ОСОБА_2 для митного оформлення у вільне використання (імпорт) подані МД № UA500150/2020/209406 та МД № UA500150/2020/209395 на 6 найменувань товарів кожна: «гірлянди, свічники, свічки, папір декоративний, коробки подарункові».

18.11.2020 та 19.11.2020 в ході проведення огляду товарів за вказаними деклараціями виявлено невідповідності щодо наявності, найменування, кількості товарів, які не вказані в МД та в поданих декларантом документах.

Однак, відповідно до вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Мінфіну України від 30.05.2012 № 651, при заповненні графи 31 митної декларації в розрізі кожного найменування товару зазначаються відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що є в наявності, зокрема щодо: найменування товару (згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару); кількості (в одиницях виміру згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару).

Тобто зазначена норма вимагає від декларанта заявлення відомостей щодо найменування товарів, їх кількості, тощо, саме згідно з рахунком (інвойсом) або іншим документом, що визначає вартість товару.

Тобто 13.11.2020 МД № UA500150/2020/209406 та МД № UA500150/2020/209395 були подані на підставі інвойсів від 24.09.2020 за № 1711 та № 1457 , які були надані продавцем - компанією «SUNACCORN F.Z.E» (О.А.Е.), що вказує на відсутність з боку декларанта умислу на вчинення певних дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Крім того, про невідповідність фактично наявних товарів у контейнерах, заявленим у МД та вказаним у інвойсах від 24.09.2020 за № 1711 та № 1457 стало відомо 18.11.2020, після надходження від компанії-контрагента «SUNACCORN F.Z.E» листів №813 та № 234, в яких зазначалось про помилки, що були допущені в інвойсах від 24.09.2020 за № 1457 та № 1711 на вантаж у контейнерах MSDU8131711 та FFAU2341457, та про те, що правильним необхідно вважати інвойси №1711/1 від 13.10.2020 та № 1457/1 від 13.10.2020 відповідно.

ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» листами від 18.11.2020 №№ 18-11/201711, 18-11/201711/1, 18-11/201457 та 18-11/201457/1 неодноразово зверталось до Одеської митниці Держмитслужби з приводу прохання врахувати обставини допущення контрагентом помилок у інвойсі №1711 від 24.09.2020 та вважати вірним інвойс №1711/1 від 13.10.2020, та помилок у інвойсі №1457 від 24.09.2020 та вважати вірним інвойс №1457/1 від 13.10.2020, а також з метою недопущення порушень митного законодавства анулювати МД та подати нову, при цьому вказати правильну номенклатуру товару та сплатити всі необхідні митні збори.

Однак, зазначені звернення проігноровано митницею та 23.11.2020 складено протоколи про порушення митних правил №1196/50000/20 та 1197/50000/20 відносно директора ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» ОСОБА_1 .

Крім того, суд вважає, що адміністративні матеріали взагалі не міститять жодного доказу того, що директором ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» ОСОБА_1 подавались будь-які документи до митниці, що йому взагалі було відомо про документи, які надсилались від компанії «SUNACCORN F.Z.E» для використання під час здійснення митного оформлення товарів саме у контейнерах MSDU8131711 та FFAU2341457, а також того, що ОСОБА_1 , як директор вказаного підприємства відповідає і зобов`язаний забезпечити надання до митного контролю і оформлення документи з достовірною та правдивою інформацією.

При цьому зазначені висновки, щодо обмежень директора підприємства ( ОСОБА_1 ) у вигляді зобов`язання забезпечення надання документів до митного органу та відповідальності за порушення митних правил здійснено посадовими особами митниці, посилаючись на п.3 та п.5 ст.65 Господарського кодексу України, норми якої стосуються тільки загальних положень керівництва підприємством, та на підставі домислів, які не ґрунтуються на жодному нормативно-правовому акті.

Крім того, в протоколі наявне посилання на п.43 ч.1 ст.4 МК України, яким визначено поняття посадової особи підприємства, в якому йдеться в тому числі про керівників підприємств, однак про тих, які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку. Зазначений обов`язок у вигляді відповідальності за дотримання законодавства з питань митної справи ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» або його працівниками у ОСОБА_1 , як директора підприємства, відсутній.

До того ж, як зазначено вище та підтверджено матеріалами справи, МД та товаросупровідні та комерційні документи до Одеської митниці Держмитслужби подавались декларантом ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД» ОСОБА_2 , а не директором ОСОБА_1 .

Тому суд вважає, що визначення митним органом в якості суб`єкта відповідальності ОСОБА_1 тільки у зв`язку з тим, що він є директором ТОВ «БУДПАРТНЕР ЛТД», для документування адміністративного правопорушення, юридична відповідальність за яке носить виключно індивідуальний характер, є безпідставним, оскільки отримання статусу директора не передбачає обов`язкової відповідальності за усі сфери пов`язані із діяльністю зазначеного суб`єкта господарювання, та приходить до висновку, що матеріалами справи про порушення митних правил №1196/50000/20 та № №1196/50000/20 не доведено, що надані для здійснення митного контролю та митного оформлення інвойси від 24.09.2020 за №1711 та № 1457 є підробленими або незаконно одержаними або такими, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У даному випадку слід зазначити, що у практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії»), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Крім того, У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Крім цього, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що вина особи у скоєні адміністративного правопорушення не доведена, а тому провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Суд, беручи до уваги наведені обставини та норми закону, приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно ст. 283 КУпАП України, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, отже, у зв`язку з закриттям провадження по справі, товар, вилучений митними органами відповідно до протоколу, підлягає поверненню його власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 268, 460, 472, 527, 528, 529 МК України, ч.1 п.1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №1196/5000/20 від 23.11.2020 та протоколу про порушення митних правил №1197/5000/20 від 23.11.2020 повернути ОСОБА_1 або уповноваженій особі в установленому законом порядку.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.В. Морозова