Рішення № 94572193, 26.01.2021, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 714/129/20

Провадження № 2/714/3/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Козловська Л. Д.

при секретарі Гуменюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Герца Чернівецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представником акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» (надалі по тексту - Банк) Гребенюк О.С. подано позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в обґрунтування якої посилається на наступне. Відповідно до укладеного договору № б/н 09.12.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач зобов`язався погашати заборгованість по кредиту та проценти за користування кредитом, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісійні на умовах передбачених договором. Останній користувався кредитним лімітом та знімав кредитні кошти, з карткового рахунку.

Оскільки відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, станом на 08.12.2019 року має заборгованість по кредиту в розмірі 51268,92 грн., яка складається з: 0,00 - заборгованість за поточним тілом кредиту; 18582,82 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 - заборгованість за відсотками; 0,00 - заборгованість за простроченими відсотками; 3035,31,00 - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 26733,22 - нарахована пеня; 0,00 - нараховані комісії; а також штрафи у відповідності до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2417,57 грн. - штраф (процентна складова).

Просить стягнути з відповідача на користь Банку вказану суму заборгованості, а також судові витрати понесені при сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Банк свого представника в судове засідання не направляв, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Однак, разом з позовною заявою до суду надійшла заява від представника позивача, в якій просив суд розглянути справу у відсутності позивача. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та у разі повторної неявки відповідача в судове засідання, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, відповідно до ст. 280, ч.4 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив продовжити розгляд справи у заочному порядку та винести рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фіксація судового засідання звукозаписувальним технічним засобом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України не проводилася.

Суд, всебічно та повноцінно дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до підписаної сторонами Анкети-заяви від 09.12.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту у розмірі 18582,82 грн., стягнути складову його вартості, зокрема пеню та штрафні санкції нараховані на підставі Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів банку та також відсотки нараховані на прострочений кредит на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 3035,31 грн. При цьому, вимоги про стягнення тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник) та заборгованості за нарахованими відсотками, заборгованості за простроченими відсотками а також комісією за користування кредитом позивач не заявляв, зазначивши у позовній заяві, що таких видів заборгованості відповідач перед позивачем не має.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором складеного станом на 08.12.2019 року, посилався на витяг з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід`ємні частини спірного договору та саме із зазначеними тарифами та умовами договору була ознайомлена відповідач під час підписання Анкети-Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приват Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Банк, здійснюючи нараховуючи пеню та штрафні санкції за користування кредитом, пред`являючи вимоги про їхнє погашення, в тому числі їх розміру та порядку нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості, позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку як невід`ємні частини кредитного договору.

Разом з тим, позивачем не надано доказів, що саме ці витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та з Умов розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приват Банку, а також те, що вказані документи на момент укладення договору взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, неустойки та комісії за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі й порядку нарахування.

Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приват Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін про відсотків, неустойки та комісії за користування кредитними коштами надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку не містять підпису відповідача, а тому не є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви. Відсутні й підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка встановлена у формі сплати пені та штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17.

За таких обставин розрахунок позивача складений на підставі вищенаведених умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку є неналежним доказом наявності заборгованості за складовими частинами кредиту такими як нарахована пеня та штрафи у вигляді фіксованої частини та процентної складової, а вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за неналежне виконання грошового зобов`язання є безпідставними через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору».

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення коштів саме на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Матеріали справи не містять жодних доказів про те, що банк використав своє право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту до подання даного позову. Отже, подання позову 01.02.2020 року через засіб поштового зв`язку розцінюється судом як зміна умов основного зобов`язання щодо строку дії договору і з цієї дати у позивача виникло право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦПК України.

Згідно з розрахунком позивача проценти за користування кредитом у відповідності до ст.625 ЦК України складають 3035,31 гривні і нараховані за період з 01.10.2019 року по 08.12.2019 року, тобто ще до виникнення у позивача права на отримання відповідних сум, тому суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог банку в частині стягнення процентів в порядку ст.625 ЦПК України та відсутність підстав для їх задоволення.

Так як відповідач користувався кредитним лімітом та згідно розрахунку заборгованості станом на 08.12.2019 року має непогашену заборгованість за простроченим тілом кредиту, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та із відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором від 09.12.2011 року в розмірі 18582,82 гривні.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як позивач поніс документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та позовна заява підлягає задоволенню частково, з відповідача підтягає стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі судового збору у розмірі 761,88 грн.

На підставі ст.ст. 526-527, 530, 549, 610, 612, 615, 625-626, 328-629, 633-634, 638, 1050, 1054, 1055 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 81-89, 141, 229, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк», розташованого за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за простроченим тілом кредиту згідно договору б/н від 09.12.2011 року в розмірі 18582,82 грн. (вісімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні вісімдесят дві копійки)

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк», розташованого за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570), понесені витрати по сплаті судового збору в у розмірі 761,88 грн. (сімсот шістдесят одна гривня вісімдесят вісім копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення виготовлено 01.02.2021 року.

Головуючий суддя: Козловська Л.Д.