Рішення № 94571822, 01.02.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/460/21

Справа № 235/8577/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2021 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 28.03.1996р. по 13.09.2007р.

За час роботи в шкідливих умовах він набув професійне захворювання, а саме основний діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія L4-S1 праворуч в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг (М54.1.7). Пневмоконіоз (г/г, 2/2 ах), ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) переважно за реструктивним типом (J41).

Супутній діагноз: дифузний кардіосклероз. СН І ст., гіперметропія слабкого ступеня, складний гіперметропічний астигматизм слабкого ступеня правого ока, гіперметропія середнього ступеня лівого ока. Пресбіопія. Псевдоексфоліативний синдром лівого ока. Хоріорентиніт. Викривлення носової перетинки.

Професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливого фактора - пил, фізичне навантаження.

Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння - пил переважно фіброгенного впливу: кремнія діоксид кристалічний зі змістом у пилу від 10% до 70 % (15,4%) - фактична величина 18,8 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни - 89,4% зміни.

У відповідності з висновками МСЕК від 08.04.2020 року при первинному огляді йому було встановлено 65% втрати професійної працездатною безстроково та визнано інвалідом третьої групи за профзахворюваннями безстроково.

Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зав`язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральна шкода, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 114 985,00 грн.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив, в якому зазначив, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач зазначає, що перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ШУ «Покровське» з 02.04.1996р. по 13.09.2017р.

Під час роботи їм було отримано професійне захворювання: хронічна попереково-крижова ради кулопатія L4S1 праворуч в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг (М54.1.7). Пневмоканіоз, ЛН I-II ст. (першого-другого ст.) переважно за реструктивним типом.

08.04.2020 року позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.

На думку позивача, моральна шкода йому заподіяна умовами виробництва, оскільки він тривалий час працював в підземних умовах, весь час в умовах впливу шкідливих факторів.

Зазначав, що, оформляючи трудові відносини з позивачем, згідно ст.29 КЗпП України, ст.5 Закону України «Про охорону праці» позивачу були роз`яснені його права і обов`язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я.

За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач відповідно до ст.7 Закону України «Про охорону праці» користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у шахті буде піддаватися впливу шкідливих факторів.

Позивач зазначає, що хворіє вже давно, неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно, що підтверджується медичними документами, випискою із медичної картки.

Однак, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно тривалий час не повідомляв адміністрацію ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану свого здоров`я.

Крім того, позивач зазначає, що працював в умовах впливу шкідливих факторів 39 років, внаслідок чого набув професійні захворювання.

При цьому відповідно до ч.5 ст.153 КЗпП України працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Однак за весь період роботи на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Праця, яку виконував позивач, відповідала його функціональним можливостям організму, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95р. звернуто увагу судів на необхідність з`ясування питання: якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача заподіяно моральну шкоду позивачеві, ступінь вини відповідача та якими доказами це підтверджується. Теж саме закріплено і в ч.3 ст.23 ЦК України, і якій йдеться, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач, стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань. Розмір моральної шкоди є таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав.

Позивачем в якості факту спричинені моральних страждань помилково прийнятий акт розслідування хронічного професійного захворювання від 11.09.2019р. та висновок МСЕК від 08.04.2020р. про встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 65% по профзахворюванню. Однак, висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого.

Звернув увагу суду, що в матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати пов`язані з відновленням психологічного стану, стану здоров`я, який був до виникнення ситуації. Зазначені документи є єдиними належними і допустимими доказами, які можуть свідчити про понесеним позивачем витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби.

Ті обставини, що позивач тривалий час перебував під наглядом лікарів, про що він зазначив у позовній заяві, підтверджують, що позивач знав про погіршення стану свого здоров`я, однак при цьому продовжував працювати в умовах впливу шкідливих факторів до 13.09.2017p., тобто навмисно сприяв розвиненню свого професійного захворювання та збільшенню шкоди для свого здоров`я, у зв`язку з чим допустив порушення ст. 14 Закону України «Про охорону праці».

Відповідно до приписів зазначеної статті працівник зобов`язаний:

-дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

-знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

-проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Як вже було зазначено вище, під час працевлаштування працівники усвідомлюють, що під час роботи в шахті будуть піддаватися впливу шкідливих факторів та свідомо приймають запропоновані умови праці. Тому позивач вже під час працевлаштування повинен був усвідомлювати, що потрібно ретельно слідкувати за станом свого здоров`я та наслідки відповідної недбалості. Однак, зважаючи на те, що робота в шахті дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку, робітники продовжують працювати незважаючи на погіршення стану свого здоров`я, навмисно приховуючи від роботодавця ці обставини, і чомусь тільки зараз позивач згадав про важкі умови праці, які завдали йому моральних страждань.

На підставі вищевикладеного відповідач вважав, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях відповідача), наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові.

У постанові від 12.09.2018 у справі № 335/11779/16-ц ВС вказав, що сама лише, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Протиправних дій у відношенні позивача, які б знаходилися у причинному зв`язку із профзахворюванням, відповідач не вчиняв.

Крім того, у п. 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 11.09.2019р. встановлено, що у зв`язку з тривалою роботою ОСОБА_1 в умовах дії шкідливих факторів, осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, встановити не можливо.

Також просив суд прийняти до уваги, що згідно із висновком МСЕК позивачеві встановлено 3 групу інвалідності, у відповідності до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.09р., є робочою. Інваліди 3 групи можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів. Тобто позивач права па працю не позбавлений.

Таким чином, вважав, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 114 895,00 грн, враховуючи обставини отримання професійного захворювання та ступінь втрати працездатності (65%), не відповідає вимогам розумності і справедливості та практиці, що склалася в судах Донецької області.

Вимога позивача про стягнення 114 895,00 грн, як компенсації моральної шкоди з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» є безпідставно завищеною та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, якщо суд вирішить задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди, просив встановити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню із умовного розрахунку за 1% - 400 грн, тобто не більше 26 000 грн, в іншій частині позову в задоволенні позивачу просив відмовити, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди мас бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення.

Крім того, у разі вирішення справи на користь позивача, просив суд звернути увагу, що відповідно до п.п.164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на і січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Таким чином, в процесі добровільного виконання судового рішення ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» виступає у ролі податкового агенту, тож з метою уникнення непорозумінь зі стягувачами в майбутньому, просив суд, зазначати у судовому рішенні, що присуджені до стягнення суми з урахуванням утримання з нього обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року або в розмірі, визначеному законом.

Вважають, що перелічені вище обставини мають істотне значення для розгляду цієї справи, тож вимога позивача про стягнення 114 895,00 грн, як компенсації моральної шкоди з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» є безпідставною та не підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст.178 ЦПК України, відповідач просив суд частково задовольнити позовну заяву, стягнути з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 26 000 грн з утриманням обов`язкових платежів, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Також відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому зазначив, що позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час підготовки до подання позову та представництво інтересів позивача під час розгляду справи у суді на суму 2 000,00 грн.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Вважав, що дана справа не представляє собою високу складність, справа розглядається в спрощеному провадженні без виклику сторін, докази адвокату збирати не потрібно, всі документи знаходяться у позивача, про що зазначено у позовній заяві, тому вважають, що судові витрати позивача необґрунтовано завищені та фактично не понесені.

Таким чином, обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат і їх вартість, на думку відповідача, треба зменшити до 500 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.

відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, його представник в судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

Позивач працював в ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" з 28 березня 1996 року по 13 вересня 2017 року електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.7-10).

Згідно медичного висновку центральної лікарсько-експертної комісії спеціалізованого лікувально профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 30 травня 2019 року № 19/431 позивачу встановлено професійні захворювання – хронічна попереково-крижова радикулопатія L4-S1 праворуч в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг, пневмоконіоз (г/г, 2/2 ах), ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) переважно за рестриктивним типом. Захворювання професійні, встановлене вперше (а.с.17).

Як зазначене в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 вересня 2019 року, затвердженого 12 вересня 2019 року начальником головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_2 , професійні захворювання у позивача виникли у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленими впливом шкідливого фактора – пил, фізичне навантаження (а.с.14-15).

За висновком МСЕК серія 12ААА № 088197 від 08.04.2020р. позивачу вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності з 03.04.2020 року та третю групу інвалідності безстроково, рекомендовано медикаментозне, санітарно-курортне лікування (а.с.11).

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААБ № 416906 від 08.04.2020р. позивачу встановлено 3 група інвалідності за профзахворюванням з 03.04.2020р. безстроково, визначена потреба в спостереженні у «Д» невролога, пульманолога (а.с.12).

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, довідок МСЕК, повідомленням про хронічне професійне захворіння, медичним висновком про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже ствердження відповідача про необхідність встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК є безпідставним.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 45 000 грн.

Суд при ухваленні рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України).

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 45 000,00 грн підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надані наступні документи: договір про надання правничої допомоги, укладений 11 грудня 2020 року між ОСОБА_3 , яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, та ОСОБА_1 , актом виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги № б/н від 11.12.2019 року, згідно якого загальна вартість послуги складає 2 000,00 грн, квитанцією № б/н від 29.12.2020 року, згідно якої ОСОБА_1 сплачено 2 000,00 грн за договором про надання правничої допомоги від 11.12.2019 року

Процесуальним законодавством передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати, понесені стороною у зв`язку з наданням йому правної допомоги адвокатом.

З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених судом вимог про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою становить 39,14%, з розрахунку 114 985,00 грн – 100%, 45 000,00 грн – х%, х = 45 000,00 грн. х 100% : 114 985,00 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним витрати, пов`язані з правничою допомогою пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 782,80 грн, з розрахунку 39,14% х 2 000,00 грн : 100%.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (м. Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, 1-а, код ЄДРПОУ 13498562) про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень з урахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, понесені позивачем витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 782 (семисот вісімдесяти двох) гривень 80 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятисот дев`яти) гривень.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Г.В. Назаренко