Рішення № 94571279, 01.02.2021, Харківський районний суд Харківської області

01.02.2021

Справа № 635/3821/20

Провадження по справі № 2/635/822/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Шинкарчука Я.А.,

при секретарі судового засідання - Желізовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО - страхування» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО - страхування» витрати пов`язанні з виплатою страхового відшкодування в розмірі 10 599, 12 гривень.

А також вирішити питання щодо розподілу судових витрат по справі, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО - страхування» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 гривень та 5 000, 00 гривень судових витрат, пов`язаних із оплатою професійної правової допомоги.

Позовна заява мотивована тим, що 15 квітня 2019 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО - страхування» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» уклали договір страхування PKS № 1900608 майнових інтересів власника автомобіля «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 05 вересня 2019 року в місті Харкові на автомобільній дорозі Е -105 476 км відбулась дорожньо - транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були автомобілі: «ГАЗ-2754 114 ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 та застрахований автомобіль «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . Відповідно до Постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2019 року дорожньо - транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 . У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Згідно Рахунку фактури № зн - П101616-1 від 16 грудня 2019 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 10 599, 12 гривень. Зазначена дорожньо - транспортна пригода визнана страховим випадком, про що 10 січня 2020 року співробітниками АТ «ПРОСТО - страхування» складено страховий акт № 139599. У відповідності до платіжного доручення № 544 від 10 січня 2020 року АТ «ПРОСТО - страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 10 599, 12 гривень.

З урахуванням зазначеного, керуючись статтею 27 Закону України «Про страхування», статтею 993, частиною 2 статті 1187, частиною 1 статті 1191 ЦК України просить стягнути фактичні витрати понесені АТ «ПРОСТО - страхування», пов`язані з цим страховим випадком, що складає 10 599, 12 гривень.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2102, 00 гривень та витрат, що пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 5000, 00 грн.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій заявлені вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повторно не з`явився у судове засідання, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзив не надав. Будь яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

З огляду на приведене та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до частин другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступного.

15 квітня 2019 року позивач (страховик) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» уклали договір № 1900608 серії PKS «ПРОСТО -КАСКО ПЛЮС» , за яким страховик застрахував майнові інтереси Товариство з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна», пов`язані з експлуатацією автомобіля марки «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

05 вересня 2019 року в м. Харкові на автомобільній дорозі Е - 105 476 км сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля марки «ГАЗ-2754 114 ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував відповідач. Внаслідок ДТП застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340, 00 гривень.

Керуючись умовами укладеного договору добровільного майнового страхування, позивач сплатив на користь потерпілої сторони суму страхового відшкодування у розмірі 10 599, 12 гривень, а тому отримав право вимоги на зазначену суму.

Звертаюсь до суду з даною позовною заявою позивач керувався статтею 27 Закону України «Про страхування», статтею 993, частиною 2 статті 1187, частиною 1 статті 1191 ЦК України.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положенням частини 1 статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

З наведеного слідує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди пов`язаної з виплатою страхового відшкодування, то на нього покладено обов`язок надати докази на підтвердження особи, яка зобов`язана відшкодувати зазначену страхову виплату та її розмір.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).

Положеннями частини 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

У відповідності до статей 3, 4, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, обов`язок у межах суми страхового відшкодування повинен бути покладений на страховика.

Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14?176цс18) та від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження позовних вимог в частині стягнення суму страхового відшкодування саме з відповідача ОСОБА_1 (винної особи) позивачем не надано суду доказів того, що цивільно-правова відповідальність відповідача, який керував автомобілем ГАЗ 2754 114 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_2 на час здійснення ДТП не була застрахована або страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена з МТСБУ, перебуває у стадії припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльність.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено підстав покладання на відповідача ОСОБА_1 обов`язку з відшкодування суми страхового відшкодування , а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем визнано достатність наданих доказів, висловлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а отже судом приймається рішення на підставі наявної доказової бази.

Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на право зворотної вимоги (регресу) до винної особи (відповідача ОСОБА_1 ), передбачений статтею 1191 ЦК України.

Однак, суд не погоджується з зазначеним обґрунтуванням, виходячи з наступного.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування, що становить 10 599, 12 гривень.

У даному випадку учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань, а саме: договірне та деліктне.

Договірне зобов`язання виникло між позивачем і потерпілою особою - за договором добровільного майнового страхування.

Деліктне зобов`язання між потерпілою особою та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Вимога позивача (страховика потерпілої особи) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов`язанні.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а тому з урахуванням відмови у задоволені позовних вимог понесені позивачем судові витрати суд залишає за рахунок позивача Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» .

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141,206, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач - Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування», код ЄДРПОУ - 24745673, юридична адреса місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10,

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 01 лютого 2021 року.

Суддя - Я.А. Шинкарчук