Вирок № 94570246, 01.02.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7151/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

з участю секретарів Брагіної М.В., Азямової О.В., Шкурат К.В.,

прокурорів Медінцева С.Л., Бечвая Т.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника Коломієць О.В., Позняк І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Бахмут Донецької області кримінальні провадження №12019050150001001 від 10.05.2019, № 12020050150001098 від 03.06.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Світлодарськ м. Дебальцеве, Донецької області, українця, громадянина України, з базовою середньою загальною освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимого: 09.11.2018 Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.286 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Світлодарськ м. Дебальцеве, Донецької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

10.05.2019 приблизно в 00 годин 30 хвилин ОСОБА_1 , не маючи посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «А», керуючи мотоциклом марки «Defiant G-max Racer» без реєстраційного номеру, рухався по ділянці греблі технічного водосховища «Вуглегірської ТЕС» в м. Світлодарськ Бахмутського району, Донецької області, з боку «Вуглегірської ТЕС» в напрямку центральної частини м. Світлодарськ, з пасажиром ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який сидів позаду нього, наближаючись при цьому до металевого механізму шлагбаума, встановленого на вказаній греблі на відстані 122 см від поверхні проїжджої частини. В ході руху ОСОБА_1 , керуючи вказаним вище мотоциклом, не виконавши вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», діючи необережно, із злочинною недбалістю, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен і міг їх передбачити, побачивши перешкоду для руху у вигляді металевого механізму шлагбауму, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду вказаної перешкоди, проїхав під вказаним металевим механізмом шлагбауму, при цьому пасажир його мотоцикла ОСОБА_3 головою вдарився у зазначений металевий механізм шлагбаума, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани м`яких тканин тім`яної ділянки праворуч, вдавленого багатоуламкового перелому тім`яної кістки з переходом на основу, забою головного мозку середнього ступеня важкості з наявністю гострої епідуральної гематоми тім`яно-скроневої ділянки праворуч, які, як небезпечні для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, 03 червня 2020 року приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 перебував поблизу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11, яка розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, місто Світлодарськ, будинок 66 А, де розпивали спиртні напої.

В цей же час, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 , з метою таємного викрадення чужого майна та звернення його в свою власність проникнути до приміщення студії «Салону краси», яке розташоване на території загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 за вищевказаною адресою, на що ОСОБА_2 надав свою добровільну згоду.

Після цього ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , підійшли до будівлі, яка розташована на території загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 де вдвох, обома руками кожен, шляхом ривка відкрили вхідні двері до даного приміщення та направились до приміщення студії «Салону краси», орендарем якого згідно договору від 10.02.2020 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та яке розташоване всередині зазначеної будівлі, що належить відділу освіти Бахмутської районної державної адміністрації.

Далі, 03 червня 2020 року о 03 годині 01 хвилин, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, переконавшись, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність і соціально-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, вдвох руками вибили дерев`яні двері, якими оснащений вхід до приміщення студії «Салону краси», звідки викрали нетбук марки «ASUS» моделі «TF300T» в корпусі чорного кольору, вартістю 1 485 гривень 00 копійок та грошові кошти в сумі 2 407 гривень 00 копійок, які на праві приватної власності належали потерпілій ОСОБА_4 , тим самим заволодівши вказаним майном.

Після цього, 03 червня 2020 року о 03 годині 04 хвилини ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та викраденим, з місця скоєння кримінального правопорушення пішли, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 матеріальні збитки на загальну суму 3 892 гривні 00 копійок., яка була відшкодована повністю.

Також, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 03 червня 2020 року приблизно о 02 годині 00 хвилин, разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилися поблизу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11, яка розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, місто Світлодарськ, будинок 66 А, де розпивали спиртні напої. В цей же час, ОСОБА_1 , з метою таємного викрадення чужого майна та звернення його в свою власність, запропонував ОСОБА_2 , проникнути до приміщення студії «Салону краси», яке розташоване на території загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 за вищевказаною адресою, на що ОСОБА_2 надав свою добровільну згоду. Після цього, ОСОБА_2 , за попередньою змовою з ОСОБА_1 , підійшли до будівлі, яка розташована на території загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11, де вдвох, обома руками кожен, шляхом ривка відкрили вхідні двері до даного приміщення та направились до приміщення студії «Салону краси». Орендарем приміщення, яке розташоване всередині зазначеної будівлі, яка належіть відділу освіту Бахмутської районної державної адміністрації, за договором від 10.02.2020 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Далі, 03 червня 2020 року о 03 годині 01 хвилин, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, переконавшись, що за його та ОСОБА_1 злочинними діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність і соціально-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, вдвох руками вибили дерев`яні двері, якими оснащений вхід до приміщення студії «Салону краси», звідки викрали нетбук марки «ASUS» моделі «TF300T» в корпусі чорного кольору, вартістю 1485 гривень 00 копійок та грошові кошти в сумі 2 407 гривень 00 копійок, які на праві приватної власності належать потерпілій ОСОБА_4 , тим самим заволодівши вказаним майном.

Після цього, 03 червня 2020 року о 03 годині 04 хвилини ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 та викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 матеріальні збитки на загальну суму 3 892 гривні 00 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаних злочинів за викладених обставин визнав повністю, щиро розкаявся та суду надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень. Пояснював, що потерпілому ОСОБА_3 надавав матеріальну допомогу та морально його підтримував, визнав цивільний позов прокурора щодо відшкодування вартості лікування ОСОБА_3 у нейротравматологічному відділенні ККЛПЗОЗ «Обласна травматологічна лікарня» з 10.05.2019 по 30.05.2019 повністю в сумі 9937,80 грн. Щодо цивільного позову ОСОБА_4 зазначив, що він не заперечує відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, але якщо це буде доведено належними доказами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаного злочину за викладених обставин визнав повністю, щиро розкаявся та суду надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Щодо цивільного позову ОСОБА_4 зазначив, що він не заперечує відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, але якщо це буде доведено належними та достатніми доказами.

Враховуючи те, що обвинувачені в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованих їм органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях за обставин, що викладені в обвинувальних актах, прокурор не наполягав на виклику свідків, просив дослідити докази на підтвердження вини обвинувачених, хоч обставини правопорушення і не оспорювалися. Суд обмежився допитом обвинувачених, дослідженням письмових доказів, цивільних позовів прокурора та потерпілої ОСОБА_4 , а також матеріалів, що характеризують особу кожного обвинуваченого та досудової доповіді.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повністю доводиться наступними зібраними по справі доказами, а саме:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.05.2019 зі схемою ДТП та фототаблицею до нього (т. 2 арк.к.п.1-10);

- протоколом огляду транспортного засобу з фототаблицею до нього, відповідно до якого об`єктом огляду є мотоцикл синьо-сірого кольору марки «Defiant G-max Racer» без реєстраційного номеру, вказаний мотоцикл вилучено та поміщено на території Бахмутського ВП (т. 2 арк.к.п.14-16);

-висновком № 3002 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 24.05.2019, відповідно до якого рульове управління, ходова частина та шини мотоцикла марки «Defiant G-max Racer», без реєстраційного номеру, як на момент огляду, так і на момент ДТП знаходилися в працездатному стані і здатні були виконувати задані функції з управління мотоциклом; у розглянутій дорожній обстановці повинні дії водія мотоцикла ОСОБА_1 регламентувалися вимогами нормативних вимог п.31.4.1а) та пункту 12.3 Правил дорожнього руху України; у розглянутій дорожній обстановці водій мотоцикла ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти події шляхом належного виконання нормативних вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України; у розглянутій дорожній обстановці в діях водія мотоцикла ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.31.4.1а) та пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, при цьому невідповідності п.12.3 ПДР сформували необхідні умови для настання події, і знаходилися в причинному зв`язку з даною подією (т. 2 арк.к.п.22-26);

- висновком експерта № 105-М від 11.06.2019, згідно з яким забійна рана м`яких тканин тім`яної ділянки праворуч, вдавлений багатоуламковий перелом тім`яної кістки з переходом на основу, забій головного мозку середнього ступеня важкості з наявністю гострої епідуральної гематоми тім`яно-скроневої ділянки праворуч утворилися від контакту з тупим предметом, що могло статись при дорожньо-транспортній пригоді, та які, як небезпечні для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (згідно п.1.5, 2.1.1а, 2.1.2, 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6 (т. 2 арк.к.п.28-29);

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів № 83 та тестуванням на алкоголь від 10.05.2019 (т. 2 арк.к.п.33-34);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 19.06.2019 з фототаблицею до нього (т. 2 арк.к.п.43-48);

-постановами про визнання речовими доказами від 09.03.2019, 10.05.2019, квитанцією 028097.

Вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повністю доводиться наступними зібраними по справі доказами, а саме:

-протоколом огляду від 03.06.2020 з фототаблицею до нього (т. 2 арк.к.п.53-58);

-протоколом слідчої дії (огляду місця події) від 03.06.2020 з фототаблицею до нього (т. 2 арк.к.п.60-71);

-висновком експерта № 2599/20 за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 09.06.2020 (т. 2 арк.к.п.75-78);

-протоколом огляду предмету (оптичного носія інформації компакт-диск DVD-R марки «VIDEX» об`ємом пам`яті 4,7 GB) від 22.06.2020 (т. 2 арк.к.п.79);

-протоколом пред`явлення речей для впізнання від 22.06.2020 з фототаблицею до нього (т. 2 арк.к.п.80-84);

-протоколами огляду предмету від 22.06.2020 з фототаблицями до них (т. 2 арк.к.п.86-96);

-відеозаписом зробленим 03.06.2020 в період часу з 03 год. 00 хв. 40 сек. по 03 год. 05 хв. 00 сек., записаним на компакт-диск DVD-R марки «VIDEX» об`ємом пам`яті 4,7 GB (т. 2 арк.к.п.99);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 від 24.06.2020 з фототаблицею (т. 2 арк.к.п.106-111);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 24.06.2020 з фототаблицею (т. 2 арк.к.п.111-117).

Вислухавши обвинувачених, проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинувачених:

?вина обвинуваченого ОСОБА_1 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена повністю та його дії, що виразилися:

-в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України;

-в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у інше приміщення, правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України;

?вина обвинуваченого ОСОБА_2 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена повністю та його дії, що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у інше приміщення, правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України.

Потерпіла ОСОБА_4 просила розглянути справу без її участі, цивільний позов, заявлений нею 30.09.2020 підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі (т. 1 арк.к.п.215).

Потерпілий ОСОБА_8 та законний представник потерпілого ОСОБА_8 просили розглядати справу за їх відсутності, вказали, що будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не мають, потерпілий просив суворо не карати ОСОБА_1 (т. 1 арк.к.п.34).

При призначенні покарання суд, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, повинен призначити його з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.

Як зазначено в пунктах 2 та 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину тощо. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив про те, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.

Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Щодо призначення покарання ОСОБА_1 .

Об`єктивна сторона складу злочину за ст. 286 КК України включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (в даному випадку отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень), причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками. Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту.Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху. Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст.286 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст.12 КК України є тяжкими злочинами; особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, у побуті характеризується посередньо; раніше судимий, працює не офіційно, на утриманні неповнолітніх дітей не має.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , є вчинення злочину за ч.3 ст.185 КК України в стані алкогольного сп`яніння, що підтвердив обвинувачений в судовому засіданні.

За даними Територіального Сервісного Центру № 1442 Регіонального Сервісного Центру МВС України у Донецькій області від 21.05.2019 року станом на 18.05.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.08.2017 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 , відкриті категорії «В», «С», посвідчення є дійсним. Відповідно до інформації бази даних НАІС ЄДР МВС України, станом на 18.05.2019 року ОСОБА_1 категорія «А» (засоби, в тому числі з боковим причепом та іншими двоколісними транспортними засобами, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше) не відкривалась (т.2 арк.к.п.39).

Згідно досудової доповіді на обвинуваченого, складеною посадовою особою Бахмутського міськрайонного відділу Філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області 21.09.2020, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.

Вироком Артемівського міськрайонного суду від 09.11.2018 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 104 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю в один рік. В силу ст.76 КК України зобов`язано періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_1 в період іспитового строку вчинив не умисний злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту в результаті чого ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Потерпілий ОСОБА_3 заявив, що претензій матеріального та морального характеру не має, просив його суворо не карати. Однак, суд звертає увагу, позиція щодо визначення винному виду та розміру покарання й можливості звільнення від його відбування є не процесуальною вимогою, а думкою потерпілого, яка може бути врахована в сукупності з іншими обставинами, однак не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 742/584/18. Аналогічна думка викладена і в постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 495/9188/16-к, де зазначено, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху. Тому думка потерпілого, щодо виду та розміру покарання, сама по собі не є вирішальною в цьому питанні.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, що відповідно до статті 12 КК України злочин відноситься до категорії тяжких, під час іспитового строку вчинив необережний злочин, а під час судового розгляду кримінального провадження за ч.2 ст.286 КК України, знову вчинив умисний корисливий злочин за ч.3 ст. 185 КК України в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено самим обвинуваченим, що на переконання суду фактично свідчить про його підвищену суспільну небезпеку та небажання стати на шлях виправлення. За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, за ст.185 ч.3 КК України - у виді позбавлення волі, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, із застосуванням ст.70 ч.1 КК України. Суд вважає, що зазначене покарання за своїм видом та розміром, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, воно відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Захисник адвокат Коломієць О.В., промовляючи в судових дебатах, просила суд не позбавляти ОСОБА_1 волі та залишити без розгляду цивільний позов ОСОБА_4 , оскільки він не доведений належними доказами.

Незважаючи на висловлювання ОСОБА_1 у судових дебатах про те, що він не бідний, в нього хороша сім`я, гарне виховання, він матеріально допомагав потерпілому від дорожньо-транспортної пригоди, крім того визнавши, що скоїв найдурніший вчинок у житті, вчинивши повторно крадіжку майна за попередньою змовою з ОСОБА_2 , за період з дати отримання обвинувального акту, ОСОБА_1 не вчинив будь-яких активних дій щодо відшкодування навіть частки вартості на лікування ОСОБА_3 за позовом прокурора. Тому, суд не вбачає підстав для застосування ст.69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 та вважає, що на підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, необхідно частково приєднати невідбуте покарання за вироком Артемівського міськрайонного суду від 09.11.2018 і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Щодо призначення покарання ОСОБА_2 .

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином; особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, у побуті характеризується посередньо; раніше не судимий, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно досудової доповіді на обвинуваченого, складеною посадовою особою Бахмутського міськрайонного відділу Філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області 21.09.2020, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. Досудова доповідь є одним з правових інструментів, що надає додаткову інформацію суду при винесенні ним вироку. Фактором, що підвищує ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації визнав схильність до вчинення протиправних дій в стані алкогольного сп`яніння. Втім, обвинувачений при складанні досудової доповіді повідомив, що наркотичні засоби не вживає і ніколи не вживав, алкогольні напої вживає дуже рідко, у зв`язку з тим, що постійно пересувається на автомобілі. Не вважає правопорушення нормою свого життя, має чіткі плани на майбутнє, знає як їх реалізувати.

Захисник - адвокат Позняк І.С., промовляючи в судових дебатах, просила суд врахувати молодий вік обвинуваченого, його щире каяття та те, що він не відмовляється він відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_4 , однак вважає, що шкода має бути доведена належними та достатніми доказами. На час розгляду кримінального провадження в суді таких доказів потерпілою, на думку захисника, суду не надано.

Приймаючи до уваги, що відповідно до статті 12 КК України злочин відноситься до категорії тяжких, та враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше не був судимий, його молодий вік - вчинив правопорушення у 18 років, ставлення обвинуваченого до скоєного, який висловив жаль з приводу вчиненого, зазначив, що йому соромно за вчинене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України. Суд вважає, що зазначене покарання за своїм видом та розміром, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Щодо цивільних позовів.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави в особі ККЛП ЗОЗ «Обласна травматологічна лікарня» витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 у сумі 9 937,80 грн., суд приходить до такого.

Згідно ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

За змістом статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.23 Закону України, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого

віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У зв`язку з тим, що Комунальним клінічним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я «Обласна травматологічна лікарня» під час проведення досудового розслідування не здійснені заходи, передбачені ст.128 КПК України щодо подання цивільного позову до підозрюваного про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення, тим самим залишив поза увагою захист інтересів держави, відповідну функцію виконує прокурор.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Суду доведено та не оспорюється відповідачем за цивільним позовом ОСОБА_1 , що вартість лікування 1 ліжко-дня ОСОБА_3 , який знаходився на стаціонарному лікуванні у нейротравматологічному відділенні з 10.05.2019 до 30.05.2019, становить 496,89 грн., загальна вартість лікування становить 9937,89 грн. (за 20 днів) (арк. к. п. 42 т.2).

Із роз`яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, цивільний позов прокурора Артемівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі ККЛП ЗОЗ «Обласна травматологічна лікарня» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 у сумі 9 937,80 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки вина обвинуваченого у вчиненні злочину і завдані його діями матеріальні збитки доведені у судовому засіданні, а розмір витрат на лікування підтверджений документально.

Також 30.09.2020 потерпілою ОСОБА_4 пред`явлено цивільний позов, відповідно до якого вона просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на її користь 17 019 грн. матеріальної шкоди та 40 000 грн. моральної шкоди. Обґрунтовуючи вимоги зазначила, що внаслідок протиправних дій обвинувачених вона понесла матеріальну шкоду у вказаному розмірі, яку сплатила за вартість матеріалів та послуг для встановлення нових дверей в приміщення студії «Салон краси». Також, зазнала моральної шкоди, яка полягає в страху з приводу пошкодженого майна, порушенні права власності та зміні способу життя, необхідності робити ремонт в салоні та витрачати додаткові кошти і час. На підтвердження понесених матеріальних збитків надала товарні чеки від 10.07.2020. Розмір моральної шкоди оцінила виходячи з коефіцієнту 2 - кількість заподіювачів моральної шкоди, коефіцієнту 4 - кількості факторів заподіяння моральної шкоди та розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.09.2020 - 5000 грн. (2*4*5000=40000) (арк. к.п.162 т.1).

ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву та клопотання у якому вказував, що вони з ОСОБА_1 03.06.2020 пропонували потерпілій відремонтувати замок на дверях, але вона повідомила, що її чоловік вже відремонтував. Просив витребувати у потерпілої договір оренди приміщення, оскільки дізнався, що власником приміщення, у якому вони пошкодили двері, є інша особа.

23.12.2020 потерпіла ОСОБА_4 (цивільний позивач) подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та додаткове правове обґрунтування цивільного позову, до якого долучила копію договору оренди приміщення з актом приймання-передачі. Цивільний позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити (т.1, арк.к.п.215).

Вирішуючи даний цивільний позов потерпілої, суд зазначає про наступне.

Відповідно до вимог ст. 129, 374 КПК України та роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, з наступними змінами, постановляючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав та розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє в ньому.

Цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення. Такий висновок узгоджується із положеннями постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року по справі № 761/11472/15-ц. де серед іншого, визначається, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки вона визначена позивачем у грошовому вимірі.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 надала два чеки від 10.07.2020, з яких вбачається придбання двох дверей - металевої та з МДФ (міжкімнатних), установка решітки, придбання білої фарби, 2х валиків, 2х кістей, коробки МДФ тощо. В цивільному позові вказує, що з обвинувального акту вбачається, що « ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вдвох вибили дерев`яні двері». Однак, позивач (потерпіла у кримінальному провадженні) не надала доказів, що ці двері неможливо було відремонтувати, що вони знищені. Крім того, з обвинувального акту вбачається, що шляхом ривка обвинувачені відкрили вхідні двері будівлі, яка розташована на території загальноосвітньої школи I-III ступенів № 11 та пошкодили одні дерев`яні двері, якими оснащений вхід до приміщення студії «Салону краси». ОСОБА_4 не надано суду кошторис на виконання робіт та які матеріали необхідні для встановлення дверей, не зрозуміло назву такого товару як «Старт» та «Фініш» у кількості загалом 4 одиниць по 125 грн. за одну одиницю, а всього придбання його на 500 грн. З товарних чеків незрозуміло де придбані і ким товари на суму 10490 грн. та 6529 грн.

Згідно договору № 32 від 10.02.2020, укладеному між відділом освіти Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , відповідно до умов якого Орендар (цивільний позивач) зобов`язаний: своєчасно за власний рахунок здійснювати поточний і капітальний ремонт (за згодою Орендодавця) ремонту об`єкту (приміщень площею 17,5 кв. м, 41,3 кв. м), а також усувати його пошкодження, що виникли з вини Орендаря (п.6,7, 1,1); у разі якщо Орендар подає Орендодавцю заяву на узгодження виконаних невід`ємних поліпшень Об`єкту, він зобов`язаний надати проектно-кошторисну документації та експертний висновок на здійснення поліпшень (п.6.1.8 договору). Вартість оренди 1 грн. Актом прийому-передачі від 10.02.2020 року не визначено якими саме дверима обладнані приміщення, які передано в оренду цивільному позивачу, в якому стані. З цивільного позову неможливо встановити чи повідомляла орендар (цивільний позивач) про пошкодження дверей та чи намагалася вона попередити орендодавця про те, що пошкодження дверей сталося не з її, як орендаря, вини. Відсутні підтвердження, що двері були встановленні саме в приміщенні, в якому було вчинено кримінальний злочин. За таких обставин, суд вважає, що цивільний позов в частині стягнення матеріальних витрат в сумі 17019 грн. є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Як визначено у ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» зазначено, що страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення (заява №60750/00, ECHR, 2004, п.62). Тому, позовні вимоги щодо стягнення 40000 грн. моральної шкоди, яка полягає, на думку потерпілої ОСОБА_4 , в страху з приводу пошкодженого майна, порушені права власності та зміні способу життя, необхідності робити ремонт в салоні та витрачати додаткові кошти і час, мають бути доведені належними доказами.

Суд вважає, що кримінальним правопорушенням потерпілій завдано моральну шкоду, а тому, виходячи із засад виваженості та справедливості, позов в цій частині підлягає задоволенню частково в сумі 2000 грн., які слід стягнути по 1000 грн. з кожного обвинуваченого.

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити згідно з положеннями ст.100 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.368 ч.1 п.13 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

У ст.126 ч.1 КПК України зазначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Відповідно до ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

В ст.124 ч.2 КПК України зазначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати на проведення експертизи № 3002 від 24.05.2019 щодо проведення судової автотехнічної експертизи становлять 3768 грн. (арк.к.п.27), які необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави в осоіб Донецького НДІСЕ Мінюсту.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020050150001098, затверджений прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Медінцевим С.Л. 25.06.2020, містить відомості про те, що витрати на залучення судового експерта під час досудового розслідування складають 320 грн. (а. к. п. 105).

Як встановлено судом, виконавцем судової товарознавчої експертизи № 2599/20 від 09.06.2020 є судовий експерт ОСОБА_10 , яка не є державним судовим експертом (арк. к. п. 75-79 т.2).

Згідно ст.7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

У ст.9 Закону України «Про судову експертизу» зазначено, що атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про судову експертизу», судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

У ст.122 ч.1 КПК України зазначено, що витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки, експерт ОСОБА_10 не є працівником державної спеціалізованої установи, стягнення з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на її користь процесуальних витрат є необґрунтованим та таким, що не передбачено чинним законодавством.

Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13.05.2019 у справі № 219/5116/19 накладено арешт на мотоцикл марки «Defiant G-max Racer» без реєстраційного номеру, синьо-сірого кольору, номерами НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . Дана ухвала набрала законної сили.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Тому, арешт, накладений на майно вищевказаною ухвалою суду від 13.05.2019 слід скасувати.

Строк запобіжного заходу, застосованого відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту закінчився 19.08.2019, клопотань про застосування іншого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не надходило.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не обирався та клопотань про його застосування до набрання вироком законної сили не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 122, 129, 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання:

за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

за ч.2 ст.286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09.11.2018 і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 (шість) місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Строк відбування ОСОБА_1 покарання відраховувати з дати приведення вироку до виконання.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75, 76 КК України, якщо він протягом визначеного іспитового строку у 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора Артемівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі ККЛП ЗОЗ «Обласна травматологічна лікарня» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 виданий Артемівським МВ ГУДМС України в Донецькій області 02.07.2015, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ККЛП ЗОЗ «Обласна травматологічна лікарня» 9 937 (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн 80 коп. витрат на лікування ОСОБА_3 .

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , по 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13.05.2019, на мотоцикл марки «Defiant G-max Racer» без реєстраційного номеру, синьо-сірого кольору, номер рами НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

Речові докази у кримінальному провадженні:

- мотоцикл марки «Defiant G-max Racer» без реєстраційного номеру, синьо-сірого кольору, номер рами НОМЕР_2 , який зберігається на штрафмайданчику на території двору адміністративної будівлі Бахмутського ВП по вул. Садова, 149 в м. Бахмут Донецької області, - повернути власнику;

-ватний тампон зі зразками речовини бурого кольору з поверхні металевого механізму шлагбаума, поміщений до прозорого поліетиленового пакету (файлу), який зберігається у камері зберігання Бахмутського ВП згідно у квитанції № 028097, - знищити після набрання вироком законної сили;

-нетбук марки «ASUS» моделі «TF300T» та грошові кошти в сумі 2 407 грн., які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 - залишити останній за належністю;

-компакт-диск DVD-R марки «VIDEX» об`ємом пам`яті 4,7 GB - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , процесуальні витрати на проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 3 768 грн. на користь держави в особі Донецького НДІСЕ Міністерства юстиції України (реквізити: код ЄДРПОУ 02883147, адреса: Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Поштова, 67).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Л.В. Шевченко