Постанова № 9456672, 28.04.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-1279/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ватаманюка Р.В.;

секретаря судового засідання Закієвої А.В.;

за участю:

представника позивача Колодія О.В.;

представників відповідача Ткач Т.Б. (довіреність № 39070 від 13.11.2009 р.); Молованюк Л.В. (довіреність № 39072 від 13.11.2009 р.); Татарчука М.В. (довіреність № 2272 від 31.03.2010 р.); Стругаря П.І. (довіреність № 39071 від 13.11.2009 р.); Керстюка Д.Ю. (довіреність № 2273 від 31.03.2010 р.); Меренчук Є.В. (довіреність № 2241 від 30.03.2010 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо - 31»до державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення рішення.

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду 16.03.2010 року адміністративному позові позивач просив суд: скасувати податкове повідомлення рішення від 22.02.2010 р. № 0000040350/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 1735237,0 грн. та штрафних санкцій на суму 1259114,50 грн.; скасувати податкове повідомлення рішення від 22.02.2010 р. № 0000050350/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1360965,00 грн. та штрафних санкцій на суму 680482,50 грн.; скасувати податкове повідомлення рішення від 22.02.2010 р. № 0000830171/0, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників в сумі 284905,07 грн. та штрафних санкцій на суму 569810,14 грн.; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог зазначив наступне.

Вважає, що спірні рішення прийнятті з порушенням вимог Законів України «Про державну податкову службу в Україні»N 509 (далі Закон №509), «Про податок на додану вартість»№ 168 (далі Закон №168) та «Про оприбуткування прибутку підприємств»№283(далі Закон №283).

За період, який перевірявся, в декларацію з податку на прибуток підприємств в рядок 4.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»ТОВ «Сільпо-31»включало тільки витрати па придбання товару (Дт281) та витрати на придбання пакувальних матеріалів (Дт204). Витрат на мерчандайзингові та поліграфічні послуги на загальну суму 6940947 грн., в валові витрати ТОВ Сільпо-31»не включало.

Таким чином, витрати, які проводились ТОВ «Сільпо-31»в зв'язку з мерчандайзинговими заходами та поліграфічними послугами до складу валових витрат не включались, отже висновок ДПІ щодо завищення позивачем валових витрат на загальну суму 6940947 гри, є безпідставним та необґрунтованим.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього ж Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку па податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не потверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6. цього пункту).

Податкові накладні та Акти виконаних робіт (наданих послуг) складались контрагентами ТОВ «Сільпо-31»по кожній операції та містили всі необхідні реквізити, відповідно до укладених з такими постачальниками договорів. Крім того, зобов'язання за цими договорами були виконані сторонами договорів в повному обсязі, плата була здійснена також щодо всіх договорів.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що фактично послуги мерчандайзингу працівниками ТОВ «Літа-Гео», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Едельф Гео», ТОВ «Апекс-ГЕО», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Алмар-ГЕО», ТОВ «Вітеко-ГЕО»не надавались. При цьому такі висновки зроблені на підставі нібито отриманих від працівників ТОВ «Сільпо-31»пояснень. При цьому в Акті перевірки не зазначається від яких саме працівників такі пояснення відбиралися (не зазначено чи є вони посадовими особами, не зазначені їх посади, прізвища). Пояснення відібрані представниками податкової міліції, що є ст. 11-1 Закону №509 згідно якої працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірка, яка проводилась ДПІ у ТОВ «Сільпо-31» не пов'язана з веденням оперативно розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, а отже не було правових підстав для залучення представників податкової міліції до такої перевірки.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ «Літа-Гєо», ТОВ «Євротехнологія», 'ГОВ «Едельф Гео», ТОВ «Апекс-ГЕО», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Алмар-ГЕО», ТОВ «Вітеко-ГЕО»не є офіційними дистриб'юторами продукції, зазначеної в погодженнях вартості послуг. В зв'язку з чим ДПІ робить висновок щодо не можливості надання мерчандайзингових послуг такими суб'єктами господарювання. Проте висновок ДПІ про можливість надання мерчандайзингових послуг виключно офіційними дистриб'юторами певних торгових марок не підтверджується будь-якими документами, та ґрунтується виключно на припущеннях ДПІ. Отже такий висновок не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного надання таких послуг на замовлення ТОВ «Сільпо-31».

Надання послуг мерчандайзингу не протирічить діючому законодавству, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв чи обмежував таку діяльність.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Статтею 190 Господарського кодексу України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції і робіт, послуг, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Жодні подвійні відомості посадовими особами ТОВ «Сільпо-31»не підписувались, та заробітна плата видавалась по єдиній офіційній відомості. підписаній головним бухгалтером та Директором ТОВ «Сільпо-31». ТОВ «Сільпо - 31»не виплачувало будь-яку «чорну зарплату», а посадові особи ТОВ «Сільпо - 31»не складали будь-які чорні відомості»по зарплаті.

Посилання ДПІ на пояснення керуючого магазином не може прийматись до уваги, оскільки: керуючий магазином ОСОБА_1 не с посадовою особою ГОВ «Сільпо-31», а отже не уповноважений давати офіційні пояснення від імені ТОВ «Сільпо 31»; пояснення у останнього були відібрані представниками податкової міліції, що є порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ.

Відповідач 1.04.2010 р. подав до суду заперечення виходячи з наступного.

Представлені позивачем для документальної перевірки документи щодо надання мерчандайзингових та поліграфічних послуг з контрагентами не підтверджують факту отримання вказаних послуг товариством «Сільпо-31»від зазначених контрагентів та відповідно зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Представлені документальній перевірці документи щодо мерчандайзингових послуг не підтверджують факту отримання вказаних послуг ТОВ «Сільпо-31»та не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

На підтвердження включення витрат на мерчандайзингові послуги та послуги по передпродажній підготовці товарів до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання вказаних послуг від іншої особи; документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, ін.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону).

Перевіркою встановлено порушення пп. 5.2.1 пп.5.3.9 п.5.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, підприємством в Деклараціях з податку на прибуток відповідних періодів відображено мерчандайзингові та поліграфічні послуги, по яким не доведено зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) суб'єкта господарювання на загальну суму 6940947 грн. в т. ч. за 3 квартал 2008 року в сумі 1496950 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 1072830 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 1800063 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 1820430 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 750674 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача позов не визнали посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини.

Посадовими особами відповідача в період з 23.11.2009р. по 17.06.2009р. було проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Сільпо-31»вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р.

В результаті проведеної перевірки було складено Акт про результати планової виїзної перевірки від 10.02.2010 року за № 360/23-1/32652113, відповідно до якого було визначено заниження: податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1735237,00 грн.; податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1360965,00 грн.: податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 284905,07 грн.

Позивач не погодився з висновками, викладеними в Акті, в зв'язку з чим 09.02.2010 р. подав заперечення на Акт перевірки. За результатами розгляду заперечень, ДПІ у м. Чернівці дійшла висновку, що вказані заперечення є необґрунтованими, а висновки, викладені в Акті перевірки відповідають чинному законодавству.

На підставі Акту перевірки відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно п. 3.1.2 Акту перевірки повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. встановлено його завищення всього у сумі 6940947 грн., в тому числі: за 3 квартал 2008 року в сумі 1496950 грн.; за 4 квартал 208року в сумі 1072830 грн.; за 1 квартал 2009 року в сумі 1800063 грн.; за 2 квартал 2009 року в сумі 1820430 грн.; за 3 квартал 2009 року в сумі 750674 грн.

На підставі зазначеного, згідно з висновками Акту перевірки встановлено порушення п.п 5.2.1 п.п. 5.3.9 п. 5.2. п.5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1735237 грн.Зокрема зазначено, що суб'єктом господарювання безпідставно віднесено витрати по поліграфічних та мерчандайзингових послугах по наступним контрагентам: ТОВ «Літа-Гео», ГОВ Євротехнологія», ТОВ «Едельф Гео», ТОВ «Апекс-ГЕО», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Алмар-ГЕО», ГОВ «Вітеко-ГЕО»на загальну суму 6940947 грн.

Згідно з п. 3.2.2 Акту перевірки, перевіркою задекларованого податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. встановлено його завищення па загальну суму 1388191 грн. На підставі зазначеного, згідно з висновками Акту перевірки ДНІ у м. Чернівці встановлено порушення п.п 7.4.1 п.п. 7.4.4. п.п.7.4.5 п. 7.4. Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 360 965 грн.Згідно п. 3.5.1 Акту виявлено неповне нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, виплачених на користь платників податку, що кінцево оподатковуються при ї виплаті та за рахунок платників, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 284905.07 гри.Як зазначається в Акті, в ході перевірки встановлено, що заробітна плата виплачувалась по двох відомостях. Таке порушення, на думку ДПІ підтверджується наступними даними: інформацією, наданою керуючим магазином Голомашевич Анатолієм Івановичем; «чорними відомостями», що містились на вилучених системних блоках комп'ютера.

В Акті зазначається, що працівниками ВГІМ ДПІ у м. Чернівці передано переписку електронною поштою, виявлену на системних блоках, вилучених протоколом огляду місця події від 18.12.2009 року.

Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля продуктами в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, що підтверджується Довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України.

Підприємством позивача були укладені договори мерчандайзингових послуг з контрагентами ТОВ «Літа-Гео», ТОВ «Апекс-ГЕО», ТОВ «Едельф Гео», ТОВ «Алмар-ГЕО», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Вітеко-ГЕО».

Відповідно до укладених договорів з постачальниками продукції, яка реалізовується в магазинах, товариство бере на себе зобов'язання забезпечити реалізацію поставленого товару, від чого залежить прибуток як постачальників продукції, так і товариства. З цією метою товариство зобов'язується забезпечити відповідний асортимент та достатню кількість товару в магазинах, здійснювати контроль за наявністю товару в таких магазинах, забезпечувати наявність спеціального фірмового обладнання: холодильників, стелажів, полиць, тумб, виставкових стійок; забезпечувати найбільш прийнятне та вигідне, згідно побажань постачальників товарів, викладення та розміщення товару в магазинах, здійснювати інструктаж продавців магазинів щодо споживчих характеристик товару, методів мотивації споживачів. Крім того, Товариству необхідно вирішувати певні питання цінової політки, визначати граничну торговельну надбавку, здійснювати аналіз показників продаж, а також виконувати інші дії, необхідні для належного збуту товару. Для забезпечення мерчандайзингових заходів (перелік яких зазначений в договорах про надання мерчандайзингових послуг), товариство укладає договори мерчандайзингових послуг з підприємствами, які спеціалізуються на цьому та надають такі послуги, оскільки власних можливостей у товариства, не вистачає.

Вказані договори не розірвані не визнані нікчемними.

Також відповідачем не надано доказів про притягнення посадових осіб товариств контрагентів до відповідальності за фіктивне підприємництво чи інші правопорушення.

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що за період, який перевірявся, в декларацію з податку на прибуток підприємств в рядок 4.1 «Витрати на придбання товарів(робіт, послуг)»ТОВ «Сільпо-31»включало тільки витрати па придбання товару (Дт281) та витрати на придбання пакувальних матеріалів (Дт204). Витрат на мерчандайзингові та поліграфічні послуги на загальну суму 6940947 грн., в валові витрати ТОВ Сільпо-31»не включало. Таким чином, витрати, які проводились ТОВ «Сільпо-31» в зв'язку з мерчандайзинговими заходами та поліграфічними послугами до складу валових витрат позивачем не включались, отже висновок ДШ щодо завищення Позивачем валових витрат на загальну суму 6940947 гри, є безпідставним, а податкове повідомлення - рішення від 22.02.2010р. № 0000040350/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1735237,00 гри. та штрафних санкцій на суму 1259114,50 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.Згідно пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього ж Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.Згідно з пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку па податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не потверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6. цього пункту).

Судом встановлено, що податкові накладні та Акти виконаних робіт (наданих послуг) складались контрагентами ТОВ «Сільпо-31»по кожній операції та містили необхідні реквізити, відповідно до укладених з такими постачальниками договорів. Крім того, зобов'язання за цими договорами були виконані сторонами договорів в повному обсязі, плата була здійснена також щодо всіх договорів.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що фактично послуги мерчандайзингу працівниками ТОВ «Літа-Гео», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Едельф Гео», ТОВ «Апекс-ГЕО», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Алмар-ГЕО», ТОВ «Вітеко-ГЕО»не надавались.

Такі висновки зроблені на підставі отриманих від працівників ТОВ «Сільпо-31»пояснень. При цьому в Акті перевірки не зазначається від яких саме працівників такі пояснення відбиралися (не зазначено чи є вони посадовими особами, не зазначені їх посади, прізвища).

При цьому суд зазначає, що посилання відповідача як на докази на пояснення, інші дані отримані представниками податкової міліції є безпідставними, оскільки таке їх отримання і використання в ході перевірки є порушенням ст. 11-1 Закону №509 згідно якої працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Відповідач не надав суду доказів того, що перевірка, яка проводилась у ТОВ «Сільпо-31» пов'язана з веденням оперативно розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, а отже не існувало правових підстав для залучення представників податкової міліції до такої перевірки.

Відповідно дані отримані таким шляхом не можуть вважатися допустимим доказом в адміністративній справі в силу ст. 70 КАС України.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ «Літа-Гєо», ТОВ «Євротехнологія», 'ГОВ «Едельф Гео», ТОВ «Апекс-ГЕО», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Алмар-ГЕО», ТОВ «Вітеко-ГЕО»не є офіційними дистриб'юторами продукції, зазначеної в погодженнях вартості послуг. В зв'язку з чим ДПІ робить висновок щодо не можливості надання мерчандайзингових послуг такими суб'єктами господарювання. Проте висновок ДПІ про можливість надання мерчандайзингових послуг виключно офіційними дистриб'юторами певних торгових марок є безпідставним і не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного надання таких послуг на замовлення ТОВ «Сільпо-31».

Надання послуг мерчандайзингу не протирічить діючому законодавству, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв чи обмежував таку діяльність.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Статтею 190 Господарського кодексу України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції і робіт, послуг, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Таким чином, суд вважає, що висновок відповідача щодо завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. на загальну суму 1360965 гри, є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010р. № 0000050350/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1360965,00 грн. та штрафних санкцій на суму 680482,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Висновок відповідача про неповне нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, виплачених на користь платників податку, що кінцево оподатковуються при ї виплаті та за рахунок платників, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 284905.07 гри., суд також вважає безпідставним виходячи з наступного.

Як зазначається в Акті, в ході перевірки встановлено, що заробітна плата виплачувалась по двох відомостях. Таке порушення, на думку ДПІ підтверджується наступними даними: інформацією, наданою керуючим магазином Голомашевич Анатолієм Івановичим; «чорними відомостями», що містились на вилучених системних блоках комп'ютера.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказі про те, що позивачем велися подвійні відомості.

Посилання ДПІ на пояснення керуючого магазином э безпідставними оскільки: керуючий магазином ОСОБА_1 не с посадовою особою ТОВ «Сільпо-31», а отже не уповноважений давати офіційні пояснення від імені ТОВ «Сільпо 31»; пояснення у ОСОБА_1 були відібрані представниками податкової міліції, що, як зазначалося вище є порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірне рішення прийняте в супереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказані рішення як протиправне підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення від 22.02.2010 р. № 0000040350/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 1735237,0 грн. та штрафних санкцій на суму 1259114,50 грн.

3.Скасувати податкове повідомлення рішення від 22.02.2010 р. № 0000050350/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1360965,00 грн. та штрафних санкцій на суму 680482,50 грн.

4.Скасувати податкове повідомлення рішення від 22.02.2010 р. № 0000830171/0, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників в сумі 284905,07 грн. та штрафних санкцій на суму 569810,14 грн.

5.Стягнути з Державного бюджету на користьтовариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо - 31» державне мито у розмірі 3.40 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі 5 травня 2010 року.

Суддя Р.В. Ватаманюк