Рішення № 94560634, 01.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 лютого 2021 року справа №826/23901/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГромадської організації «Правова держава» в особі Кравця Ростислава Юрійовича (далі по тексту - позивач, ГО «Правова держава»)доФонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач, Фонд)про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відомостей стосовно кількості поданих ним до суду позовних заяв з вимогами про притягнення до цивільно-правової, адміністративної та/або кримінальної відповідальності пов`язаних з банком осіб, де Фонд здійснював виплати гарантійної суми вкладникам банку в період з моменту набрання чинності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та інформації стосовно результатів, які були отримані за наслідками подання таких позовних заяв; 2) зобов`язання відповідача надати відомості стосовно кількості поданих ним до суду позовних заяв з вимогами про притягнення до цивільно-правової, адміністративної та/або кримінальної відповідальності пов`язаних з банком осіб, де Фонд здійснював виплати гарантійної суми вкладникам банку в період з моменту набрання чинності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та інформації стосовно результатів, які були отримані за наслідками подання таких позовних заявВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що Фонд безпідставно відмовив ГО «Правова держава» у наданні інформації щодо кількості поданих ним до суду позовних заяв з вимогами про притягнення до цивільно-правової, адміністративної та/або кримінальної відповідальності пов`язаних з банком осіб, де Фонд здійснював виплати гарантійної суми вкладникам банку в період з моменту набрання чинності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та інформації стосовно результатів, які були отримані за наслідками подання таких позовних заяв. На думку позивача, така інформація законом є відкритою, а тому бездіяльність Фонду порушує права та законні інтереси позивача. Позивач також звертає увагу, що уповноважена особа Фонду цілком підпорядковується відповідачу, адже пов`язана із ним трудовими відносинами.

Відповідач проти позову заперечив та у запереченні на позову заяву вказав, що Фонд надав позивачу запитувану інформацію у обсязі, яким він мав право та можливість розпоряджатись у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Незгода позивача із наданою відповіддю не свідчить про бездіяльність Фонду.

Постановою Оружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції новий розгляд.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою від 07 жовтня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв адміністративну справу №826/23901/15 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право на оскарження бездіяльності розпорядників інформації до суду передбачає частина третя статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Позивач звернувся до Фонду із запитом від 30 вересня 2015 року вих. №30-09/15-ГО, у якому просив повідомити:

- чи звертався Фонд до суду з вимогами про притягнення до цивільно-правової, адміністративної та/або кримінальної відповідальності пов`язаних з банком осіб, де Фонд здійснював виплати гарантійної суми вкладникам банку в період з моменту набрання чинності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»?;

- відносно яких пов`язаних з банком осіб Фондом було подано позовні заяви про притягнення до цивільно-правової, адміністративної та/або кримінальної відповідальності пов`язаних з банком осіб, де Фонд здійснював виплати гарантійної суми вкладникам банку в період з моменту набрання чинності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»?;

- які результати були отримані за наслідками подання Фондом позовних заяв про притягнення до цивільно-правової, адміністративної та/або кримінальної відповідальності пов`язаних з банком осіб, де Фонд здійснював виплати гарантійної суми вкладникам банку в період з моменту набрання чинності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»?

Фонд у листі від 07 жовтня 2015 року №09-37080/15 повідомив позивача, що з моменту набрання чинності Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і до цього часу Фонд через призначених ним уповноважених осіб здійснює процедуру тимчасової адміністрації у 9 банках, ліквідаційну процедуру - у 55 банківських установах; паралельно з виплатою грошового відшкодування Фонд через призначених ним уповноважених осіб у неплатоспроможних банках постійно здійснює роботу, спрямовану на підготовку документів для притягнення вкладників істотної участі та пов`язаних осіб таких банків до цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності. Доступ до інформації з приводу притягнення вкладників істотної участі та пов`язаних осіб неплатоспроможних банків до відповідальності забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті Фонду та окремо взятого неплатоспроможного банку в мережі Інтернет. Фонд також вказав, що повноважним розпорядником запитуваної інформації у розумінні статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є уповноважена особа на тимчасову адміністрацію або ліквідацію кожного окремо взятого банку, та звертав увагу позивача, що він не обмежений у праві звернутися до правоохоронних органів, у межах компетенції яких є вжиття заходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності, пов`язаних з неплатоспроможними банками осіб та осіб, які причетні до штучного протиправного збільшення гарантованої державою суми відшкодування за вкладами у неплатоспроможних банках.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2019 року серед іншого зазначив, що «Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача, що позивачем у запиті не вказано назви конкретних банківських установ, інформацію щодо яких він хотів отримати. Також судами не встановлено чи являється відповідач розпорядником запитуваної інформації, чи делеговано відповідачем уповноваженим особам Фонду та в яких банківських установах, повноваження звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку».

На виконання вказівок Верховного Суду Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює зокрема такі функції: здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Частина перша статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За визначенням пункту 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до частини другої, четвертої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду, зокрема, звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації банку перед виконавчою дирекцією Фонду.

Аналіз наведених норм Закону свідчить, що Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків та діє через уповноважених осіб Фонду, які є його працівниками та діють в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом. Уповноважена особа, у разі делегування їй повноважень, має право, зокрема звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку. Таке право має також безпосередньо Фонд.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, у зв`язку з ненаданням відповідачем доказів делегування повноважень уповноваженим особам Фондом на звернення в порядку статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку суд вважає, що належним розпорядником інформації в межах спірних відносин є саме відповідач.

Стаття 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За цим визначенням можна виокремити такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.

У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частини першої та другої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частина перша статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлює, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Частина третя статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Проаналізувавши відповідь Фонду на запит позивача, суд встановив, що Фонд надав відповідь не по суті запиту та посилається на отримання інформації із загальнодоступних джерел.

Крім того, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували, що у Фонду відсутня запитувана інформація, зокрема щодо делегування уповноваженим особам Фонду повноважень відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Фонд також не довів суд, що направив запит позивача належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Суд враховує, що в запиті позивача на отримання інформації від 30 вересня 2015 року вих. №30-09/15-ГО відсутні назви конкретних банківських установ, інформацію щодо яких позивач хотів отримати, однак, зазначає, що ці обставини не були підставою для відмови та не вказані у відповіді на запит.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що Фонд неправомірно відмовив позивачу в наданні інформації.

Таким чином, у зв`язку із невірним формулювання позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання інформації, суд частково задовольняє позов й цій частині шляхом визнання протиправною відмови Фонду в наданні інформації на запит позивача від 30 вересня 2015 року вих. №30-09/15-ГО.

Проте, суд відмовляє у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача надати конкретну інформацію, у зв`язку з передчасністю, оскільки Фонд не розглянув запит позивача відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Водночас, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийте за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Фонд повторно розглянути запит ГО «Правова держава» від 30 вересня 2015 року №30-09/15-ГО з урахуванням висновків цього рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи вчинені вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ГО «Правова держава» підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок коштів відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог. Разом із тим, оскільки Фонд не має бюджетних асигнувань, відшкодування судового збору має здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Громадської організації «Правова держава» в особі Кравця Ростислава Юрійовича задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у наданні інформації на запит Громадської організації «Правова держава» в особі Кравця Ростислава Юрійовича від 30 вересня 2015 року №30-09/15-ГО.

3. Вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повторно розглянути запит Громадської організації «Правова держава» в особі Кравця Ростислава Юрійовича від 30 вересня 2015 року №30-09/15-ГО з урахуванням висновків цього рішення.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету на користь Громадської організації «Правова держава» в особі Кравця Ростислава Юрійовича понесені витрати по сплаті судового збору розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Громадська організація «Правова держава» в особі Кравця Ростислава Юрійовича (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, буд. 4-Б; ідентифікаційний код 39256740);

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016).

Суддя В.А. Кузьменко