Рішення № 94560628, 01.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 лютого 2021 року справа №640/21980/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Держгеокадастру у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Київській області)про1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 22 серпня 2018 року №12982/0-7503/0/17-18 про відмову у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Київської області, Обухівського району, КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квартал 068; 2) зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Київської області, Обухівського району, КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квартал 068

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав протиправності оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до інформації Обухівської районної державної адміністрації, вказана земельна ділянка відноситься до території забудови садівничих товариств відповідно до розробленого та затвердженого генерального плану.

Ухвалою від 26 грудня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/21980/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою від 14 січня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва звільнив позивача від сплати судового збору.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про правомірність прийняття оскаржуваного рішення, оскільки за результатами розгляду клопотання позивача виявлено невідповідність місця розташування бажаної для відведення земельної ділянки вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 24 липня 2018 року, в якому просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою для відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовною площею 0,1200 га, яка розташована на території Київської області, Обухівського району, КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квартал 068.

До вказаного клопотання позивачем додано: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду та роздруківки публічної кадастрової карти України.

За результатами розгляду вказаного клопотання відповідач у листі від 22 серпня 2018 року №12982/0-7503/0/17-18 повідомив про відсутність підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га у власність для відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, яка розташована на території Київської області, Обухівського району, КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квартал 068, оскільки бажана до відведення земельна ділянка обліковується у рядку 90 - враховуються дані про водогосподарські підприємства: підприємства, які займаються водопостачанням для побутових, технічних потреб (збір, очищення та розподіл води), а також підприємства з експлуатації зрошувальних та осушувальних мереж (землі під гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудам, землі під смугами відведення та іншої землі).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Зазначені праві норми вказують, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, мають право реалізувати таке право шляхом подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, за результатами розгляду яких відповідні уповноважені органи приймають одне із рішень - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову у наданні дозволу; у свою чергу підставою для такої відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено права суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав доказів того, що місце розташування об`єкта не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

У свою чергу, невідповідність вимогам раціонального використання території, не є законною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що бажана до відведення земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні водогосподарських підприємств.

Вказані вище обставини свідчать, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність визначених чинним законодавством підстав для відмови у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою, а тому суд приходить до висновку, що ГУ Держгеокадастру у Київській області протиправно відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Київської області, Обухівського району, КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квартал 068.

При вирішенні спору суд також враховує, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га, знаходиться у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок, визначених пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17, від 24 квітня 2018 року №814/1961/17 та від 30 травня 2018 року №826/5737/16.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду клопотання позивача, відповідач надав відповідь у формі листа, тобто рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні ГУ Держгеокадастру у Київській області не приймало.

Суд звертає увагу на те, що в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

У свою чергу, дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

Статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Пунктом 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 29 вересня 2016 року №333 передбачено, що Головне управління в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, тобто має місце протиправна бездіяльність.

Таким чином, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастру у Київській області повинне прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року №806/2208/17.

Виходячи із формулювання позовних вимог, суд приходить до висновку, що з метою захисту порушеного права позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо розгляду клопотання позивача від 24 липня 2018 року та зобов`язати повторно розглянути вказане клопотання, з урахуванням висновків викладених у цьому рішенні.

У свою чергу, позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Київської області, Обухівського району, КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квартал 068 задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

За своєю правовою природою відповідно до норм чинного законодавства повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Тому суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу та своїм рішенням зобов`язувати надати дозвіл на розробку документації із землеустрою.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність відмови у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 24 липня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Київської області, Обухівського району, КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квартал 068.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 липня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Київської області, Обухівського району, КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квартал 068, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14; ідентифікаційний код 35919304).

Суддя В.А. Кузьменко