Рішення № 94560307, 01.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року м. Київ № 640/20411/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління патрульної поліції у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фої Ірини Олександрівни про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2020 ВП № 62739060;

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фої Ірини Олександрівни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 11.08.2020 ВП № 62739060;

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фої Ірини Олександрівни про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 11.08.2020 ВП № 62739060;

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фої Ірини Олександрівни про стягнення виконавчого збору від 11.08.2020 ВП № 62739060.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Конституцію України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України «Про виконавче провадження», Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, та зазначає про протиправність постанов від 11.08.2020 у виконавчому провадженні № 62739060 про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, оскільки виконавче провадження відкрито з примусового виконання виконавчого документа після закінчення строку його пред`явлення до виконання.

Відповідачем відзив на позов не подано.

Від третьої особи письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог не надходили.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фої І.О. від 11.08.2018 відкрито виконавче провадження № 62739060 по примусовому виконанню постанови Управління патрульної поліції у м. Києві ЕАВ № 1468937 від 29.08.2019 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 680 грн.

Одночасно державним виконавцем винесено у ВП № 62739060 постанови від 11.08.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Разом з тим, згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Статтею 4 Закону № 1404-VIII визначені вимоги до виконавчого документа.

Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Разом з тим, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2019 Управлінням патрульної поліції у м. Києві складено постанову серії ЕАВ № 1468937 про накладення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 340 грн. Одночасно в постанові зазначено, що строк пред`явлення до виконання три місяці та вказано дату набрання чинності постанови - 11.09.2019.

Із заявою про примусове виконання постанови ЕАВ № 1468937 від 29.08.2019 Управління патрульної поліції у м. Києві звернулося до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві 05.08.2020, що підтверджується відповідною відміткою на заяві.

Згідно із частинами першою, другою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що постанова про накладення адміністративного стягнення набрала чинності 11.09.2019, відповідно строк її пред`явлення закінчився 12.12.2019.

Аналізуючи наведене правове регулювання у зіставленні з фактичними обставинами цієї справи суд зазначає, що на дату звернення третьої особи (05.08.2020) із заявою про примусове виконання постанови ЕАВ № 1468937 від 29.08.2019 законних підстав для відкриття виконавчого провадження не було, адже строк пред`явлення вказаного виконавчого документа до примусового виконання на вказану дату вже минув.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не доведено правомірність відкриття виконавчого провадження 62739060 та, як наслідок, постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2020 ВП № 62739060.

Щодо оскаржуваних постанов від 11.08.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин, першої, другої, третьої статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що під час розгляду справи судом встановлено протиправність відкриття виконавчого провадження № 62739060, відповідно відсутні правові підстави для його здійснення та стягнення з боржника коштів виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Ломоносова, 22/15, м. Київ, 03022, код ЄДРПОУ 34999976), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві (вул. Народного Ополчення, 9, м. Київ, 03151) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фої Ірини Олександрівни про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2020 ВП № 62739060.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фої Ірини Олександрівни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 11.08.2020 ВП № 62739060.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фої Ірини Олександрівни про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 11.08.2020 ВП № 62739060.

5. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фої Ірини Олександрівни про стягнення виконавчого збору від 11.08.2020 ВП № 62739060.

6. Стягнути з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Ломоносова, 22/15, м. Київ, 03022, код ЄДРПОУ 34999976) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3 363 (три тисячі триста шістдесят три) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева