Ухвала суду № 94560274, 25.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

25 січня 2021 року справа №640/17415/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:

позивача: Соловея Ю.А.;

відповідача 1: Полеця Д.М.;

відповідача 2: не з`явились;

відповідача 3: Пріцака І.Є.

третьої особи: Бауліної В.О.

розглянувши у закритому підготовчому засіданні клопотання ОСОБА_1 про визнання причин пропуску поважними та поновлення строку звернення до суду та клопотання Кабінету Міністрів України та Національного банку України про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 до третя особа1. Кабінету Міністрів України 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 3. Національного банку України Акціонерне товариство «Приватбанк»провизнання протиправними постанови та рішеньВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 2, ФГВФО) та Національного банку України (далі по тексту - відповідач 3, НБУ), в якому просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року №961; 2) визнати протиправним та скасувати рішення правління Національного банку України від 18 грудня 2016 року №498-рш/БТ; 3) визнати протиправним та скасувати рішення правління Національного банку України від 18 грудня 2016 року №499-рш/БТ; 4) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 грудня 2016 року №2860; 5) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 грудня 2016 року №2893.

Ухвалою від 04 серпня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/17415/20 в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 12 жовтня 2020 року; в підготовчому засіданні 12 жовтня 2020 року оголошено перерву до 25 січня 2021 року.

Від КМУ та НБУ надійшли клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у яких просили залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

У свою чергу, позивач в позовній заяві просив визнати причини пропуску поважними та поновити строк звернення до суду.

Розглянувши подані клопотання та заяву, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23 травня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності», яким Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 2661.

Вказана стаття визначає особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.

Частиною другою статті 2661 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява про оскарження індивідуального акта/рішення подається до суду протягом трьох місяців з дня оприлюднення такого акта/рішення в порядку, визначеному законом. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який вказав, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

При цьому момент порушеного права ставиться в залежність від того, коли саме особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд встановив, що постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року №961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи» опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» 19 грудня 2016 року.

Наявні в справі докази підтверджують, що рішення НБУ від 18 грудня 2016 року №498-рш/БТ та від 18 грудня 2016 року №499-рш/БТ, рішення ФГВФО від 20 грудня 2016 року №2893 досліджувались в межах господарської справи №910/6550/18, з матеріалами якої позивач ознайомився 20 липня 2018 року. Зокрема, посилання на рішення ФГВФО від 20 грудня 2016 року №2893 містяться в позовній заяві ОСОБА_1 від 24 травня 2018 року у вказаній справі.

Таким чином про існування рішень НБУ від 18 грудня 2016 року №498-рш/БТ та від 18 грудня 2016 року №499-рш/БТ, рішення ФГВФО від 20 грудня 2016 року №2893, позивачу достеменно відомо з 20 липня 2018 року після ознайомлення з матеріалами справи №910/6550/18. Наведені обставини позивач не заперечує.

Частиною дев`ятою статті 411 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зокрема встановлено, що не пізніше наступного дня після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку копії такого рішення Кабінету Міністрів України та пропозиції Національного банку України передаються до Фонду. Про прийняте рішення Кабінет Міністрів України також розміщує інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

У день отримання такого рішення Фонд у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, затверджує план врегулювання для виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений рішенням Кабінету Міністрів України, без пошуку інших інвесторів та приймаючих банків.

Суд встановив, що рішенням від 19 грудня 2016 року №2860 затверджено план врегулювання неплатоспроможного банку ПАТ «КБ «Приватбанк», яким передбачено виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 5 частини другої статті 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи що позивачу відомо про існування постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року №961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи», якою прийнято пропозицію Національного банку щодо участі держави в особі Міністерства фінансів у виведенні з ринку ПАТ «КБ «Приватбанк» у спосіб, визначений пунктом 5 частини другої статті 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з 19 грудня 2016 року, суд приходить до висновку, що позивач повинен був дізнатися про існування рішення №2860 «Про затвердження плану врегулювання ПАТ «КБ «Приватбанк» 19 грудня 2016 року.

Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності», яким Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 2661 набрав чинності після прийняття оскаржуваних рішень та після дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, положення частини другої статті 2661 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню в межах спірних правовідносин.

Таким чином, вже 20 липня 2018 року позивач знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та мав звернутись до адміністративного суду у шестимісячний строк в порядку, передбаченому частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, до суду ОСОБА_1 звернувся до суду лише 29 липня 2020 року (згідно з відміткою служби діловодства суду), тобто, більше ніж через два роки з моменту, коли дізнався або мав дізнатись про порушення свого права.

Суд також зазначає, що на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» позивач пропустив шестимісячний строк звернення, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, стаття 2661 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає можливості поновлення строку звернення у правовідносинах, які виникли до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності».

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду поза межами строку звернення, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлює частина третя статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає, що пропуск строку є прямим наслідком зворотної дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» в часі та розповсюдження його вимог на правовідносини, які виникли та діяли до прийняття вказаного закону; оскаржувані індивідуальні акти НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб віднесені до банківської таємниці та офіційному оприлюдненню не підлягали, що свідчить про відсутність підстав для застосування частини другої статті 2661 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, наведені позивачем мотиви, на думку суду, не є причинами, які перешкоджали звернутись до адміністративного суду, оскільки у справі відсутні будь-які докази, які б підтверджували неможливість позивача протягом двох років оскаржити рішення відповідачів. У свою чергу, байдужість до своїх прав та інтересів не підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про визнання причин пропуску поважними та поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення клопотань відповідачів 1, 3 та залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 122, 123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання причин пропуску поважними та поновлення строку звернення до суду відмовити.

2. Клопотання Кабінету Міністрів України та Національного банку України про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

3. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного ухвали суду - 01 лютого 2021 року.

Суддя В.А. Кузьменко