Рішення № 94560158, 25.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 січня 2021 року справа №640/2134/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря судових засідань Проценко Р.А. та представників:

позивача: Городецької А.Д.;

відповідача 1: не з`явились;

відповідача 2: не з`явились;

відповідача 3: Лазоришин Я.Т.

розглянувши у судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сіейчес Україна»)до1. Офісу великих платників податків ДФС (далі по тексту - відповідач 1, ОВПП ДФС); 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКСУ); 3. Офісу великих платників податків ДПС (далі по тексту - відповідач 3, ОВПП ДПС)про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не забезпечення перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми пені 10 984 111,64 грн. за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість; 2) стягнення з Державного бюджету України через відповідача 2 на користь позивача суми пені у розмірі 10 984 111,64 грн. за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 60 181 595 грн., право на яке виникло у зв`язку з набранням законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2017 року у справі №2а-2908/11/2670, шляхом перерахування на поточний рахунок в установі банку за наступними реквізитами: назва банку АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, номер рахунку в форматі IBAN НОМЕР_1 , одержувач ТОВ «Сіейчес Україна» (код ЄДРПОУ 35704808)В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 14 грудня 2020 року у справі №640/2134/20 Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив повністю адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна», визнав протиправною бездіяльність Офісу великих платників ДФС щодо не забезпечення перерахування на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» суми пені 10 984 111,64 грн. за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» суму пені у розмірі 10 984 111,64 грн. за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 60 181 595 грн., право на яке виникло у зв`язку з набранням законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2017 року у справі №2а-2908/11/2670, шляхом її перерахування на поточний рахунок в установі банку за наступними реквізитами: назва банку АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, номер рахунку в форматі IBAN НОМЕР_1 , одержувач ТОВ «Сіейчес Україна» (код ЄДРПОУ 35704808) та стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 122,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників ДПС.

21 грудня 2020 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 185 300,00 грн.

Відповідач у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення зазначив, що розмір заявлених судових витрат є абсолютно не співмірним із заявленими позовними вимогами, а також позивачем не надано нормативно-правових обґрунтувань щодо складності супроводження даної справи.

Розглянувши подану позивачем заяву та додаткові докази, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду наступні документи:

- оригінал ордеру на надання правової допомоги від 18 квітня 2019 року серії КС №524742;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 11 грудня 2015 року №5668;

- копію договору про надання правової допомоги від 18 квітня 2019 року №2-1/36-2019;

- копію акта приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 16 грудня 2020 року, складеного сторонами договору про надання правової допомоги щодо виконання робіт (надання послуг) з підготовки позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва;

- копію рахунку на оплату від 16 грудня 2020 року №120 на суму 185 300,00 грн.;

- оригінал платіжного доручення від 16 грудня 2020 року №6190 на суму 185 300,00 грн.

Зі змісту наданого позивачем акта приймання-передачі вбачається, що Адвокатським об`єднанням «КМ Партнери» надано послуг на загальну суму 185 300,00 грн.

Частинами п`ятою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 185 300,00 грн. та вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 185 300,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» про ухвалення додаткового судового рішення.

2. Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 185 300,00 грн. (сто вісімдесят п`ять тисяч триста гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 33, поверх 6; ідентифікаційний код 35704808);

Офіс великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-г; ідентифікаційний код 39440996);

Офіс великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-г; ідентифікаційний код 43141471);

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11-а; ідентифікаційний код 37993783).

Дата складення повного рішення суду - 29 січня 2021 року.

Суддя В.А. Кузьменко