Рішення № 94559760, 29.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 року м. Київ № 640/3750/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України

про скасування наказу №НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі також - відповідач, ДМС України), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 , а також вилучити відомості про визнання недійсним (анулювання) цього паспорту із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.

Позов обґрунтовано тим, що 20 січня 2020 року після отримання листа з Адміністрації державної прикордонної служби України позивач дізнався про внесення до бази даних «Загублені, викрадені та оголошені недійсними документи» відомостей про бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , який оформлено на ім`я позивача. В своєму листі від 24.01.2020 року відповідач, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, вперше повідомив позивачу про видання 30 серпня 2016 року наказу №218, яким визнано недійсними (анульовано) бланки паспортів громадянина України, у тому числі, бланк паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

Також листом від 07 грудня 2018 року відповідачем повідомлено про видання наказу №218 від 30 серпня 2016 року наказу, яким визнано недійсним (анульовано) бланки паспортів деяких громадян України, у тому числі й її паспорту НОМЕР_1 та паспорту НОМЕР_2 (для виїзду за кордон).

З таким рішенням та його обґрунтуваннями позивач не згоден, зазначає, що бланк паспорту громадянина України НОМЕР_1 було використано для оформлення відповідного паспорту на ім`я ОСОБА_1 та видано останній ще 04.04.2013 року Залізничим РВ в м. Сімферополі ГУ ДМС Федерацією території АР Крим, яка мала місце лише в лютому 2014 року. У посвідчення своєї особи на території України , у тому числі під час реєстрації місця проживання та звернення до підрозділу 6390 (м. Харків) з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду під час ухвалення рішень в аналогічних справах, позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року відкрито провадження у справі №640/3750/20, визначено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статей 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України. Зобов`язано відповідача подати до суду відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача 24 квітня 2020 року через відділ документообігу та діловодства суду надійшли запитувані судом документи, а також відзив на позовну заяву, у якому стверджується, що після незаконної анексії Криму ДМС України спільно з СБУ виявлено ряд фактів документування осіб - вихідців з країн Близького та Середнього Сходу, країн з підвищеною терористичною активністю або так званих «країн ризикової міграції» паспортами громадян України, у зв`язку з начебто набуттям ними громадянства України у спрощеному порядку за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» на підставі довідок про реєстрацію особи громадянином України, виданих від імені ГУ ДМС України в АР Крим. Тому, видані оскаржувані накази на підставі статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України».

Як стверджує відповідач, у ДМС України відсутні будь-які підтвердження (документи, інформація) щодо належності позивача до громадянства України відповідно до статей 3, 8 Закону України «Про громадянство України» та прийняття останнього до громадянства України згідно Указу Президента відповідно до статті 9 зазначеного Закону. Також, перевіркою встановлено, що позивач не звертався до відповідних органів із заявами про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, надання відповідного статусу.

Посилаючись на те, що підставою для визнання бланків паспортів недійсними (анулювання) є їх видача з порушенням вимог чинного законодавства, з урахуванням інформації СБУ про організацію каналу незаконної легалізації іноземців та осіб без громадянства з використанням фальшивих документів, та відсутності відомостей щодо наявності правових підстав оформлення позивачу паспорта громадянина України, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем у свою чергу 27 квітня 2020 року до суду подано відповідь на відзив відповідача, у якому стверджується про відсутність будь-яких документів, покладених в основу прийняття оскаржуваного наказу, які б свідчили про незаконність використання бланків паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1на ім`я позивача, про зв`язок оформлених паспортів з обставинами окупації Криму, про обставини, які б вказували на реальне існування загрози національній безпеці через оформлення позивачем паспортів, а отже відсутність зазначених документів та доказів свідчить про протиправність оскаржуваних рішень та є підставою для їх скасування в частині, що стосується позивача. Звертає увагу на аналогічні висновки в останній правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 26.02.2020 року у справі №826/27146/15 та в постанові від 26.02.2020 року у справі №826/20841/15.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказом Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218 «Про визнання недійсними бланків» у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст, селищ Донецької і Луганської областей, враховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та згідно листа ДМС України від 24 січня 2020 року №6.1-511/1-20 визнано недійсним (анульовано) бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та бланк паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

У відзиві відповідач стверджує, що бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , оформлений на ім`я позивача, не входить до переліку бланків, визнаних недійсними оскаржуваним наказом №218 від 30 серпня 2016 року.

Однак, такі твердження спростовуються наказом Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218 «Про визнання недійсними бланків» у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», визнано недійсним (анульовано) бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_1та бланк паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

Законність або протиправність оскаржуваного наказу ДМС України №218 від 30 серпня 2016 року складає предмет розгляду даної адміністративної справи.

За твердженнями представника позивача - адвоката І.В. Ковальчука, ОСОБА_1 , як громадянин України, документований вказаними паспортами громадянина України та громадянина України для виїзду закордон.

На підтвердження вказаного у матеріалах справи містяться зображення паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Залізничним РВ у м. Сімферополі ГУДМС України в АР Крим 04 квітня 2013 року на ім`я ОСОБА_1 , а також паспорта громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 / ОСОБА_1 ОСОБА_1 / ОСОБА_1 .

Як зазначає у відзиві на позовну заяву відповідач, підставою для видання оскаржуваного наказу стали ті обставини, що після незаконної анексії Криму ДМС України спільно з СБУ виявлено ряд фактів документування осіб - вихідців з країн Близького та Середнього Сходу, країн з підвищеною терористичною активністю або так званих «країн ризикової міграції» паспортами громадян України, у зв`язку з начебто набуттям ними громадянства України у спрощеному порядку за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» на підставі довідок про реєстрацію особи громадянином України, виданих від імені ГУ ДМС України в АР Крим.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у зв`язку з тимчасовою окупацією окремої території України, роботу ГУ ДМС в АР Крим припинено, тому провести повноцінну перевірку щодо персоналізації вищевказаних бланків паспортів, у тому числі здійснити перевірку законності оформлення паспортів громадянина України/громадянина України для виїзду за кордон на сьогодні не вбачається за можливе.

Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (тут і далі також в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі також - Закон №2235-III).

Згідно зі статтею 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно зі статтею 6 Закону № 2235-ІІІ громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Згідно з частиною першою статті 1, абз.абз. "а", "б" пункту 1 частини першої статті 13, частини першої статті 16, частин першої, другої статті 21, частин першої, другої статті 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, переоформленням, продовженням строку дії, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320 (далі - Порядок №320), погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

Згідно із пунктами 50, 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 (далі - Порядок №152), паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища, імені та по батькові; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 39 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі - Порядок № 302) за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.

Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону № 2235-ІІІ, зобов`язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (пункт 40 Порядку № 302).

Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (пункту 43 Порядку № 302).

Згідно з пунктом 44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.

Поряд з цим, відповідно до пунктів 11.1 та 11.4 Порядку №320, бланки паспортів громадянина України (далі - бланки) є документами суворої звітності, їх зберігання організовується таким чином, щоб запобігти їх втратам або крадіжкам.

У разі втрати чи крадіжки паспортів комісіями для роботи з бланками паспортів проводиться службове розслідування. Матеріали розслідування не пізніше 10-денного строку подаються до територіального органу, який негайно повідомляє ДМС України про втрату чи крадіжку бланків, а надалі інформує про вжиті заходи.

Згідно з пунктом 56 Порядку №152, у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.

Пункт 5.1. Розділу V Інструкції про порядок замовлення, постачання, обліку, зберігання, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в Державній міграційні службі України, затвердженої наказом ДМС України від 18 липня 2012 року № 153 (далі - Порядок № 153).

Суд зазначає, що з досліджених обставин та наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій оскаржуваних наказів відповідача № 81 від 11 червня 2015 року та №218 від 30 серпня 2016 року вбачається, що підставою для їх видачі слугували факти тимчасової окупації АР Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей та лист МВС України від 16 квітня 2015 року № 38/3/5-409цт.

Водночас, правовою основою видачі даних наказів вказано статтю 7 Закону України «Про основи національної безпеки» і пункт 5.1. Порядку № 153.

За таких обставин посилання відповідача на норму Закону України «Про громадянство України» щодо втрати позивачем даного правового статусу, як на підставу видання оскаржуваного наказу - відсутнє.

Відтак, суд приходить до того висновку, що посилання на правові акти, а також лист, зазначений у наказі № 81 від 11 червня 2015 року, не може бути правовою підставою для визнання недійсним бланку паспорта, оскільки не регулює спірних правовідносин. Тимчасова окупація АР Крим, на яку, зокрема, посилається відповідач в оскаржуваних наказах, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсними бланків паспортів позивача, в розумінні приписів Порядку № 152 та Порядку № 320.

Крім цього, суд вважає за доцільне також зазначити, що відповідачем не спростовано обставин відсутності подій і, водночас, наявності будь-яких документів, що слугували б правовою підставою, відповідно до приписів пункту 56 Порядку №152, для проведення службової перевірки Державною міграційною службою України щодо оформлення паспорта для виїзду за кордон конкретно позивачу з порушенням вимог законодавства. Навпаки, як зазначив сам відповідач, у зв`язку з тимчасовою окупацією окремої території України, роботу ГУ ДМС в АР Крим припинено, тому провести повноцінну перевірку щодо персоналізації вищевказаних бланків паспортів, у тому числі здійснити перевірку законності оформлення паспортів громадянина України/громадянина України для виїзду за кордон на сьогодні не вбачається за можливе.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланків паспортів.

Окрім зазначеного, відповідачем не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України.

Отримавши паспорт громадянина України ОСОБА_1 надалі добросовісно вважала, що нею додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України.

Окрім того, суд наголошує на тому, що відповідачем винесено оскаржуваний наказ не з підстав протиправного набуття позивачем громадянства України, а відтак, твердження в зазначеній частині не належать до предмету спірних правовідносин.

Зважаючи на встановленні обставини, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного наказу відповідача №218 від 30 серпня 2016 року в частині, що стосується скасування бланків паспортів, виданих на ім`я ОСОБА_1 .

Зважаючи на встановлену протиправність наказу відповідача, позовні вимоги щодо - визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та зобов`язання Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 , а також вилучити відомості про визнання недійсним (анулювання) цього паспорту із відповідної бази даних Державної міграційної служби України, сприятимуть повному відновленню прав позивача, тому підлягають задоволенню.

З аналізу встановлених обставин справи та на підставі вищевикладеного, суд вважає наявними правові підстави для задоволення позовних вимог, а окрім цього зазначає, що аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №818/590/17, від 26 липня 2019 року у справі № 826/27149/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/9462/16, від 26 лютого 2020 року у справі №826/20841/15.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої відшкодуванню підлягають судові витрати сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень при задоволенні позову.

Позивач - ОСОБА_1 не є суб`єктом владних повноважень та, звертаючись до суду із адміністративним позовом, сплатила судовий збір згідно квитанції від 17 лютого 2020 року у розмірі 1681, 60 грн. Ураховуючи те, що суд задовольняє позовні вимоги, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 ;

3. Зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 , а також вилучити відомості про визнання недійсним (анулювання) цього паспорту із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну) гривню 60 (шістдесят) копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Державна міграційна служба України (код ЄДРПОУ 37508470, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9).

Повне судове рішення 29.01.2021 року

Суддя Л.О. Маруліна