Рішення № 94559675, 02.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/4668/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі також - ГУ ДПС, відповідач), в якому остаточно просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС № 0002422-5105-2504 від 17.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 22.06.2018 за № 3-7/VІІ встановлена нульова ставка оподаткування нежитлових будівель, тому належне йому нерухоме майно, а саме телятник, загальною площею 996,5 кв.м, не є об`єктом оподаткування. Крім того, зазначив, що спірне рішення прийнято з порушенням положень ст. 265, 266 Податкового кодексу України.

16.11.2020 ухвалою суду розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, в якому зазначає, що позивач є власником об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення телятник, загальною площею 996,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому податковий орган стверджує, позивач не є сільськогосподарським товаровиробником та не використовує вказаний об`єкт нерухомості безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тому не звільняється від оподаткування.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій доводи відповідача вважає необґрунтованими.

13.01.2021 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для надання додаткових доказів у справі.

29.01.2021 позивачем надано письмові пояснення.

02.02.2021 ухвалою суду продовжено розгляд справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є власником нежитлової будівлі, телятник загальною площею 996,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме мано, з 20.09.2020 та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.08.2010 №35 (а.с.12-13).

Рішенням Височянської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 22.06.2018 № 3-7/VIІ встановлено нульову ставку податку для будівель тваринництва та будівель сільськогосподарського призначення і інші (а.с.14-21).

17.04.2020 ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0002422-5105-2504, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 62375,92 грн (а.с.9).

Вважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі - ПК України).

За приписами підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

У свою чергу, відповідно до визначення, яке міститься у підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

За приписами пункту 30.1 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав належність будівлі сільськогосподарським товаровиробникам (юридичним та фізичним особам) та функціональне призначення будівлі для сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства".

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі сільськогосподарського призначення не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття " Будівлі сільськогосподарського призначення ", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом, а й з використанням будівлі сільськогосподарськими товаровиробниками (юридичними та фізичними особами) з метою провадження діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються сільськогосподарськими товаровиробниками за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля телятник (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення продукції.

Таким чином, застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства є фізичні та інші юридичні особи - сільськогосподарські товаровиробники, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для виробництва (виготовлення продукції будь-якого виду).

За наведеного тлумачення положень Податкового кодексу України, під час розгляду цієї справи підлягає встановленню, чи відносяться до будівель сільськогосподарського призначення об`єкт нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовував він його як сільськогосподарський виробник у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням.

З`ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до нього пільги, передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Статтями 73-75 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ухвалою суду від 13.01.2021 витребувано у позивача докази на підтвердження чи використовував він об`єкт нерухомості (телятник) у сільськогосподарський діяльності, однак докази позивачем суду не надано. Також відсутні докази, що позивач є сільськогосподарським виробником.

Крім того, лише факт того, що нерухоме майно позивача, є придатним для використання у сільськогосподарській діяльності та відповідає класу будівель "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства", не є достатньою самостійною підставою для не віднесення такого нерухомого майна до об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року в справі № 806/2676/17.

Отже, позивач не довів належними та достовірними доказами, що він відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта-власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Розглянувши доводи позивача суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, вул.Реміснича, буд.11,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 43143966.

Повний текст рішення виготовлено 02 лютого 2021 року.

Суддя І.І. Соломко