Рішення № 94558764, 02.02.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8797/20

РІШЕННЯ

іменем України

02 лютого 2021 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом від 17.12.2020, в якому просить: 1) визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, від 14 квітня 2020 року за вихідним номером 1634-1390/К-03/8-2200/20 щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді апеляційного суду у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року, відповідно до довідки Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2020 року № 01-17/97/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді апеляційного суду в відставці; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання їй у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди, згідно з довідкою Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2020 року № 01-17/97/2020 про розмір винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання та виплатити різницю щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року; 3) поновити порушене право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді апеляційного суду в розмірі 90 процентів; 4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від Грошового утриманню судді апеляційного суду, та виплатити різницю щомісячного довічного грошового утримання між фактично виплаченою сумою та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового дотримання, починаючи з 1 січня 2019 року по даний час.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що отримує щомісячне довічне грошове забезпечення як суддя у відставці. Зазначає, що рішеннями судів зобов`язано відповідача враховувати період роботи на прокурорських посадах та половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі. Однак, з 01.01.2019 при черговому перерахунку розмір з 90 % був неправомірно зменшений до 86%. Також вказує, що має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Оскільки з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, тому виникли правові підстави для проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні такого перерахунку.

Відповідно до ухвали від 29.12.2020, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

14.01.2021 до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачці з розрахунку 90% довічного грошового утримання судді з 13.12.2016. У зв`язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та підвищенням посадових окладів суддів позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.02.2019 з урахуванням довідки, виданої Апеляційним судом Хмельницької області від 22.01.2019 № 06-23/19 в розмірі 86% суддівської винагороди. Розмір щомісячного довічного грошового утримання з 01.02.2019 року становив 43615,07 грн. Крім того, у зв`язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та підвищенням посадових окладів суддів позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 року з урахуванням довідки, виданої Апеляційним судом Хмельницької області від 13.01.2020 року № 06-32/2020/01-11/6 в розмірі 86% суддівської винагороди. Розмір щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 року становив 47723,80 грн. Вважає, що ГУПФУ в Хмельницькій області здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 01.01.2019 та з 01.01.2020 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством, що регулює правовідносини у сфері перерахунку довічного грошового утримання судді. Також вказує, що твердження позивача про наявність підстав для зобов`язання ГУПФУ в Хмельницькій області перерахувати з 19.02.2020, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90%, тобто визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-УІ, від суддівської винагороди, працюючого на відповідній посаді судді, розмір якої визначено Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402, із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-Р/2020, є безпідставним, оскільки зміни складових розміру щомісячного грошового утримання працюючим суддям після 18.02.2020 року не відбулось. Зазначає, що жодних неправомірних дій ГУПФУ в Хмельницькій області не вчинено, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Також просив провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 02.02.2021 у задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи №560/8797/20 з викликом (повідомленням) сторін, про залишення позовної заяви без розгляду та про зупинення провадження у справі, відмовлено.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Відповідно до розпорядження 877960 від 16.12.2016 позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 13.12.2016. Заг. процент розрах. утримання від заробітку 86. Загальний стаж 40 років 11 місяців 16 днів.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по справі № 686/7686/17 від 12.05.2017 (далі - Судове рішення №686/7686/17), позов задоволено. Визнано протиправною відмови управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо включення до розміру довічного грошового утримання одноразової матеріальної допомоги та прокурорського стажу. Скасовано розпорядження за № 877960 від 16.12.2016 року управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому в частині довічного грошового утримання у розмірі 86 % грошового утримання. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити з 13 грудня 2016 року перерахунок призначеного ОСОБА_1 основного щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення з розрахунку 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 13 грудня 2016 року та виплатити різницю між виплаченим та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання (арк. спр. 22-24).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 по справі № 686/7686/17, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 03.04.2019, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задоволено частково. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2017 року - скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення. В решті постанову залишено без змін (арк. спр. 25-30).

Згідно з Розпорядженням 877960 від 04.09.2017, ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 13.12.2016. Загальний процент розрахунку утримання від заробітку - 90%.

Однак, згідно з Рішенням 968250877960 дата та час розрахунку 15.01.2019 14:21, позивачу проведено перерахунок з 01.01.2019 довічного грошового утримання, та визначено загальний процент розрахунку пенсії від заробітку - 86%.

Отже, позивачу на виконання Судового рішення №686/7686/17 було призначене і виплачувалось довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків від заробітної плати судді, яке протиправно змінено Рішенням 968250877960 від 15.01.2019, адже згадане рішення суду чинне і повинно, згідно з ст. 370 КАС України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), виконуватись в тому числі і відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 1402-VIII, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 7 ст. 13 Закону № 1402-VIII, судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Відтак, у відповідача не було жодних законних підстав у січні 2019 року зменшувати довічне грошове утримання позивача з 90% від суми суддівської винагороди до 86% з 01.01.2019, тому є протиправним Рішення 968250877960, дата та час розрахунку 15.01.2019 14:21. Відповідач ці обставини не пояснює і не згадує у відзиві в якому заперечує проти позову, як і не надає суду доказів добровільного усунення порушень закону, що враховує суд при прийнятті рішення у цій адміністративній справі, враховуючи, також наступне.

Судовим рішенням №686/7686/17 а також постановою Верховного суду від 03.04.2019 встановлено обставини, та викладено наступні висновки, щодо застосування норм права.

Законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI було передбачено зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової служби, а також період роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Відповідно до довідки Державної судової адміністрації України стаж роботи позивача на посаді помічника прокурора становить 3 роки 4 місяці 13 днів.

Крім того, згідно з п. 3.1 постанови № 865 Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", що діяла на час набуття позивачем права на довічне грошове утримання, (втратила чинність 01.12.2010 року) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до п. 34 «Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ 21.12.2016 року судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Загальний стаж роботи на посаді судді Карпусь С.А. на момент подання заяви про відставку (без урахуванням прокурорського стажу, половини періоду навчання на денному відділенні у Харківському юридичному інституті) становить 23 роки 3 місяці 6 днів), крім того прокурорського стажу 3 роки 4 місяці 13 днів та половина навчання на денній формі навчання 1 рік 11 місяців у Харківському юридичному інституті), що дає їй право згідно положень частини 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII на призначення 90% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, має враховуватися також період роботи на прокурорських посадах та половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

Таким чином, відповідач повинен був зарахувати позивачу вищезазначені періоди до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, в повному обсязі.

Оскільки стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить більше 25 років, позивач має право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, період роботи на прокурорських посадах та половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі. Тому, стаж роботи позивача, який дає право одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить більше 25 років, що, в свою чергу, дає право на визначення щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

Також, суд враховує, що у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 16 березня 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку від 16 березня 2020 року №01-17/97/2020, видану Хмельницьким апеляційним судом, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Листом від 14 квітня 2020 року №1634-1390/К-03/8-2200/20 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-р.

Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а, висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач вийшов у відставку з посади судді до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною.

Аналогічна позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі №620/1116/20 (провадження №Пз/9901/5/20), яке набрало законної сили і є зразковим рішенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Щодо клопотання позивача про допуск до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнень за один місяць, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць (ч. 1 ст. 371 КАС України).

Оскільки цим рішенням вирішувались зобов`язальні вимоги, і не присуджено виплату пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, тому відсутні підстави для допуску до негайного виконання рішення суду.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Крім цього, враховуючи обставини даної справи у суду немає підстав вважати, що суб`єкт владних повноважень буде порушувати закон не виконуючи рішення суду, тому вимога про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення не задовольняється.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов, з урахуванням правового висновку Верховного Суду викладеного у зразковій справі №620/1116/20 (провадження № Пз/9901/5/20), задовольняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією №129 від 22.12.2020 позивач сплатила судовий збір у розмірі 2522,40 гривень, тому ці витрати слід присудити на її користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 968250877960, дата та час розрахунку 15.01.2019 14:21, про встановлення ОСОБА_1 з 01.01.2019 розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці - 86%.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2019 щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з 90% суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням проведених виплат.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в перерахунку грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , викладену в листі від 14 квітня 2020 року №1634-1390/К-03/8-2200/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90%, згідно з довідкою від 16 березня 2020 року №01-17/97/2020, виданою Хмельницьким апеляційним судом, починаючи з 19.02.2020 з врахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2522,40 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні сорок копійок) гривень за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Копії рішення надати учасникам судового розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 лютого 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя А.І. Петричкович