Рішення № 94558689, 02.02.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6636/20

РІШЕННЯ

іменем України

02 лютого 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної гвардії України, в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної гвардії України в частині визначення позивачеві розміру одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року як інваліду війни ІІІ групи, причиною якої стали поранення (контузія) та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велися бойові дії.

2. Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як військовослужбовцю, якому була встановлена інвалідність ІІІ групи, внаслідок отримання травми, заподіяної при виконанні обов`язків військової служби, чинного станом на дату винесення рішення з урахуванням виплаченої суми.

3. Витребувати в Головного управління Національної гвардії України копію рішення про призначення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року як інваліду війни ІІІ групи, причиною якої стали поранення (контузія) та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велися бойові дії.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач при призначенні одноразової грошової допомоги мав визначити її розмір із 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від Головного управління Національної гвардії України 20 листопада 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що розмір одноразової грошової допомоги було визначено відповідно до правових норм станом на дату встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності - 5 квітня 2017 року. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлені такі обставини справи.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до військової частини 3043 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини 3043 щодо подання у 15-денний строк з дня реєстрації заяви розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Зобов`язано військову частину 3043 скласти та надіслати до розпорядника бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII.

На виконання зазначеного рішення суду військова частина 3043 було надіслано до Головного управління Національної гвардії України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Комісією Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року було прийнято рішення від 28 травня 2020 року (протокол засідання №375/975) про виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у 150-кратному розмірі (виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом) - 240 000 грн.

Позивач не погодився з розміром одноразової грошової допомоги, а тому звернувся з позовом до суду.

Згідно з ч.1 т.21 Закону України "Про Національну гвардію України" від 13.03.2014 №876-VII (далі - Закон №876-VII) держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Частиною 2 ст.21 Закону №876-VII передбачено, що військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З метою реалізації норм статті 16-3 Закону №2011-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №975.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги 5 квітня 2017 року, застосуванню підлягає редакція статті 16-2 Закону №2011-ХІІ, яка визначає розмір грошової допомоги, станом саме на 5 квітня 2017 року.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ, в чинній на час встановлення позивачу інвалідності ІII групи, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Національної гвардії України (вул. Народного Ополчення, 9-А, м.Київ 151, 03151 , код ЄДРПОУ - 08803498)

Головуючий суддя О.О. Михайлов