Рішення № 94558144, 02.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 лютого 2021 р. справа № 520/16617/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з липня 2014 року до серпня 2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату заборгованості по пенсії ОСОБА_1 з липня 2014 року по липень 2020 року включно, сумою 108500,17 грн..

Згідно з положеннями п.3 та п.10 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг та у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.3 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 (позивач) ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , перебувала на пенсійному обліку та до червня 2014 року отримувала пенсію. Починаючи з липня 2014 нарахування та виплату пенсії припинено. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 22.05.2018 №6329011141. 23.05.2018 позивач звернулась до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою щодо взяття на облік, запиту пенсійної справи з Донецької області м. Макіївки та відновлення виплати пенсії. Однак за вказаною заявою ні відновлення виплати пенсії, ні виплати за період з липня 2014 року не було здійснено. З метою реалізації права позивача на отримання пенсії, адвокатом було направлено запит від 08.04.2020 № 08-04 до Головного правління Пенсійного фонду України в Харківській області, зокрема, щодо зазначення вичерпного переліку документів, які має надати позивач, для отримання пенсії з 2014 року. Натомість це питання залишилося без відповіді. Також у запиті витребовувалась інформація про рішення, на підставі якого припинено виплати пенсії позивачу. У відповідь надано пояснення щодо вжитих заходів з розшуку електронної пенсійної справи, програмно-технічне забезпечення, а також зазначено, що електронна пенсійна справа надійшла у листопаді 2019 року. Відновлення виплати пенсій не було здійснено ні за попередній час, ні з моменту отримання пенсійної справи в наступних періодах. 13.07.2020 позивачем було подано повторно заяву про відновлення виплати пенсії, однак відповідачем досі не здійснено виплату пенсій за період з липня 2014 року попри відсутність будь-якого рішення відповідача або іншої особи, яка б забороняла відповідачу здійснити таку виплату. Представник позивача додатково зазначив, що відповідно до довідки, наданої відповідачем, за період липень 2014 - вересень 2020 нарахована пенсія становить 113700,17 грн., а фактично виплачена 5200,00 грн. (тільки за серпень та вересень 2020), тобто заборгованість з виплати пенсії позивача на час звернення до суду становить 108500,17 грн. З огляду на викладені у адміністративному позові факти, позивач вважає, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати заборгованості з пенсії позивача є протиправною та просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надав до суду відзив на позов, в якому з заявленими позовними вимогами не погоджується, позов вважає таким, що не підлягає задоволенню. Представник відповідача зазначив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.05.2018 № 6329011141 позивач є внутрішньо переміщеною особою із місцем реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 . Відповідно до довідки про розмір призначеної та виплаченої пенсії позивача за період з 01.07.2014 по 01.04.2020 сума боргу складає 109595,17, який нарахований та буде виплачений в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особа" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №788). Представник відповідача зазначає, що Управління діє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позицію викладену у адміністративному позові та зазначив, що заперечення, при фактичному визнанні відповідачем права позивача на виплату призначеної пенсій зводиться до необхідності дотримання порядку, якого не існує, оскільки Кабінетом Міністрів України він не затверджений.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером, до підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , перебувала на пенсійному обліку та до червня 2014 року отримувала пенсію по втраті годувальника відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Починаючи з липня 2014 нарахування та виплату пенсії припинено.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.05.2018 № 6329011141 позивач є внутрішньо переміщеною особою із місцем реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

23.05.2018 позивач звернулась до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою щодо взяття на облік, запиту пенсійної справи з Донецької області м. Макіївки та відновлення виплати пенсії.

Однак, виплата пенсії не була поновлена відповідачем.

Адвокатом позивача було направлено запит від 08.04.2020 № 08-04 до Головного правління Пенсійного фонду України в Харківській області, зокрема, щодо зазначення вичерпного переліку документів, які має надати позивач, для отримання пенсії з 2014 року.

На вказаний адвокатський запит листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було повідомлено представника позивача, що розрахунок доплати пенсії ОСОБА_1 було проведено за період з 01.01.2014 року по 30.04.2020 року. При цьому позивачу не було повідомлено причин невиплати пенсії за вказаний період.

З наявних матеріалів вбачається та підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії Головним управлінням Пенсійного Фонду в Харківський області, що позивачем не було отримано пенсію за періоди з 01.07.2014 року по 31.07.2020 року в загальному розмірі 108500,17 грн. та виплату пенсії позивачу фактично було поновлено з серпня 2020 року, що не заперечувалось сторонами у справі, докази зворотнього відсутні.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії, що утворилась за період з 01.07.2014 року по 31.07.2020 року в загальному розмірі 108500,17 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7 Закону визначає, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296). Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у подальшому Порядок №365), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 Порядку №365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 15 Порядку №365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.05.2018 № 6329011141 позивач є внутрішньо переміщеною особою та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2014 року по 31.07.2020 року позивач не отримував пенсійні виплати.

На час розгляду справи, позивачу не виплачена пенсія за вказаний період.

При цьому, відповідач зазначає, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Суд зазначає, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих соціальних виплат не звільняє державу в особі уповноваженого органу Управління праці та соціального захисту населення від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум соціальних виплат.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Тому, відмовляючи позивачу у виплаті пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсійних виплат.

Суд зазначає, що відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати пенсії за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 31 травня 2018 року (справа № 243/5475/17), 21 червня 2018 року (справа № 243/8037/17), від 11.12.2018 року (справа №243/5600/17).

Щодо відсутності бюджетного фінансування для виплати нарахованої пенсії позивачу, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10). Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відсутність відповідного бюджетного фінансування для здійснення виплати пенсії є протиправним та не може слугувати підставою для невиконання пенсійним органом своїх зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з липня 2014 року до серпня 2020, та як наслідок наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату заборгованості по пенсії ОСОБА_1 з липня 2014 року по липень 2020 року включно, в загальній сумі 108500,17 грн.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Стосовно клопотання позивача щодо допущення рішення суду до негайного виконання, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є пенсійними виплатами, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з липня 2014 року до серпня 2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити виплату заборгованості по пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з липня 2014 року по липень 2020 року включно, в загальній сумі 108500,17 грн. (сто вісім тисяч п`ятсот гривень 17 копійок).

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02.02.2021 року.

Суддя Біленський О.О.