Рішення № 94557912, 02.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

02 лютого 2021 р. справа №520/15710/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мар`єнко Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якій просить суд: зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти арешт майна та заборону його відчуження, накладений постановою державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ у межах виконавчого провадження № 34937312 шляхом вилучення запису про обтяження номер 4269606 від 16.01.2014 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9968001 від 16.01.2014 року, обтяжувач: Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 17.04.2020 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16.01.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою Іриною Сергіївною, зареєстрований в реєстрі за № 17 про звернення стягнення на земельну ділянку, площею 0.2500 га, кадастровий номер: 6324681005:00:001:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене рішення не оскаржувалось і набрало законної сили 18.05.2020 року. Оскільки вказаний виконавчий запис був підставою для накладення арешту на майно у межах виконавчого провадження №34937312, тому відповідач зобов`язаний зняти арешт з майна та заборону відчуження, накладеного постановою державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ, у межах виконавчого провадження № 34937312, шляхом вилучення запису про обтяження номер 4269606 від 16.01.2014 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9968001 від 16.01.2014 року, обтяжувач: Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Від представника відповідача, через канцелярію суду, надійшов відзив на позов та клопотання з проханням слухати справу без його участі.

Від позивача, через канцелярію суду, надійшла заява з проханням слухати справу без його участі.

Суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні, враховуючи, що по даній категорії спорів підлягає застосуванню ч.1 ст.271 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

02.07.2020 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачу - ОСОБА_1 , стало відомо, що в ході примусового виконання виконавчого провадження №34937312 з примусового виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 17 (реєстровий номер нотаріального бланку ВМА №741977), виданого 16.01.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І.С. про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 6324681005:00:001:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 державним виконавцем 15.01.2014 року винесена постанова про арешт майна боржника № 34937312, відомості про обтяження внесено до Реєстру обтяжень за номером 4269606.

Проте, рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 17.04.2020 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16.01.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою Іриною Сергіївною, зареєстрований в реєстрі за № 17 про звернення стягнення на земельну ділянку, площею 0.2500 га, кадастровий номер: 6324681005:00:001:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи вказаний виконавчий напис став підставою для відкриття виконавчого провадження №34937312 та винесення постанови №34937312 від 15.01.2014 року про арешт майна боржника.

Позивач у 2020 році звертався до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з заявами щодо зняття арешту, який був встановлений постановою №34937312 від 15.01.2014 року у межах виконавчого провадження №34937312 на виконання виконавчого напису, вчиненого 16.01.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою Іриною Сергіївною, зареєстрованого в реєстрі за № 17 про звернення стягнення на земельну ділянку, площею 0.2500 га, кадастровий номер: 6324681005:00:001:0019, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Проте, листом, отриманим 27.08.2020 року, від Східного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м.Харків) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області позивача повідомлено, що на даний час відсутні підстави, визначені у ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", для припинення обтяження у зв`язку з скасуванням виконавчого напису №17 виданого 16.01.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І.С.

Позивач, не погоджуючись із вказаною відмовою, зазначає, що його права порушені, тому дана обставина стала підставою для звернення до суду.

Суд зазначає, що законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Суд розглядає спірні правовідносини, керуючись Законом України "Про виконавче провадження" в редакції від 18.04.2020 року.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що у відповідача були підстави для зняття арешту з майна позивача.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання відповідачем своїх обов`язків порушело права позивача, оскільки арешт було накладено у ході виконання виконавчого документа, який був визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що строк звернення до суду порушений не був, оскільки позивач в межах десятиденного строку звернувся спочатку із зазначеним позовом до Печенізького районного суду Харківської області.

Проте, ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 03.11.2020 року №633/466/20 було закрито провадження та роз`яснена підсудність вказаної категорії спорів, тому позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду 05.11.2020 року.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин, суд дійшов до висновку, що позивачем строк звернення до суду не було порушено.

Крім того,

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 до 24.04.2020 на усій території України карантин.

На засіданні Кабінету Міністрів України 04 травня 2020 року карантин продовжено до 22 травня 2020 року.

На засіданні Кабінету Міністрів України 20 травня 2020 року карантин продовжено до 22 червня 2020 року.

Відповідно до положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114,122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, станом на час розгляду справи карантин скасовано не було, проте процесуальні строки сторони по справі мають права продовжити за клопотанням.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області зняти арешт майна та заборону його відчуження, накладений постановою державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ у межах виконавчого провадження №34937312 шляхом вилучення запису про обтяження номер 4269606 від 16.01.2014 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9968001 від 16.01.2014 року, обтяжувач: Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код 41430683, майдан Захисників України, 7/8, 7 поверх, м.Харків, 61001) суму судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мар`єнко Л.М.