Ухвала суду № 94557887, 01.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/19460/2020

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"01" лютого 2021 р. м. ХарківCуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України від 28 серпня 2020 року № 425 про звільнення підполковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас за пп. «г» (у зв`язку з проведенням організаційних заходів) п. 2 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

2. Зобов`язати Міністерство оборони України поновити ОСОБА_1 на військовій службі.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року зазначена позовна заява була залишена без руху та надано строк десять днів з моменту отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

На зазначену ухвалу позивачем 18.01.2021 було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій позивач зазначив, що з текстом спірного наказу Міністра оборони України від 28.08.2020 № 425 у військовій прокуратурі об`єднаних сил його ніхто не ознайомлював, і тільки після того, він письмово звернувся до Міністерства оборони України простим поштовим відправленням надіслано на адресу його фактичного проживання: АДРЕСА_2 лист з Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України за № 226/4539 від 30.10.2020 разом з витягом із наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 28.08.20 № 425, копією подання до звільнення, копією аркушу бесіди та копією розрахунку вислуги років, наданого військовою прокуратурою об`єднаних сил. Даний лист позивач отримав через свою поштову скриньку за домашньою адресою лише 1 грудня 2020 року.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.

Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, за приписами частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом спірних правовідносин є наказ Міністра оборони України від 28 серпня 2020 року № 425 про звільнення підполковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас за пп. «г» (у зв`язку з проведенням організаційних заходів) п. 2 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Судом також встановлено, що Наказ Міністра оборони України від 28.08.2020 №425 став підставою для видання наказу виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил від 10.09.2020 № 561 к яким позивача звільнено з посади прокурора першого відділу нагляду з організації процесуального керівництва та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно - розшукової діяльності військової прокуратури об`єднаних сил та з органів прокуратури, виключено зі списків особового складу військової прокуратури об`єднаних сил та направлено особову справу до Шевченківського районного військового комісаріату м. Харкова.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що про порушення свого права позивач

дізнався (мав реальну можливість дізнатися) 10.09.2020 року - з моменту звільнення з посади прокурора.

Аналізуючи обставини, які наведені позивачем, а також приписи процесуального законодавства суддя приходить до висновку, що місячний строк звернення до суду має обчислюватись саме з 10 вересня 2020 року. Водночас, до суду з вказаним адміністративний позовом ОСОБА_1 звернувся - 31.12.2020 року, що свідчить на користь висновку про пропуск позивачем, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду.

Частиною 1 ст. 121 КАС України закріплено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

У постанові від 24.09.2019 по справі №420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

При цьому, наявність навіть об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

З огляду на вказане, виходячи з положень статті 122 КАС України, доводи і аргументи, викладені позивачем у заяві від 18.01.2021, є не обґрунтованими, наслідком чого є висновок суду про пропущення позивачем місячного строку звернення до суду.

Крім того, суд зазначає, що позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску ним строку на звернення з даним позовом до суду. Однак, ОСОБА_1 не надав до суду жодних доказів того, що із оскаржуваним наказом його не ознайомлювали та того, що про його існування він дізнався лише після його отримання поштою 01.12.2021, як про це ним зазначено у заяві про поновлення пропущеного строку.

Таким чином, під час розгляду позовної заяви ОСОБА_1 та його заяви про поновлення строку звернення до суду, судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строкую. Будь-яких істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду та вважати строк звернення до суду не пропущеним або пропущеним, але з поважних причин, ні позовна заява, ні додані до неї матеріали, а ні заява про поновлення пропущеного строку - не містять.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

З огляду на що суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 05.01.2021 надано заяву про поновлення пропущених строків, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені в заяві від 18.01.2021 року визнані судом неповажними, а отже недоліки позовної заяви усунуті не були.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168) про визнання протиправним та скасування наказів - повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Спірідонов М.О.