Рішення № 94557806, 01.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

01 лютого 2021 р. справа № 520/144/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В. розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 06.01.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 11.01.2021р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 27.01.2021р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, позивач), в порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання незаконним рішення від 08.09.2020 року відділу з питань виплати пенсій №10 управління з питань виплати пенсій ГУ ПФУ в Харківській області про результати розгляду заяви про відмову в отриманні недоотриманої ОСОБА_1 пенсії дружини ОСОБА_2 ; 2) зобов`язання виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що вчинене пенсійним органом волевиявлення у формі відмови є протиправним, адже строює штучні перешкоди в одержанні пенсії, недоотриманої померлою дружиною заявника. Посилався на ту обставину, що ним при отриманні свідоцтва про смерть дружини було помилково надано паспорт, який містив неправильне написання її прізвища.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - пенсійний орган, адміністративний орган, владний суб`єкт, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи незгоду зазначив, що подані документи містили суперечності, а саме було подано свідоцтво про смерть особи на прізвище ОСОБА_2 , у той час як дружиною заявника була ОСОБА_2 , яка і перебувала на обліку в терУПФУ. Отже, на думку пенсійного органу, підстав для виплати заявникові недоотриманої пенсії ОСОБА_2 немає, оскільки факт смерті вказаної особи не підтверджений документально.

Відзив на позов надійшов до суду 20.01.2021 р.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник, ОСОБА_1 , відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , одружився з ОСОБА_2 , 1939 року народження, яка після реєстрації шлюбу отримала прізвище « ОСОБА_2 » (мовою оригіналу - російською).

До матеріалів справи заявником подано як копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 25.12.1997 р. на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Болдирівка Куп`янського району Харківської області, так і копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 16.02.2011 р. на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Болдирівка Куп`янського району Харківської області.

За твердженням заявника, паспорт серії НОМЕР_2 від 25.12.1997р. вважався втраченим і тому був отриманий паспорт серії НОМЕР_3 від 16.02.2011р.

Із копій приєднаних до справи документів вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Болдирівка, Куп`янський район, Харківська область померла фізична особа - громадянин на ім`я - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Куп`янським МРВ ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) був зроблений актовий запис № 241, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

За твердженням заявника, при отриманні свідоцтва про смерть випадково був використаний паспорт серії НОМЕР_2 від 25.12.1997р., виданий на прізвище - ОСОБА_2.

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 15.06.2020р. у справі №628/991/20 було задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту - факту родинних відносин, згідно з яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (тобто заявник у цій адміністративній справі) є чоловіком ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

02.09.2020 р. заявник звернувся до відділу з питань виплати пенсій №10 управління з питань виплати пенсії ГУПФУ в Харківській області із заявою про виплату пенсії померлої дружини - ОСОБА_2 .

До матеріалів звернення заявником було надано копію паспорта на ім`я ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб, копія рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 15.06.2020р. у справі №628/991/20.

За цим зверненням ГУ ПФУ в Харківській області в особі Відділу з питань виплати пенсій було прийнято рішення №10 від 08.09.2020р. про відмову у виплаті пенсії померлої особи.

Як з`ясовано судом, таке управлінське волевиявлення адміністративного органу було умотивовано судженням про недоведеність матеріалами звернення тієї обставини, що " ОСОБА_2 " та " ОСОБА_2 " є однією і тією ж людиною.

Заявником було приховано, але судом за власною ініціативою у цілях з"ясування об`єктивної істини на виконання імперативних приписів ч.4 ст.9 КАС України було виявлено, що у межах справи №628/23/0/20 заявник намагався встановити факт належності правовстановлюючих документів, зокрема: пенсійної справи на " ОСОБА_2 ", а також факт родинних відносин, згідно з яким " ОСОБА_2 " та померла " ОСОБА_2 " є дружиною ОСОБА_1 .

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 04.12.2020р. у справі №628/2380/20 згадані вимоги заявника були відхилені.

Дане рішення суду умотивовано тим, що раніше суд вже установив факт родинних відносин між ОСОБА_1 (у якості чоловіка) та " ОСОБА_2 (у якості дружини), а тому є неможливим установлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 (у якості чоловіка) та " ОСОБА_2 (у якості дружини), тобто фактично іншої особи.

Не погоджуючись із правомірністю вчиненого пенсійним органом владного волевиявлення, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 46 Конституції України проголошено право громадян на соціальний захист.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

До 31.12.2003р. відносини з приводу пенсійного забезпечення громадян були унормовані приписами Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, за критерієм дати набуття чинності у разі виникнення колізій між нормами перелічених актів права пріоритет у застосуванні належить віддати Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як більш пізньому акту з одного і того ж самого предмету регулювання.

Але водночас із цим, з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" за критерієм найбільш сприятливого для приватної особи тлумачення закону пріоритет у застосуванні належить віддати тій нормі закону, зміст якої є надає приватній особі більші права або обтяжує меншим обов`язком.

У будь-якому разі, коли певне правило відсутнє у нормах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і наявне у нормах Закону України «Про пенсійне забезпечення», то за відсутності факту створення суперечностей до відносин навіть і після 31.12.2003р. підлягають застосуванню положення Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Із наведеного у ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначення пенсії та наведеного у ст.3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р. №16/98-ВР змісту права на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням слідує, що право на пенсію належить до кола публічних особистих майнових прав конкретної фізичної особи - громадянина (людини) і не може бути передано іншому суб''єкту права.

Водночас із цим, спеціальний закон (а саме: ст.52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") містить правило виплати пенсії померлої особи (а не передачі права на пенсію) іншим суб`єктам суспільних відносин.

Так, у силу названої норми закону сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали (ч.1 ст.52). Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну (ч.2 ст.52). У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини (ч.3 ст.52).

У свою чергу, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 р. № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2.2.6 вказаного порядку визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається: свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Аналіз змісту норми закону та підзаконного акту засвідчує, що до складу документів звернення зацікавленої особи мають бути обов`язково включені: документи про смерть пенсіонера; документи про родинні стосунки із померлим пенсіонером; документи про спільне проживання разом із померлим пенсіонером; документи про перебування на утриманні у померлого пенсіонера; документи про відсутність інших претендентів.

Розглядаючи дану справу, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду яка міститься у п.75 постанови від 17.12.2018р. у справі №509/4156/15-а, де вказано, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

У ході розгляду справи судом достеменно з`ясовано, що у якості підстави для відмови у виплаті пенсії померлого пенсіонера владний суб`єкт зазначив відсутність доказів смерті пенсіонера - " ОСОБА_2 ".

З цього приводу суд констатує, що ані до матеріалів звернення від 02.09.2020р., ані до матеріалів справи заявником не подано копії свідоцтва про смерть фізичної особи - громадянина (людини) саме на прізвище " ОСОБА_2 ".

Суд із порозумінням ставиться до життєвої ситуації, яка склалася у заявника у зв`язку зі смертю дружини, проте наголошує, що подані заявником для виплати пенсії документи містили численні розбіжності, які не були усунуті рішенням суду про встановлення юридичного факту.

Як уже зазначалося судом раніше, усі подані заявником документи у сукупності не дозволяли пенсійному органу поза розумним сумнівом встановити обставину смерті саме пенсіонера - " ОСОБА_2 ".

До того ж подані заявником до пенсійного органу документи не містили і відомостей про відсутність інших отримувачів пенсії ймовірно померлого пенсіонера із кола осіб, що спільно проживали із померлим громадянином на дату його смерті.

Тому продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом подано докази відповідності закону вчиненого у порядку ч.1 ст.52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" волевиявлення з приводу відмови у виплаті заявнику пенсії " ОСОБА_2 ", а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично неправильними та фактично необґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу вчиненого волевиявлення.

Відсутність підтвердженого судовим розглядом факту порушення суб`єктивних прав заявника та факту невідповідності закону волевиявлення органу публічної адміністрації є визначеними процесуальним законом підставами для відмови у позові.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд вважає за можливе звернути увагу заявника, що: 1) внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав; 2) отримання зацікавленою особою пенсії померлого пенсіонера у порядку ч.3 ст.52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має відбуватись у межах цивільного судочинства за правилами спадкування.

Тому право заявника на отримання пенсії померлої дружини унаслідок власно створених заявником розбіжностей і неузгодженостей, а також неподання до адміністративного органу належного пакету документів має відбуватись за правилами цивільного судочинства.

Доказів наявності у даному конкретному випадку порушеного суб`єктивного публічного права заявника судом не виявлено.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав достатньо розгорнуту оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.