Рішення № 94557462, 02.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року Справа №480/8829/20

Сумський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Гелета С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради ( далі - відповідач, ДСЗН СМР), в якій просить визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо викладеної листом від 15.10.2020 №П-1509/12.06-29 відмови в поновленні ОСОБА_1 , пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст.14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, як учаснику війни; зобов`язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, здійснити з 18.03.2019 нарахування ОСОБА_1 , пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст.14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, як учаснику війни.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є ветеран війни і у відповідний період як учасник війни, користувався пільгами згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». З лютого 2015 року позивачу було позбавлено 50-відсоткової знижки по оплаті житлово-комунальних послуг у зв`язку із змінами, внесеними до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Після прийняття рішенням КСУ, яким визнано неконституційними змін до Закону, 25.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив поновити пільги як учаснику війни, якими він користувався раніше. Відповідач за наслідками розгляду заяви позивача надав відповідь, якою відмовив позивачу у відновленні його пільг як ветерану війни, зазначив, що відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 , пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст.14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику війни, враховуючи те, що середньомісячний дохід становить 11254,85 грн., що перевищує величину доходу, яке надає право на податкову соціальну пільгу, яка у 2020р. становить 2940 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне. Згідно Порядку визначено величину середньомісячного доходу сім`ї учасника війни, яка перевищила розмір соціальної податкової пільги. Отже, згідно Порядку, позивач не має права на отримання пільг у 2020 році, оскільки середньомісячний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Позивачу надіслано листа із повідомленням про відсутність права на отримання пільг відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» . Крім того, зазначає, що позивач не звертався із заявами про призначення пільги за період з 18.03.2019 по 25.09.2020, на думку позивача його права були порушені після прийняття рішення КСУ, тобто з 18.03.2019. У зв`язку із чим просять залишити позовну заяву без розгляду в частині порушення строків звернення до суду.

Провадження у справі відкрито судом за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов і відповіді на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Єдиного державного автоматизованого реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник війни з 28.09.2003 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

Відповідно до пунктів 4,5,6 частини 1 ст.14 Закону України №3551-XII від 22.10.1993 року Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам війни надаються такі пільги на оплату за користування житлово-комунальними послугами:

-50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);

-50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Після набранням чинності Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014р. №76-VIII були внесені зміни до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно до яких умовою для надання таких пільг було умова, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

25.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, яка, зареєстрована під вхідним номером П-1509/12-06-29. У своїй заяві позивач, посилаючись на рішення Конституційного суду від 27 лютого 2020р. №3-р/2020 просив відповідача поновити йому пільги як учаснику війни, якими він користувався раніше з 18.03.2019.

Відповідач за наслідками розгляду заяви позивача надав відповідь від 15.10.2020 №П-1509/12.06-29, якою відмовив позивачу у відновленні його пільг як ветерану війни, з тих підстав, що позивач не має права на пільги. Так, свою відмову відповідач аргументував тим, що позивач не має права на отримання пільг у поточному році, оскільки середньомісячний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Не погодившись із зазначеною відповіддю позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

У преамбулі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551) зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Положеннями ст. 14 Закону №3551 передбачено пільги для учасників війни.

Так, відповідно до п.4-6 ч.І ст. 14 Закону №3551 учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги:

50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);

50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю);

50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

В частині 6 ст.14 Закону №3551 визначено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №389 затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї (далі - Порядок №389).

Згідно п.1 Порядку №389 цей Порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло - та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Порядку №389, зокрема, передбачено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасники війни; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною).

Пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (п.3 Порядку №389).

Відповідно до частини другої пункту 11 Порядку №389 після закінчення дванадцяти місяців структурний підрозділ з питань соціального захисту населення визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 цього Порядку.

У п.12 Порядку №389 зазначено, що у разі коли середньомісячний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення письмово інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за житловою субсидією.

Конституційний Суд України в рішенні №12-р/2018 від 18.12.2018 року у справі №1-6/2018(2791/15) зробив висновок про те, що надання пільг особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не має залежати від матеріального становища їхніх сімей, та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 у справі № 1-6/2018(2791/15) про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

- абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII;

- частину шосту статті 14, частину другу статті 16 Закону № 3551-XII зі змінами.

Абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, частина шоста статті 14, частина друга статті 16 Закону № 3551-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У зв`язку з тим, що абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, згідно з якими виключено окремі положення Закону № 3551-XII зі змінами, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатимуть пункти 7, 16 частини першої статті 14, пункти 7, 18 частини першої статті 15, пункти 6, 15, 16 частини першої статті 16 Закону № 3551-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

Отже, норма ч. 6 ст. 14 Закону № 3551-XII щодо надання пільг за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, втратила свою чинність з підстав визнання її неконституційною.

Таким чином, починаючи з 18.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена ч. 6. ст. 14 Закону України № 3551, зокрема, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, оскільки така норма була визнана Конституційним судом України неконституційною.

Відтак суд вважає відмову відповідача щодо поновлення пільг позивача на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п.4-6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни (у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014) із посиланням на те, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, неправомірною та такою, що порушує законні права позивача. В даному випадку, підлягають застосуванню норми ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка не передбачає таку умову для отримання відповідних пільг, а не норми Порядку №389, яка суперечить Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Крім цього, в п.14 Порядку №389 визначено випадки припинення надання пільг, а саме:

- якщо пільговиком приховано або навмисно подано недостовірні дані про доходи будь-кого із членів сім`ї пільговика, що вплинуло на визначення права на пільги, - з місяця, в якому виявлено порушення;

- за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Однак, жодної із вказаних підстав припинення надання пільг не існує в даному випадку, відповідачем не надано.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, здійснити з 18.03.2019 нарахування ОСОБА_1 , пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, як учаснику війни, враховуючи наступне.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

В даному випадку, відповідачем не нараховуються позивачу пільги на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, як учаснику війни», а ведеться облік осіб, які мають право згідно законодавства отримувати відповідні пільги.

Судом уже зазначалось, що внаслідок визнання неконституційними відповідних положень законів України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ, які обмежували право позивача на пільгу щодо 50-процентної знижки з плати за користування комунальними послугами, право на отримання вказаної пільги відновлено з 19.03.2019 після прийняття рішення КСУ №12-р/2018 від 18.12.2018 року у справі №1-6/2018(2791/15)..

Разом із тим, судом враховується також наступне.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №94 від 16.02.1994 року (надалі - Постанова №94) установлено, що передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" пільги щодо оплати житла та комунальних послуг надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, і особам, на яких поширюється чинність зазначеного Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", незалежно від того, хто є наймачем і яка форма власності житлового фонду, з урахуванням членів їх сім`ї, які проживають разом з ними, виходячи із встановлених чинним законодавством норм житла та розміру плати за користування ним.

До комунальних послуг належать: водопостачання, включаючи постачання привізною водою для господарсько-побутових потреб; гаряче водопостачання; користування тепловою енергією; вивезення побутових відходів; водовідведення, включаючи обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування в садибах житлових будинків; газ, у тому числі зріджений, що використовується для опалення житлових приміщень, підігріву води в будинках, які не мають централізованого гарячого водопостачання; користування електроенергією.

Пунктом 7 Постанови №94 передбачено, що громадянам, які набули статусу ветерана війни або особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, та особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", після прийняття цього Закону, пільги надаються з дня звернення.

Таким чином діє заявочний принцип щодо надання пільг на сплату житлово-комунальних послуг.

Надання пільг позивачу було припинено відповідачем з лютого 2015 року, про що зазначає позивач в адміністративному позові та не заперечується відповідачем. Із заявою про надання йому пільг позивач звернувся до відповідача 25.09.2020, який позивачу повідомив про відсутність права на отримання пільг, з підстав, які визнані рішенням КСУ неконституційними, не відновив та не надав пільги учасника війни, встановлені п.п. 4,5,6 частиною 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відтак, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача відновити позивачу пільги учасника війни, встановлені п.п. 4,5,6 частиною 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з дати його звернення 25.09.2020 без урахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, яка має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на позов щодо залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, з тих підстав, що позивач з 18.12.2018, а саме з 18.03.2019 по 25.09.2020 не звертався до Департаменту, суд зазначає наступне. В даному випадку, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою 25.09.2020, відповідь відповідача, з якою позивач не погодився датована 15.10.2020, а до суду звернувся позивач 09.12.2020, тобто в межах строків звернення, передбачених КАС України, а тому відсутні підстави для визнання порушеними строки звернення позивача до суду із даним позовом.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо відмови в поновленні ОСОБА_1 , пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, як учаснику війни» із урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, яка має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (м.Суми, вул.Харківська,35,і.к. 26440890) з 29.09.2020 поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ), як учаснику війни, пільги, передбачені п. п. 4,5,6 ч. 1 ст.14 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 02.02.2021

Суддя С.М. Гелета