Ухвала суду № 94557248, 01.02.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про прийняття позовної заяви до розгляду,

відкриття провадження в адміністративній справі та

призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження

01 лютого 2021 року Рівне №460/150/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М. Недашківської, розглядаючи матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку, та перевіривши на предмет відповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі двох середньомісячних заробітних плат; стягнути з відповідача вихідну допомогу при звільненні у розмірі двох середньомісячних заробітних плат в розмірі 32730 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.11.2020 по дату прийняття судового рішення.

Ухвалою судді від 15.01.2021 позовна заява була залишена без руху для подання заяви про поновлення строку звернення до суду.

Так, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначено в частині п`ятій статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З аналізу наведених норм слідує, що для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк, а перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом спору у даній справі є, в тому числі, стягнення вихідної допомоги при звільненні.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідно до рішення Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 20.11.2020 повноваження ОСОБА_1 на посаді Хотинського сільського голови Радивилівського району Рівненської області припинено.

Позивач вказує, що при звільненні 20 листопада 2020 року відповідач не провів з ним повного розрахунку. Тобто, про порушення своїх прав позивач дізнався саме 20.11.2020.

Всупереч вимогам статті 122 КАС України, позивач звернувся до суду з позовом понад місячний строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, а саме 05 січня 2021 року (позовна заява надійшла до суду 11 січня 2021 року).

Позивач подав заяву, де вказав, що стягнення вихідної допомоги, яка є складовою заробітної плати, не обмежується строком звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» регламентує структуру заробітної плати, відповідно до якої основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Поряд з цим, суд зауважує, що за приписами пункту 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, відносяться суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

Таким чином, вихідна допомога не є складовою частиною заробітної плати, тому строки звернення до суду, передбачені трудовим законодавством, не поширюються на спірні правовідносини.

При цьому, суд зазначає, що можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.

Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» [4]); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

З урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку про можливість поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом, оскільки характер права, для захисту якого позивач звернувся до суду, є значимим для позивача, оскільки стосується питання отримання допомоги, а строк, який пропущений позивачем, не є тривалим.

Позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з відсутністю доходу.

При цьому, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на невизначений строк.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України №3674-VI, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою статті 8 Закону України №3674-VI передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, суд вважає за можливе, враховуючи той факт, що позивач не має доходу, не перебуває на обліку як безробітний, відстрочити сплату судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 908 грн. 00 коп. до ухвалення судового рішення по справі.

За результатами перевірки матеріалів адміністративного позову у порядку статті 171 КАС України, суд встановив відповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161, 172 КАС України.

Підстави для залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 169 КАС України), повернення позовної заяви (частина четверта статті 169 КАС України) або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом (стаття 170 КАС України) відсутні.

Крім того, позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Оцінивши категорію та складність справи, кількість сторін, характер спірних правовідносин між ними, обсяг та характер доказів у справі, суд, на підставі частини шостої статті 12 та частини третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про необхідність розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Таким чином, клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін до задоволення не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 171, 241, 243, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку.

Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору – задовольнити.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп. до ухвалення судового рішення по справі.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області (вулиця Довга, 68, село Крупець, Дубенський район, Рівненська область, 35541; код ЄДРПОУ 04387496) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку - прийняти до розгляду.

Відкрити провадження в адміністративній справі №460/150/21.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін – відмовити.

Розгляд справи провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Справа розглядатиметься одноособово суддею К.М. Недашківською.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення (отримання) копії даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву в порядку статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) відзиву для подання до суду відповіді на відзив в порядку статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) відповіді на відзив для подання до суду заперечення в порядку статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити учасникам справи, що згідно частини четвертої статті 159, частини другої статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Роз`яснити учасникам справи, що докази подаються безпосередньо до суду у порядку та строки, встановленні статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити учасникам справи, що копії документів (письмових доказів) вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (стаття 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Роз`яснити учасникам справи, що у випадку якщо вони без поважних причин не нададуть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вони посилаються, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина п`ята статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Роз`яснити учасникам справи, що за приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до частини сьомої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач – разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://adm.rv.court.gov.ua/sud1770/.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суддя К.М. Недашківська