Рішення № 94555781, 02.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року Справа № 280/8679/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.02.2020 за формою Ф: №0003066-5205-0810 на суму 8034,28 грн., №0003067-5205-0810 на суму 2616,89 грн., №0003068-5205-0810 на суму 6645,09 грн.;

- стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 840 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн., компенсацію моральної шкоди у розмірі 99000 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2020 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 06.01.2021 без виклику сторін.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в уточненій позовній заяві від 03.12.2020, а також у відповіді на відзив від 29.12.2020 (вх.№63954 від 29.12.2020). Позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 17.02.2020, прийнятими у зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомості - будівлі в АДРЕСА_2 та в АДРЕСА_3 . Зауважено, що зазначені об`єкти нерухомості є будівлями сільськогосподарського призначення і використовуються для зберігання зерна та сільськогосподарських знарядь фермерського господарства «Діброве», засновником якого являється позивач. Зазначено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.02.2020, відповідачем не прийнято до уваги, що відповідно до пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Позивач стверджує, що належні позивачу нежитлові будівлі являються саме будівлями сільськогосподарського призначення та не є об`єктом оподаткування в силу імперативних приписів норми пп. «ж» пп.266.2.2 ст.166 Податкового кодексу України і податок на нерухоме майно відносно них не повинен нараховуватись, а відтак, оскаржувані рішення відповідача є протиправними. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заперечення проти позову викладено у відзиві на позовну заяву від 21.12.2020 (вх.№63036 від 23.12.2020). Зокрема зазначено, що до сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об`єкта оподаткування згідно з пп «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, відносяться фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Критерієм використання будівель та споруд сільськогосподарських товаровиробників не за призначенням є відсутність у їх власника діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації. Таким чином, оскільки пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виключено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, то за об`єкти нерухомості, які класифікуються у класі 1271 ДК 018-2000, але не використовуються власником - сільськогосподарським товаровиробником для виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується на загальних підставах. Також вказано, що позивач не є фізичною особою-підприємцем, а також платником не надано жодного документу, що підтверджує використання об`єктів нежитлової нерухомості безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Хоча ОСОБА_1 є засновником СФГ «Діброве», де використовує об`єкти нерухомості, зазначені в позові, але податок нараховано платнику, як фізичній особі. У зв`язку з чим у платника відсутні права на користування пільгою зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік. З урахуванням викладеного вказано, що контролюючий орган діяв законно, відповідно до норм чинного законодавства та в рамках своїх повноважень, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є власником нерухомості, а саме:

1) склади, замощення загальною площею 1 925,3 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.34);

2) нежитлове приміщення корівник, прибудови загальною площею 1 592,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.35);

3) нежитлові приміщення, прибудови загальною площею 627,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.36).

17.02.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення за формою Ф, якими позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, а саме: №0003066-5205-0810 на суму 8034,28 грн., №0003067-5205-0810 на суму 2616,89 грн., №0003068-5205-0810 на суму 6645,09 грн (а.с.19,47-49).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

01.01.2015 набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким викладено в новій редакції ст.266 Податкового кодексу України "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України), базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За правилами пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначені певні, конкретні, умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування вказаним вище податком.

Відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

До внесення змін згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» № 2628-VIII від 23.11.2018, пп. «ж» пп. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України було передбачено, що не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Отже, визначальним в даному випадку є наявність одночасно двох умов, а саме: 1) суб`єкт, який володіє такою нерухомістю, повинен мати статус сільськогосподарського товаровиробника; 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) має бути призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності такого сільськогосподарського товаровиробника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19.

За визначенням в пп. 14.1.235 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до п.п.5.2, 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» сільськогосподарський товаровиробник це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно з абз.2 ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Таким чином, аналіз наведених правових норм в їх сукупності діє підстави для висновку, що законодавець визначає правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичну особу чи фізичну особу, що здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції, тобто займаються відповідною сільськогосподарською діяльністю.

З цих підстав посилання відповідача на відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця, як підставу для донарахування податку є безпідставними.

Суд також погоджується, що належні на праві власності позивачу об`єкти нерухомості мають сільськогосподарське призначення.

Факт відповідності належного позивачу нерухомого майна в АДРЕСА_4 до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення» підтверджується рішеннями Куйбишевської селищної ради №18 від 17.09.2003, №9 від 21.01.2005, №34 від 07.04.2011, №11 від 17.06.2011 (земельна ділянка під об`єктом нерухомості по АДРЕСА_4 є ділянкою сільськогосподарського призначення надана для обслуговування складу сільськогосподарської продукції), Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.10.2005 (а.с.6-8,10, 12 зворот).

Факт відповідності належного позивачу нерухомого майна в АДРЕСА_5 до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення» підтверджується рішеннями Куйбишевської селищної ради №20 від 16.06.2006 (земельна ділянка під об`єктом нерухомості по АДРЕСА_5 ), Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.05.2006 (а.с.9,12).

Факт відповідності належного позивачу нерухомого майна в АДРЕСА_3 до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення» підтверджується Зведеним актом вартості будинків, господарських будівель та споруд від 06.03.2006 КП «Куйбишевське БТІ», де зазначена споруда вважається як нежитлове приміщення - корівник, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.03.2006 (а.с.11, зворот).

Разом з тим, сама по собі наявність у фізичної особи у власності відповідних земель (в спірному випадку земельні ділянки для іншого сільськогосподарського призначення) або об`єктів нерухомості не є достатньою умовою для набуття цією особою статусу сільськогосподарського товаровиробника.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що належні йому будівлі, зазначені в позовній заяві, є будівлями сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а саме - ремонту та обслуговування сільськогосподарської техніки, зберігання та перероблення збіжжя, вирощеного у домогосподарстві, тощо.

Однак, твердження позивача про те, що його діяльність підпадає під законодавче визначення сільськогосподарського товаровиробника, ґрунтується виключно на власних поясненнях, які не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.т.73, 74 КАС України.

З позиції позивача, здійснення ним діяльності, пов`язаної з виробництвом сільськогосподарської продукції, підтверджується: Державним актом І-ЗП №023068 від 27.03.1998 про право власності на земельну ділянку, виданим ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, на підставі розпорядження голови Куйбишевської РДА Запорізької області; Актом прийому-передачі позивачу майна в рахунок майнового паю колишнього КСП «Таврія» Куйбишевського району Запорізької області; рішенням Куйбишевської селищної ради №16 від 16.06.2006 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації зі складання державних актів про право власності на землю, у тому числі, для ведення особистого селянського господарства (а.с.13, зворот а.с.13, 17-18).

На думку суду, вказані документи підтверджують факт набуття позивачем права власності на зазначені об`єкти, що сторонами не оскаржується.

Таким чином, позивач, який посилається на наявність у нього податкової пільги відповідно до п. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, належних доказів того, що він є сільськогосподарським товаровиробником, суду не надав.

Позивач також зазначив у позові, що вищезазначені об`єкти нерухомості є будівлями сільськогосподарського призначення і використовуються для зберігання зерна та сільськогосподарських знарядь фермерського господарства «Діброве», засновником якого він являється.

При цьому, суду не надано доказів того, що об`єкти нерухомості, які визначені контролюючим органом як об`єкти оподаткування, не здаються власником в оренду, лізинг чи позичку фермерському господарству «Діброве».

Лише сам по собі факт цільового призначення належних на праві власності позивачу об`єктів нерухомості для ведення особистого селянського господарства, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника.

На думку суду, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини, за відсутності доказів того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, підстави для застосування до нього податкової пільги, визначеної п.п. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, також відсутні. Позивач не звільняється від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 500/2407/18.

Отже, прийняті відповідачем у відношенні ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні.

Мотивуючи неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач, окрім іншого, посилався на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №808/2523/17 (стосувалась визначення контролюючим органом грошових зобов`язань ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015, 2016 роки за зазначеними вище об`єктами нерухомості), а також на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі №280/368/19 (стосувалось визначення контролюючим органом грошових зобов`язань ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік за зазначеними вище об`єктами нерухомості).

Як зазначалось вище, норма пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України зазнала змін, як і судова практика з вказаного питання, тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача з урахуванням вказаних судових рішень.

Враховуючи висновок суду про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат та 99000 грн, як компенсацію за нанесену позивачу моральну шкоду, також не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02.02.2021.

Суддя І.В.Садовий