Рішення № 94555745, 14.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 січня 2021 року (15 год. 05 хв.)Справа № 280/6558/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Артоуз О.О.,

при секретарі Поліщука Я.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Чмута С.В.

представника відповідача Усатенка Д.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10 квітня 2020 року №205 про неуспішне проходження прокурором другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури Запорізької області Копчак Романом Олеговичем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що починаючи з 05.03.2010 він працює в органах прокуратури, обіймав посади: помічника прокурора району, прокурора прокуратури району, прокурора відділу прокуратури міста, прокурора місцевої прокуратури, з 23.08.2019 призначений на посаду прокурора відділу прокуратури Запорізької області та з 02.01.2020 на підставі наказу прокурора Запорізької області №5к, призначений на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури Запорізької області. У відповідності до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX (далі - Закон №113-IX) позивачем 09.10.2019 було подано Генеральному прокурору заяву встановленого зразка про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів.

04 березня 2020 року позивач проходив перший етап атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, який проводився першою кадровою комісією Офісу Генерального прокурора.

При цьому, під час проходження іспиту, мала місце некоректна робота програмно-апаратного комплексу, на якому проводилося тестування, про що позивач неодноразово повідомляв членів робочої групи, присутніх на іспиті. Однак, ці звернення були залишені без належного реагування.10 березня 2020 року позивач звернувся до голови першої кадрової комісії із письмовою заявою, у якій повідомляв про некоректну роботу програмно-апаратного комплексу під час проведення іспиту, у зв`язку з чим просив надати можливість перездати цей іспит (призначити нову дату складання).10 квітня 2020 року першою кадровою комісією Офісу Генерального прокурора було прийняте рішення №205 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», у якому, зокрема, зазначено, що «враховуючи що прокурор Другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури Запорізької області Копчак Роман Олегович за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань і умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 64 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до проходження наступних етапів атестації», у зв`язку з чим « ОСОБА_2 не успішно пройшов атестацію».

На обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач посилається на те, що для того щоб продовжити реалізувати своє право на вибір професії та працювати у органах прокуратури, він був вимушений погодитись з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 (далі - Порядок №221), із звільненням у разі неуспішного проходження атестації, а також з тим, що будь-яка інформація щодо позивача, в тому числі не підтверджена і недостовірна, є доведеним фактом та не підлягає підтвердженню. На думку позивача, така обов`язкова умова як подання заяви встановленої форми про переведення на посаду прокурора в новостворений орган прокуратури свідчить про очевидне втручання суб`єкта владних повноважень у його особисті права і свободи та порушення його прав.

Також вказує на те, що проведення першого та другого етапів атестації було призначено на один день - 04.03.2020, що створювало для нього стресову ситуацію, яка не давала можливості підготуватись до атестації, і, як наслідок, повною мірою проявити свої знання та здібності під час іспиту.

Крім того, при формуванні складу кадрової комісії Офісу Генерального прокурора не додержано вимог Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 (надалі - Порядок №233), відповідно до якого членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права, оскільки жодні відомості про те, за якими критеріями здійснювався добір членів кадрової комісії і чи відповідають вони зазначеним вимогам, відсутні. Так само, відсутні і будь-які відомості щодо критеріїв формування персонального складу робочої групи для забезпечення організаційного і технічного супроводу роботи першої кадрової комісії.

Вказує, що значна кількість сформованих питань на іспиті у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а саме 70% для кожного учасника, стосувалась кримінального права та кримінального процесу. Такий підхід, на думку позивача, нівелює рівень професійності та компетентності тих прокурорів, які працюють на інших напрямках прокурорської діяльності та не враховує їх спеціалізації.

Крім того, для проведення атестації прокурорів регіонального рівня на відміну від проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури, з невідомих підстав було прийнято рішення про оновлення та збільшення кількості тестових питань, що має ознаки дискримінації.

Також, Порядком №221 не передбачено жодних умов та вимог до програмного забезпечення, яке б унеможливлювало втручання третіх осіб щодо встановлення кінцевого результату іспиту, відсутня інформація про розробника тестових питань для іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону та чи проходили вони апробацію та/або рецензування. З вказаного виходить, що при проходженні іспиту, програмно-апаратним комплексом не враховувалось правильність наданих позивачем відповідей на поставлені питання, а згенеровано лише кінцевий результат без надання переліку питань та наданих на них відповідей, в тому числі правильних.

Вказує на те, що ні Законом №113-IX, ні Порядками №221 та №233, ні будь-якою іншою нормою законодавства не передбачено складання відповідних актів технічних збоїв під час виконання іспиту, на які посилалася кадрова комісія у своєму протоколі №8 від 10.04.2020 року, не визначено їх форму та не встановлено порядку перевірки інформації, яка в них відображена.

Вважає, що оскаржуване рішення кадрової комісії не відповідає вимогам КАС України, та вимогам пункту 12 Порядку №233 щодо вмотивованості та зазначення обставин, що вплинули на його прийняття.

На підставі зазначеного просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.09.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 22.10.2020.

Ухвалою суду від 22.10.2020 за клопотанням позивача та відсутністю відзиву на адміністративний позов від відповідача провадження у справі відкладено на 17.11.2020.

17.11.2020 Офісом Генерального прокурора подано відзив на позовну заяву (вх.№54992), в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами та звертає увагу, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок, та передбачена для окремих категорій державних службовців, у тому числі для державних службовців органів прокуратури. На виконання положень Порядку №221 позивачем подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим позивача допущено до проходження атестації прокурорів. За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, позивачем набрано 64 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70 балів), тому позивача не було допущено до наступного етапу атестації. Зазначені результати відображено у відомості про результати тестування, у примітках до якої будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту відсутні. На підставі зазначеного Першою кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Вказує, що доводи позивача про неправомірність внесення змін до Порядку №221, якими передбачено можливість проходження прокурорами першого та другого етапів тестування в один день, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Так, наказом Генерального прокурора від 04.02.2020 №65 внесено зміни до Порядку №221, а саме доповнено новим абзацом пункт 2 розділу III, яким передбачено право кадрової комісії приймати рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в один день. Вказаний наказ Генеральним прокурором виданий у межах наданих йому повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному законом, є чинним та незаконним не визнавався. Проведення двох іспитів в один день пов`язано з необхідністю забезпечення безперервності роботи регіональних прокуратур та оптимізацією витрат часу та ресурсів прокурорів на участь у атестації.

Також вважає безпідставними доводи позивача про те, що 04.03.2020 мали місце технічні проблеми при роботі програмного забезпечення. Так, комісією розглянуто заяву позивача від 10.03.2020 та встановлено, що згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати тестування з боку заявників, у тому числі позивача, було завершено, під час проведення тестування відповідні акти не складалися. Прокурори фактично використали своє право на проходження відповідного етапу атестації. Сам факт звернення прокурорів із заявами про технічні збої програмного забезпечення після неуспішного проходження ними тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора не є доказом їх наявності, а може свідчити про намагання спростувати або оскаржити отриманий негативний результат. Крім того, оскаржуване рішення відповідає вимогам, встановленим Порядком №221, зокрема, містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. В рішенні наявне його обґрунтування - набрання позивачем балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту. Також вважає безпідставними доводи позивача про те, що проведення атестації має дискримінаційний характер та є порушенням його прав і свобод, оскільки відповідні положення Закону 113-ІХ не визнані неконституційними. Склад кадрової комісії сформовано наказом Генерального прокурора від 07.02.2020 р. № 77 у відповідності до вимог закону, позивач доказів, які б підтверджували, що при утворенні кадрових комісій було порушено вимоги пункту 3 Порядку № 233, не надав. Також зазначає, що законодавство України не передбачає врахування спеціалізації прокурорів при проведенні атестації та формуванні тестових питань на знання законодавства. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 17.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі строком на 30 днів. Підготовче засідання по справі відкладено. Наступне підготовче засідання призначено на 03.12.2020.

Ухвалою суду від 03.12.2020 провадження у справі зупинено до 14.01.2021. Призначено наступне підготовче засідання на 14.01.2021.

06.01.2021 позивачем надано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначає про необґрунтованість та безпідставність наданих відповідачем у відзиві заперечень.

Ухвалою суду від 14.01.2021 закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 14.01.2021.

Під час судового розгляду справи по суті позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, представник відповідача заперечив проти позову.

У судовому засіданні 14.01.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступне слово та пояснення позивача та його представника, представника відповідача, розглянувши заяви по суті справи, безпосередньо дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі обставини.

З 05.03.2010 року позивач працює в органах прокуратури, обіймав посади: помічника прокурора району, прокурора прокуратури району, прокурора відділу прокуратури міста, прокурора місцевої прокуратури, з 23.08.2019 призначений на посаду прокурора відділу прокуратури Запорізької області та з 02.01.2020 на підставі наказу прокурора Запорізької області №5к, призначений на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури Запорізької області.

Позивач на підставі пункту 10 розділу ІІ Закону «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX звернувся до Генерального прокурора із заявою від 09.10.2019 про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

04.03.2020 позивач проходив перший етап атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, який проводився першою кадровою комісією Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур, створеною наказом Генерального прокурора №77 від 07.02.2020 (із змінами, внесеними наказом Генерального прокурора №136 від 06.03.2020).

За результатами складання іспиту позивач отримав 64 бали.

Результати вказаного тестування відображені у відомості про результати такого тестування, з якими під підпис ознайомлено позивача.

10.03.2020 позивач звернувся до голови Першої кадрової комісії із заявою, в якій вказував, що під час проходження іспиту відмічалася некоректна робота програмно-апаратного комплексу, на якому проводилося тестування. Крім того, як зазначив позивач, він не міг належним чином завчасно підготуватися до тестування, оскільки у період з 24 лютого по 09 березня поточного року перебував у відпустці, та завчасно не був повідомлений про призначене тестування.

Результати розгляду заяви позивача (як і чисельної кількості інших прокурорів) відображено в Протоколі №8 засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020, відповідно до яких у задоволенні такої заяви позивачу було відмовлено з посиланням на те, що під час проходження тестування прокурори не зверталися до представників кадрової комісії та робочої групи для фіксації технічної несправності комп`ютерної техніки чи програмно-апаратного комплексу у відповідних актах. Відтак скарги на технічну роботу системи є непідтвердженими. Згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати тестування з боку заявників було завершено. Таким чином, підстави для повторного проходження прокурорами етапу тестування, передбачені у пункті 7 Порядку №221, відсутні.

10.04.2020 Першою кадровою комісією прийнято рішення №205 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», у якому, зокрема, зазначено, що «враховуючи що прокурор Другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури Запорізької області Копчак Роман Олегович за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань і умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 64 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до проходження наступних етапів атестації», у зв`язку з чим « ОСОБА_2 не успішно пройшов атестацію».

Позивач, вважаючи рішення Першої кадрової комісії №205 від 10.04.2020 протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Закон №113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, набрав чинності 25.09.2019.

Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX визначено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

Пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2010 року №1697.

За правилами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно з пунктами 10-14 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка:

1) професійної компетентності прокурора;

2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

Пунктом 16 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

У свою чергу, відповідно до пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які не успішно пройшли атестацію.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Згідно з пунктом 18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» цього ж Закону у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України «Про прокуратуру». При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України «Про прокуратуру», не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.

Відповідно до пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» №113-IX кадрові прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Порядок проходження прокурорами атестації затверджено наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221.

Відповідно до пунктів 9 та 10 розділу І Порядку №221, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді. Заява підписується прокурором особисто.

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка:

1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок);

2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Пунктом 7 розділу І Порядку №221 проходження прокурорами атестації визначено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 13 розділу І Порядку №221 проходження прокурорами атестації перебіг всіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

Відповідно до підпункту 1 - 5 розділу ІІ Порядку №221 проходження прокурорами атестації, який регулює питання складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Прокурор, який за результатами складення іспиту (іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора) набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з матеріалами справи за результатами першого етапу атестації позивач набрав меншу кількість балів (64 балів), ніж прохідний бал (70 балів), тому не був допущений до наступного етапу атестації, та Першою кадровою комісією прийнято оскаржуване рішення №205 від 10.04.2020 про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 (далі - Порядок №233), рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

У свою чергу відповідно до пункту 6 розділу V Порядку №221 рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації може бути оскаржене прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Суд зазначає, що відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його судового оскарження та скасування.

Категорія «внутрішнє переконання» по суті виражає психологічно-суб`єктивну впевненість особи у відповідності власної оцінки об`єктивно існуючих обставин чи фактів. Але для того, аби бути належним, внутрішнє переконання повинно відповідати певним вимогам, а саме: виходити з усебічного, повного та об`єктивного розгляду усіх матеріалів, результатів тестів; ґрунтуватися на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, при цьому кожний доказ повинен бути перевіреним, проаналізованим й оціненим як окремо, так і в сукупності з іншими.

Про дотримання членами кадрової комісії означеної процедури свідчитиме належна мотивація його висновку: встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених питань; посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення; оцінка доводів та аргументів особи, що до якої застосовуються процедура оцінювання; норми права, що застосовані, і ті , що не застосовані, з викладенням мотивів їх незастосування.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінеен проти Фінляндії» № 3780001/97, п. 36).

Отже, відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його судового оскарження та скасування. У свою чергу, це покладає на кадрові комісії обов`язок обґрунтувати рішення про проходження або не проходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.

Рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку №221 питань, які мають бути дослідженні в рамках атестації прокурора. Таке рішення повинно містити судження комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності прокурора, його доброчесності та професійної етики в залежності від етапу атестації, на якому таке рішення приймається, та відповідно його здатності на належному рівні здійснювати покладені законом обов`язки на займаній посаді.

Разом з тим оскаржуване рішення кадрової комісії не відповідає вимозі обґрунтованості, оскільки не містить ані мотивів, ані обставин, за яких воно прийнято. У рішенні кадрової комісії вказана лише кількість отриманих позивачем за результатами іспиту балів, однак відсутні аргументи комісії виставлення саме такої кількості балів та з яких дійсних підстав виходила кадрова комісія під час ухвалення рішення, у співвідношенні з цілями проведеної атестації щодо здатності позивача на належному рівні здійснювати покладені законом обов`язки на посаді в органах прокуратури.

В контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що проведення атестації, визначення рівня професійної підготовленості прокурорів є дискреційними повноваженнями відповідних кадрових комісії Офісу Генерального прокурора. Водночас обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат атестації повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема прокурору, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний прокурорський корпус, якому довіряло б це суспільство, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо атестації кожного прокурора є необхідною для цього умовою та гарантією.

Також суд зазначає, що значна кількість сформованих питань на іспиті у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а саме 70% для кожного учасника, стосувалась кримінального права та кримінального процесу. Такий підхід взагалі нівелює рівень професійності та компетентності тих прокурорів, які працюють на інших напрямках прокурорської діяльності.

Судом встановлено, що в прокуратурі існує спеціалізація прокурорів, впровадження якої передбачено наказом Генерального прокурора України №15 від 19.01.2017 «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України» (був чинним в період спірних правовідносин). Пунктом 8.3 зазначеного наказу передбачено, що робота структурних підрозділів Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур організовується, як правило за функціональним (предметним) принципами, з урахуванням теоретичної підготовки та практичного досвіду працівників, використовуючи їхню спеціалізацію закріплення за ними конкретних напрямів.

Однак, така спеціалізація при формуванні тестових питань для іспиту взагалі не врахована та не передбачена Порядком № 221. Це дає підстави вважати, що передбачена атестація прокурорів не мала на меті встановлення відповідності (невідповідності) працівників посадам, які вони займають, а фактично покликана знівелювати професійний рівень предметної компетентності, досвіду і кваліфікації працівників на конкретних напрямах прокурорської діяльності, якими окреслювались їхні посадові обов`язки, та покликана створити такі умови атестації, які будуть сприятливими для реалізації неправомірних механізмів для безпідставного звільнення прокурорів без належних на те підстав.

Відсутність функціонального принципу та неврахування спеціалізації прокурорів при формуванні тестових запитань унеможливлює об`єктивність атестації та створює нерівні умови для працівників різних напрямів професійної діяльності органів прокуратури.

Крім того, судом встановлено, що для працівників Генеральної прокуратури на іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону затверджено значно меншу кількість питань ніж для працівників регіональних прокуратур.

Конституційний суд України у Рішенні від 12 квітня 2012 року №9рп/2012 зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах та свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, дискримінація означає відмінне поводження, без об`єктивного і розумного обґрунтування, з особами які перебувають у відносно схожих ситуаціях.

Відмінне становище осіб з однаковим юридичним статусом осіб порушує людську гідність, як установчий принцип всієї системи основоположних прав, закріплених у Розділі II Конституції України, у тому числі права на працю та рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Крім того, як встановлено судом та не заперечується сторонами, до ухвалення спірного у даній справі рішення позивач, не погоджуючись із результатом іспиту, звернувся до голови першої кадрової комісії із письмовою заявою, у якій повідомляв про некоректну роботу програмно-апаратного комплексу під час проведення іспиту, у зв`язку з чим просив надати йому можливість перескладання цього іспиту.

З аналізу змісту вказаної заяви слідує, що позивач поставив перед комісією питання щодо вірогідності спотворення його результатів внаслідок некоректної роботи комп`ютерної програми.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що заява позивача від 10.03.2020 розглянута, про що свідчить Протокол першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 № 8 та за результатами розгляду вказаної заяви комісією встановлено, що згідно даних тестування та відомостей про його результати, тестування з боку позивача завершено, у зв`язку з чим відсутні підстави для повторного проходження тестування, передбачені пунктом 7 Порядку №221.

Суд зазначає, що з наданої до суду копії Протоколу №8 засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 вбачається, що на її адресу надійшло 65 звернень прокурорів, в тому числі і позивача, в яких усі кандидати скаржились, крім іншого, на технічні збої в системі та роботу програмно-апаратного комплексу.

При цьому, як зазначається в протоколі комісії, під час проходження тестування прокурори не зверталися до представників кадрової комісії та робочої групи для фіксації технічної несправності комп`ютерної техніки чи програмно-апаратного комплексу у відповідних актах. Відтак скарження на технічну роботу системи є непідтвердженими.

Суд зазначає, що Порядком № 221 не передбачено процедури повідомлення учасника тестування про технічні несправності у роботі комп`ютерної техніки безпосередньо під час тестування, що могло би призвести до фіксації збоїв (у випадку їх наявності) і забезпечило б право позивача пройти тестування належним чином.

Крім того, ані Порядком № 221, ані жодним іншим нормативним актом не передбачено складання відповідних актів технічних збоїв під час виконання іспиту, не визначено їх форму та не встановлено порядку перевірки інформації, яка в них відображена.

Натомість, вирішення всіх питань щодо забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №221 віднесено до компетенції членів комісії та робочої групи відповідної кадрової комісії.

Однак, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення щодо позивача та розгляді його заяви від 10.03.2020 року не вжив жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених у ній, формально пославшись виключно на факт відсутності існування акту, який законодавством не передбачений, при тому, що оцінка результату та перебігу складання іспиту з використанням комп`ютерної техніки здійснюється не безпосередньо членами відповідної кадрової комісії, а звернення щодо наявності технічних збоїв в системі тестування, окрім позивача, подавала ще велика кількість прокурорів, що брали участь у складанні іспиту.

Суд враховує, що відповідно до пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IXрішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а отже суд вважає, що висновок комісії, у тому числі, за результатом розгляду відповідної заяви чи скарги прокурора на процедуру проходження атестації, має бути обґрунтованим, комісією мають бути наведені обставини, що стали підставою для його прийняття, причини відхилення доводів заявника із посиланням на конкретні приклади та норми закону.

На обов`язковому перегляді адміністративним судом рішень суб`єкта владних повноважень щодо дотримання критерію правомірності та обґрунтованості наголошується у частині 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В матеріалах справи відсутні докази того, чи перевірявся при розгляді заяви позивача від 10.03.2020 факт некоректної роботи програмно-апаратного комплексу, на якому проводилось тестування, та яке могло би вплинути на формування комп`ютерною програмою некоректних тестових питань або некоректного відображення результатів тестування.

Сам факт не одержання прохідного балу за результатом атестування без надання належної правової оцінки доводам позивача, викладеним у заяві стосовно зауважень з приводу належної роботи програмного комплексу, на якому здійснювалося тестування, в даному випадку не є безумовною підставою для висновків про неуспішне проходження атестування, оскільки свідчить про формальне прийняття відповідного рішення без направлення його дії на дійсне дотримання чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що з огляду на незначну різницю в 6 балів між отриманим позивачем (64) та мінімально необхідним (70) при складані іспиту, некоректна робота програмно-апаратного комплексу має суттєве значення, і заява позивача мала бути розглянута належним чином, тобто, зі з`ясуванням фактів, наведених позивачем у заяві.

Отже, Перша кадрова комісія при прийнятті оскаржуваного рішення щодо позивача та при розгляді його звернення від 10.03.2020 не вжила належних заходів щодо перевірки обставин, викладених в заяві, обставини, що могли вплинути на прийняття вказаного рішення в повній мірі та належним чином досліджені та перевірені не були, наявність/відсутність таких обставин не була підтверджена жодними належними та допустимими доказами в розумінні статей 73 та 74 КАС України.

Таким чином, під час проведення атестації позивача мали місце значні процедурні порушення щодо її проведення.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях на те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Невиконання відповідачем вимог законодавства стосовно позивача призводить до втрати легітимності процедури проведення його атестації та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні звернення позивача від 10.03.2020 про повторне складення іспиту за вказаних вище обставин та приймаючи оскаржуване рішення про неуспішне проходження ним атестації, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; не добросовісно; не розсудливо; не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Доказів протилежного відповідачами під час судового розгляду не надано.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить до висновку, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, Перша кадрова комісія діяла не у відповідності до вимог закону, а відтак оскаржуване рішення від 10.04.2020 № 205 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача про неправомірність призначення проходження позивачем двох етапів атестації в один день, оскільки наказом Генерального прокурора від 04.02.2020 №65 внесено зміни до Порядку №221, а саме: доповнено новим абзацом пункт 2 розділу III, яким передбачено право кадрової комісії приймати рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні і здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в один день.

Цей наказ був чинним та підлягав застосуванню на час виникнення спірних правовідносин. Натомість, суд зазначає, що правомірність прийняття вказаного наказу не є предметом розгляду справи.

Також, суд зазначає, що графік проведення іспитів на знання і вміння застосовувати закон та загальні здібності й навички для прокурорів регіональних прокуратур було затверджено першою кадровою комісією Офісу Генерального прокурора 20.02.2020 та завчасно розміщено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, що відповідає пункту 2 розділу ІІІ Порядку.

Суд також зауважує, що після подання позивачем заяви про намір пройти атестацію, він мав право відмовитись від проведення такої атестації та окремо оскаржувати Порядок №221 та зміни до нього щодо проходження прокурорами атестації, чого позивачем зроблено не було.

За наведених обставин вищевказані доводи позивача не можуть бути підставою для скасування спірного рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Щодо інших аргументів, наведених сторонами, суд зазначає, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов до висновку про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 840,80 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 №205 про неуспішне проходження прокурором другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури Запорізької області Копчак Романом Олеговичем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 25.01.2021.

Суддя О.О. Артоуз