Рішення № 94555618, 02.02.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2021 року м. Ужгород№ 260/4377/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі судді Дору Ю.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області згідно якого просив суд: 1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо призначення та виплати мені щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зменшеному розмірі, тобто зменшення розміру з 90% до 60%. 2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Закарпатського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2020 року №02.5-204758, починаючи з 19.02.2020 року, виходячи з розміру 90% суддівської винагороди повноважного судді Закарпатського апеляційного суду.

Ухвалою судді від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці задоволено частково. Визнано протиправними дії Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо визначення розміру призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 82 % грошового утримання судді, здійснення обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання, замість належних ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус судді» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ в редакції Закону №192-VIII у розмірі 90% від розміру заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, починаючи з 23.12.2016 року; Зобов`язано Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на відставку половину строку навчання за денною формою навчання в Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е. Дзержинського (половина) з 01.09.1986 року по 29.06.1990 року, а також календарний період проходження стокової військової служби в Збройних Силах СРСР з 08.05.1982 року по 11.05.1984 року. Зобов`язано Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від розміру заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, починаючи з 23.12.2016 року, із врахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 в адміністративній справі №260/933/20, яке набрало законної сили 23.10.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 921060817609 від 31.03.2020 р. «Про відмову в перерахунку пенсії», на підставі довідки Закарпатського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.03.2020 р. № 02.5-20/4785. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, починаючи з 19 лютого 2020 року, перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді з врахуванням суддівської винагороди, зазначеної в довідці Закарпатського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.03.2020 р. № 02.5-20/4785. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 19 лютого 2020 року по день, проведення перерахунку за рішенням суду, з урахуванням проведених виплат.

Однак, відповідач, прийняв, на переконання позивача, абсолютно незаконне рішення, що суперечить закону та виходить за межі його компетенції, встановленої законом, оскільки зробив новий розрахунок, а не перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та встановив його у розмірі 60% від грошового утримання діючого судді.

У встановлений судом строк відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-рп/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ряд положень розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 зі змінами, зокрема пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, яким було введено диференціацію у визначенні розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання, визнано неконституційним та втратив чинність з дня ухвалення цього рішення. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення Закон №1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та відсоткової ставки 90%. Таким чином, на переконання відповідача, діючою нормою є ч.3 ст. 142 Закону № 1402, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Вказував, що відсотковий розмір, який має виплачуватися, після проведеного перерахунку міститься в ч.3 ст.142 Закону №1402, і це саме 60 %. Саме в такому розмірі, 60 відсотків, і проводиться виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як це передбачено ч.3 ст.142 Закону №1402.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст.257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці задоволено частково. Визнано протиправними дії Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо визначення розміру призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 82 % грошового утримання судді, здійснення обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання, замість належних ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус судді» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ в редакції Закону №192-VIII у розмірі 90% від розміру заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, починаючи з 23.12.2016 року; Зобов`язано Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на відставку половину строку навчання за денною формою навчання в Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е. Дзержинського (половина) з 01.09.1986 року по 29.06.1990 року, а також календарний період проходження стокової військової служби в Збройних Силах СРСР з 08.05.1982 року по 11.05.1984 року. Зобов`язано Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від розміру заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, починаючи з 23.12.2016 року, із врахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 в адміністративній справі №260/933/20, яке набрало законної сили 23.10.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 921060817609 від 31.03.2020 р. «Про відмову в перерахунку пенсії», на підставі довідки Закарпатського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.03.2020 р. № 02.5-20/4785. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, починаючи з 19 лютого 2020 року, перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді з врахуванням суддівської винагороди, зазначеної в довідці Закарпатського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.03.2020 р. № 02.5-20/4785. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 19 лютого 2020 року по день, проведення перерахунку за рішенням суду, з урахуванням проведених виплат.

11.11.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Закарпатського апеляційного суду від 06.03.2020 року №02.5-204758 та з врахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року..

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатскій області від 30.11.2020 року №2612-2876/К-02/8-0700/20 позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу проведено виходячи із розміру суддівської винагороди встановленої на 01 січня 2020 року та обчисленої згідно діючих, на момент проведення такого перерахунку, законодавчих норм.

Позивач, вважаючи, що дії відповідача, якими зменшено розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 60% та проведено перерахунок належного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 60% є протиправними, порушує його права та інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому, суд враховує, що позивачу призначено довічне грошове утримання на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI, у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, де ч.3 ст.138 передбачала "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

До того ж, суд зауважує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Так, у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зокрема зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон №1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку має визначатись у відповідності до ч.3 ст. 142 Закону № 1402, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Однак, суд звертає увагу на те, що зміна відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що призначалася позивачу відповідно до Закону №2453-VI, відбулася вже після призначення та перерахунків щомісячного довічного грошового утримання позивача, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.

З матеріалів справи вбачається, що з 23.12.2016 року, з урахуванням постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2017 року по справі №308/2766/17, ОСОБА_1 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 05.04.2001 року №3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині 3 статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, при перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі положень Закону №2453-VI, його розмір має обчислюватися, виходячи із розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у відсотках, право на які особа набула на момент виходу у відставку, і їх розмір не може бути зменшений наступними змінами в законодавстві.

Отже, застосування відсоткового показника, передбаченого частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача є протиправним, оскільки стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

До того ж, суд зазначає, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці змінною величиною є лише розмір довічного грошового утримання, натомість відсоткове значення розміру довічного грошового утримання, яке обчислювалося при його призначенні, є незмінним.

Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а.

З урахуванням наведеного, відповідач, здійснюючи з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці у зв`язку з підвищенням суддівської винагороди, протиправно зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, призначеного та виплачуваного у розмірі 90% відповідних сум суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, до 60% відповідних сум суддівської винагороди, що призвело до порушення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у розмірі, встановленому законодавством.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування".

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд звертає увагу, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 60% відповідних сум суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, при здійсненні перерахунку з 19.02.2020 є необґрунтованими та протиправними.

Таким чином, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного ОСОБА_1 , виходячи з 90% відповідних сум суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виплатити заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 840,80 грн. слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити повністю..

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) у зменшеному розмірі з 90% до 60%.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 20453063) провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на підставі довідки Закарпатського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2020 року №02.5-204758, починаючи з 19.02.2020 року, виходячи з розміру 90% суддівської винагороди повноважного судді Закарпатського апеляційного суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору