Рішення № 94554184, 20.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 р. Справа№200/9386/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що наказом ГУНП в Донецькій області № 149 о/с від 12.04.2019 її звільнено з Національної поліції. Станом на день прийняття наказу про звільнення відповідачем не було проведено з позивачкою розрахунків, а саме: не була нарахована та сплачена індексація грошових доходів за період часу з 07 листопада 2015 року по листопад 2017 року. З цього приводу ОСОБА_1 звернулась з позовом до Донецького окружного адміністративного суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1487/20-а позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по листопад 2017 року; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по листопад 2017 року.

Як вказує позивачка, відповідач 28.09.2020 нарахував та виплатив їй індексацію грошового забезпечення у сумі 3 324, 54 грн. Разом з тим, ГУНП у Донецькій області під час виплати індексації грошового забезпечення не було сплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що суперечить приписам 116 Кодексу законів про працю України. З огляду на наведене, позивачка просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 59 045, 74 грн.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого представник Головного управління Національної поліції в Донецькій області зазначає наступне. Так, після ухвалення судом рішення, зокрема про стягнення індексації заробітної плати, та у випадку подальшого його виконання положення статей 116, 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавця виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судове рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто застосування норм ст. ст. 116, 117 КЗпП України є неможливим при вирішенні спірних правовідносин. Крім того, розмір індексації грошового забезпечення, який отримала позивачка на виконання судового рішення в сумі 3 324, 54 грн, не є співмірним із заявленим нею розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 59 045, 74 грн. З огляду на наведене, представник Головного управління Національної поліції в Донецькій області просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 12.10.2020 Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи суд вирішив проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23.11.2020 суд виніс ухвалу, якою розгляд адміністративної справи визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 12 год 30 хв 23.12.2020.

23.12.2020 суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі та призначив судовий розгляд по суті на 12 год 30 хв 20.01.2021.

На судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання, не з`явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Не є спірним питанням у даній справі, що у період з 07.11.2015 по 12.04.2019 позивачка проходила службу в Національній поліції України.

23.12.2016 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій, що підтверджується рішенням від 23.12.2016 року та посвідченням серії НОМЕР_2 від 18.01.2017 (а.с.12, 13).

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 149 о/с від 12.04.2019 майора поліції ОСОБА_1 - інспектора сектора моніторингу Волноваського відділу поліції звільнено зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.8).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/1487/20-а від 10.06.2020 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року, зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили 08.09.2020, відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду.

На виконання рішення суду, відповідно до платіжного доручення № 6350 від 24.09.2020 відповідач перерахував на користь ОСОБА_2 індексацію у розмірі 3 324, 54 грн (а.с.46).

Разом з тим, вважаючи протиправною невиплату під час перерахування індексації грошового забезпечення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закон України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відтак, спірні правовідносини щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку врегульовано ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Зокрема, стаття 116 Кодексу законів про працю України визначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11 листопада 2015 року № 988, установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.п. 3, 11, 12 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.

Звернення поліцейського щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються в установленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 2.2.Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до п. 2.2.7. цієї Інструкції, до складу фонду додаткової заробітної плати входять суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 по справі № 200/1487/20-а, яке набуло чинності 08.09.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 вирішено на користь позивачки в повному обсязі та встановлено, що право на отримання виплати індексації грошового забезпечення виникло у позивачки в період з 07 листопада 2015 року по листопад 2017 року.

На виконання рішення суду, тобто станом на момент звільнення позивачки відповідачем нарахована за рішенням суду індексація грошового забезпечення у розмірі 3 324,54 грн вже підлягала виплаті на момент звільнення.

Таким чином, висновки відповідача, що індексація грошового забезпечення, нарахована за рішенням суду, не підлягала виплаті на момент звільнення позивачки, суд вважає помилковими.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми КЗпП України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці працівників органів Національної поліції України, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд доходить висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з органів Національної поліції України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, однак щодо військовослужбовців, викладений в постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 823/1023/16, від 30 січня 2019 року у справі № 807/3664/14, від 26 червня 2019 року у справі № 826/15235/16, 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19.

Умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року по справі № 821/1083/17.

Така правова позиція дійсно знайшла підтвердження в судовій правозастосовній практиці, зокрема, постановах Верховного Суду України від 17.01.2019 року у справі № 814/2648/16 та від 17.01.2019 року у справі № 805/2706/17-а.

Відтак, Верховний Суд зазначив, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.

Такий Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року.

При цьому суд зазначає, що вказаний порядок не містить окремого порядку обчислення середньої заробітної плати, тому для розрахунку середньоденної заробітної плати необхідно застосовувати постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно пп. «л» п. 1 цей Порядок застосовується, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 розділу ІI постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року № 100 встановлено, що в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Судом встановлено, що нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2019 року склало 12 646,20 грн., за березень 2019 року склало 12 646,20 грн. Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік», кількість робочих днів у лютому 2019 року складає 20 днів, у березні 2019 року складає 20 днів. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивачки за лютий-березень 2019 року складає 632,31 грн. (12 646,20 грн. + 12 646,20 грн. : 40 робочих днів).

Індексація грошового утримання згідно з рішенням суду у справі № 200/1487/20-а виплачена відповідачем ОСОБА_1 24.09.2020 (а.с.46).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два мiсяцi роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

З огляду на викладене, затримка по виплаті індексації з 12.04.2019 по 24.09.2020 - день фактичного розрахунку складає 363 робочих днів (632,31 грн.* 363 календарних дня = 229 528, 58 грн.).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Разом з тим, суд враховує, що Верховним Судом у постановах у справах № 821/1083/17, № 761/9584/15-ц, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум, залежить від різних чинників. Зокрема, при розгляді справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Суд зазначає, що вимоги позивачки про стягнення індексації не обмежується будь-яким строком звернення до суду. Водночас, для звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні встановлено лише тримісячний строк.

Суд зауважує, що сума індексації грошового утримання позивачки відносно суми середнього заробітку складає 1, 45 % (сума виплаченої індексації 3 324, 54 грн *100 % та поділене на суму 229 528, 53 грн).

З метою недопущення зловживання позивачкою власними процесуальними правами, а також з урахуванням розміру суми виплаченої індексації грошового утримання згідно з рішенням суду та з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності слід стягнути на користь позивачки з відповідача суму у розмірі 3 328, 16 гривень (229 528, 53 грн * 1,45 %).

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивачкою невірно розраховано суму середнього заробітку. Так, ОСОБА_1 виокремлює істотність частки порівняно із середньою заробітною платою за один місяць. Однак, суму індексації їй нараховано та виплачено за 2 роки, а не за кожний місяць окремо.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

З огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», жодні витрати не підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 139 КАС України.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 87517, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 86) про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3 328, 16 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень шістнадцять копійок) .

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено 01.02.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб