Ухвала суду № 945539, 15.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2007 р. № К-10979/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Гончаренку Р.С.

за участю представників:

позивача: Ганюк Ю.Ю., дов. № 026/2007 від 24.01.2007 р.;

відповідача: Ковалик В.В., дов. № 10809/9/10-113 від 13.09.2005 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005 р.

у справі № 33/98-29/64 господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синапс-2000»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2004 р. до господарського суду м. Києва звернулось ТОВ «Синапс-2000» з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0000022610/0, № 0000032610/0, № 0000042610/0 від 09.01.2004 р.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.07.2005 р. у справі № 33/98-29/64, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005 р., позов ТОВ «Синапс-2000» задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного господарського суду, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва оскаржила її в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005 р. з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги касаційної скарги підтримав, судове рішення суду апеляційної інстанції вважає таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України з мотивів, викладених у касаційній скарзі, просив її задовольнити.

ТОВ «Синапс-2000» в запереченні на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні касаційної скарги як безпідставної.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою адміністрацією у місті Києві проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Синапс-2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при оприбуткуванні товарів, придбаних у ТОВ «Т.Д. Белла» за період з 01.01.2003 р. по 30.11.2003 р.

За результатами перевірки складено акт № 2/26-52/4/30677403 від 08.01.2004 р., в якому зазначено, що згідно документів, наданих на момент перевірки, позивач отримав від ТОВ «Т.Д.Белла» електротехнічне обладнання та комплектуючі на загальну суму 3 808 618,01 грн. Товар отримано у відповідності до договору № КО97/2003 від 10.08.2003 року, додатку № 1 від 10.08.2003 року та акту № 1 прийому-передачі товару від 20.08.2003 року на суму 190 724,04 грн. Зазначений договір, додаток та акт підписано директором ТОВ «Т.Д.Белла» ОСОБА_1 і директором ТОВ «Синапс-2000» Облакевичем С.В. та завірено печатками обох сторін. На підставі накладних на поставку позивач отримав від ТОВ «Т.Д.Белла» товар на загальну суму 3 617 893,97 грн. ТОВ «Синапс-2000» одержало від ТОВ «Т.Д.Белла» податкові накладні, перелік яких зазначено в акті, підписані директором та завірені печаткою ТОВ «Т.Д.Белла» на загальну суму 3 808 618,02 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 634 769,66 грн. Суми податку на додану вартість по зазначених накладних включені позивачем до складу податкового кредиту, відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за червень-листопад 2003 року.

Станом на 16.12.2003 року позивач сплатив на користь ТОВ «Т.Д.Белла» грошові кошти на загальну суму 3 708 617,79 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки від 08.01.2004 року № 2/26-52/4/30677403 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято слідуючі податкові повідомлення-рішення:

· податкове повідомлення-рішення № 0000022610/0 від 09.01.2004 року, яким, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальний розмір 225 965,00 грн., у тому числі за липень 2003 року у розмірі 66 169,00 грн., за вересень 2003 року у розмірі 60 055,00 грн., за жовтень 2003 року у розмірі 99 741,00 грн.;

· податкове повідомлення-рішення № 0000032610/0 від 09.01.2004 року, яким, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 594 426,80 грн., у тому числі 406 813,00 грн. - основного платежу та 187 613,80 грн. штрафних санкцій;

· податкове повідомлення-рішення № 0000042610/0 від 09.01.2004 року, яким, відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 010 891,90 грн., у тому числі 875 865,00 грн. - основного платежу та 135 026,90 грн. - штрафних санкцій.

В ході документальної перевірки отримано результати зустрічної перевірки ТОВ «Т.Д.Белла» з питання фінансово-господарських взаємовідносин з позивачем за період з 01.04.2003 р. по 16.12.2003 р.

Листом від 16.12.2003 р., наданим на запит УПМ ДПА у м. Києві № 18840/10/26-529 від 16.12.2003 р., стосовно перевірки ТОВ «Т.Д.Белла» по взаєморозрахунках з ТОВ «Синапс-2000», директор ТОВ «Т.Д.Белла» ОСОБА_1 повідомив, що за період з 01.05.2003 р. по 18.11.2003 р. на рахунок ТОВ «Т.Д.Белла» надійшли від ТОВ «Синапс-2000» грошові кошти в сумі 3 708 617,79 грн. Однак, ТОВ «Т.Д.Белла» ніколи не мало фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Синапс-2000» та не укладало з ним договори, не виписувало видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних та ніколи не відвантажувало на адресу ТОВ «Синапс-2000» товари чи будь-яке обладнання. На даний час на підприємстві ТОВ «Т.Д.Белла» рахується кредиторська заборгованість перед позивачем в сумі 3 708 617,79 грн., що підтверджено результатами перевірки.

Як вказано в акті, перевіркою встановлено факт порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до несплати до бюджету у 2003 році податку на прибуток в сумі 875 864,90 грн. та про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у червні 2003 році на суму 316 269,00 грн., завищена сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками липня 2003 року на суму 66 169,00 грн., занижено податок на додану вартість у серпні 2003 року на суму 68 083,00 грн., завищена сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками вересня 2003 року на суму 60 055,00 грн., завищена сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками жовтня 2003 року на суму 99 741,00 грн., занижено податок на додану вартість у листопаді 2003 року на суму 22 461,00 грн. Загальна сума заниженого податку на додану вартість становить 406 813,00 грн. та завищеного податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету - 225 965,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) до валових витрат виробництва та обігу відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами, в підтвердження факту придбання товару у ТОВ «Т.Д.Белла» позивачем надано:

· договір № КО97/2003 від 10.08.2003 р., додаток № 1 до договору № КО97/2003 від 10.08.2003 р., акт № 1 прийому-передачі товару від 20.08.2003 р. до договору № КО97/2003 від 10.08.2003 р., рахунок-фактуру № 173 від 20.08.2003 р. на суму 190 724,04грн.;

· договір № 137/2003 від 04.07.2003 р., додаток № 1 від 09.06.2003 р. до договору № 137/2003 від 04.07.2003 р., додаток № 2 від 10.06.2003 р. до договору № 137/2003 від 04.07.2003 р., накладну на поставку № 1153 від 18.09.2003 р. на суму 2 323 741,74грн.;

· накладні на поставку № 540 від 27.06.2003 р., № 541 від 27.06.2003 р.,  № 572 від 03.07.2003 р., № 622 від 10.07.2003 р., № 781 від 04.08.2003 р., № 783 від 04.08.2003 р., № 1132 від 10.09.2003 р., № 1133 від 10.09.2003 р., № 1134 від 10.09.2003 р., № 1405 від 03.10.2003 р., № 1460 від 13.11.2003 р. на суму 1 294 152,26 грн.

ТОВ «Т.Д.Белла» виписано на адресу позивача податкові накладні № 540 від 27.06.2003 р., № 541 від 27.06.2003 р. № 542 від 27.06.2003 р., № 572 від 03.07.2003 р., № 622 від 10.07.2003 р., № 711 від 24.07.2003 р., № 781 від 04.08.2003 р., № 782 від 04.08.2003 р., № 913 від 20.08.2003 р., № 1132 від 10.09.2003 р., № 1133 від 10.09.2003 р., № 1134 від 10.09.2003 р., № 1153 від 18.09.2003 р., № 1405 від 03.10.2003 р., № 1460 від 13.11.2003 р.

Факт наявності податкових накладних, накладних та перерахування грошових коштів позивачем на адресу ТОВ «Т.Д. Белла» у сумі 3 708 617,79 грн. відповідачем під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не заперечувався.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком судів, що матеріалами справи повністю підтверджується факт наявності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Т.Д.Белла» та ТОВ «Синапс-2000».

Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України, на підставі норм якого здійснювався судовий розгляд справи, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Судами дано вірно оцінку рішенню Деснянського районного суду міста Києва від 29.07.2004 р. по справі № 2-2910, яким відмовлено в задоволенні позову ДПІ у Шевченківському районі міста Києва до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Синапс-2000» про визнання установчого договору недійсним та недійсними з моменту виписки накладних на поставку товару та податкових накладних.

Вказаним рішенням Деснянського районного суду міста Києва встановлено, що ТОВ «Т.Д.Белла» було зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією, про що було зроблено запис в журналі реєстрації № 18596 від 08.04.2003 р. До Єдиного реєстру підприємств, установ, організацій товариство було включено 14.04.2003 р., про що свідчить довідка ГОЦ Державного комітету статистики. Засновниками ТОВ «Т.Д.Белла» у відповідності зі статутом та установчим договором являються ОСОБА_1 та ОСОБА_2, справжність підпису яких засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

Судами також досліджено довіреність від 03.04.2003 р., відповідно до якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доручили громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 представляти їх інтереси з усіх питань діяльності товариства.

Отже, правочин, вчинений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не може бути фіктивним, оскільки дії вказаних громадян свідчать про реальне настання правових наслідків, тобто діяльності ТОВ «Т.Д. Белла» здійснювалась згідно статуту.

Також, судами, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, обґрунтовано не прийнято до уваги висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки, та, згідно яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, що ґрунтуються на поясненнях директора ТОВ «Т.Д.Белла» ОСОБА_1, який повідомив, що ТОВ «Т.Д.Белла» ніколи не мало фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Синапс-2000» та не укладало з ним договори, не виписувало видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних та ніколи не відвантажувало на адресу позивача товари чи будь-яке обладнання, оскільки дані пояснення повністю спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено судами, на день розгляду справи ТОВ «Т.Д. Белла» не ліквідовано та не виключено з ЄДРПОУ, установчі документи ТОВ «Т.Д. Белла» є дійсними, свідоцтво про реєстрацію його як платника податку на додану вартість та свідоцтво про державну реєстрацію також є дійсним, а також були дійсними на момент складання накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються, виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.8 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Надані позивачем первинні документи, як встановлено судами, відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, як встановлено судами, товар, зазначений в договорах, позивач придбав для використання у власній господарській діяльності.

За період І півріччя - III квартал 2003 р. позивачем до складу валових витрат відносились витрати, пов'язані з придбанням товару у ТОВ «Т.Д.Белла» на підставі договорів № К097/2003, № 137/2003, які сторонами виконані, є дійсними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавались, податок на прибуток сплачений позивачем в повному обсязі.

Статтею 11 вказаного Закону встановлено правила ведення податкового обліку. Відповідно із п. 11.2. Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарі, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Сума податку на додану вартість у розмірі 634 769,65 грн., як встановлено судами, сплачена позивачем у складі витрат за придбаний ним товар на підставі договору № КО97/2003 від 10.08.2003 р., договору № 137/2003 від 04.07.2003 р., накладних на поставку та податкових накладних.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що витрати, понесені позивачем на підставі вказаних договорів та накладних на поставку, віднесені позивачем до складу валових витрат правомірно.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 33/98-29/64 господарські суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 33/98-29/64 - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Рибченко А.О.