Рішення № 94553692, 26.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16125/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Лукашука А.В.,

представника відповідача Савчук Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про стягнення винагороди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - Управління, відповідач) про стягнення винагороди у сумі 9575,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 20.08.2019 призначений на посаду начальника Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області та відповідно до наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 27.12.2019 №237/К переведений для подальшої роботи на посаді начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів). Відповідно до наказу відповідача від 18.06.2020 №1753 позивач перебував у щорічній основній відпустці в період з 30.06.2020 по 29.07.2020, відтак у липні 2020 року з 23 робочих днів ним було відпрацьовано 2 дні, за які було нараховано: посадовий оклад - 530,43 грн, надбавку за ранг - 52,17 грн, надбавку за вислугу років - 265,22 грн, надбавку за інтенсивність (50%) - 265,22 грн, премію (20%) - 1159,00 грн, а всього 2272,04 грн. При цьому відповідно до наказів відповідача від 20.07.2020 №28 та №29 позивачу нараховано винагороду в сумі 11410,31 грн, яка включена в суму нарахувань липня 2020 року. Отже, в липні 2020 року було нараховано 13682,35 грн (2272,04 грн + 11410,31 грн).

Здійснюючи виплату заробітної плати за липень 2020 року, відповідач розрахував максимальний розмір заробітної плати в сумі 4106,96 грн, застосувавши обмеження, встановлені на період карантину, на суму 9575,39 грн.

Позивач вказує, що Закон України №553-ІХ від 13.04.2020, яким внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» щодо зменшення розміру заробітної плати службових і посадових осіб бюджетних установ, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 визнаний таким, що не відповідає Конституції України, а тому не може бути застосований до визначення розміру винагороди державному виконавцю. Також зазначає, що роботодавець не був позбавлений можливості здійснити оплату винагороди в інші періоди, а право позивача на отримання винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов`язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи до формування бюджету.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.31).

У поданому до суду відзиві від 10.12.2020 (а.с.40-44) відповідач позовних вимог ОСОБА_1 не визнав та зазначив, 13.04.2020 Верховною Радою України прийнято Закон №553-ІХ (набув чинності 18.04.2020), з урахуванням якого положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, якою визначено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Таким чином, нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників обмежується максимальним розміром 47230 грн на місяць. Відповідно до роз`яснення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 23.04.2020 №3502-06/26135-01 у випадку, коли працівником не відпрацьовано місяць повністю у зв`язку з хворобою чи відпусткою, заробітна плата виплачується пропорційно відпрацьованому часу з урахуванням обмеження максимального розміру. Оскільки в липні 2020 року ОСОБА_1 відпрацьовано 2 робочих дні, тому нараховану заробітну плату понад встановлений максимальний розмір в сумі 13682,35 грн обмежено до 9575,39 грн.

Щодо Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 відповідач зазначив, що дія вказаного рішення на спірний період не розповсюджується, оскільки правовідносини у даній справі виникли до його прийняття, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. У зв`язку з викладеним, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.12.2020 вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у даній справі на 11:00 24.12.2020 (а.с.62).

Ухвалою суду від 24.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 26.01.2021 (а.с.71).

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно з наказом Управління від 18.06.2020 №1753/В (а.с.11) позивач ОСОБА_1 , начальник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в період з 30.06.2020 по 29.07.2020 перебував у щорічній основній відпустці.

Наказами Управління від 20.07.2020 №28 та №29 «Про виплату винагороди працівникам органів державної виконавчої служби» ОСОБА_1 нараховано винагороду в загальному розмірі 11410,31 грн (а.с.12-23). При цьому у вказаних наказах відповідачем зазначено, що виплату винагороди здійснити при наявності у розпорядника бюджетних коштів відповідних відкритих асигнувань.

Як слідує з розрахункових листів за липень 2020 року (а.с.10), позивачу проведено такі нарахування за 2 робочих дні: посадовий оклад - 530,43 грн, надбавка за ранг - 52,17 грн, надбавка за вислугу років - 265,22 грн, надбавка за інтенсивність (50%) - 265,22 грн, премія (20%) - 1159,00 грн, всього 2272,04 грн, а також винагорода в загальній сумі 11410,31 грн. При цьому розмір заробітної плати обмежено на суму 9575,39 грн.

На звернення позивача щодо обмеження заробітної плати у липні 2020 року Управління листом від 05.10.2020 №20009/0/1-20/12 повідомило про те, що за відпрацьовані 2 дні заробітна плата виходячи з максимального розміру складала 4106,96 грн (47230 грн : 23 робочих дні х 2 робочих дні), тому нараховану заробітну плату понад встановлений максимальний розмір було обмежено в сумі 9575,39 грн (13682,35 грн - 4106,96 грн) (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон 1403-VIII) державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями (ч.1 ст.8 Закону 1403-VIII).

Статтею 13 Закону 1403-VIII встановлено, що заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643, передбачено виплату державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону 1403-VIII, винагороди у встановлених розмірах в разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів, забезпечення фактичного виконання виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 17, 18 зазначеного Порядку винагорода виплачується одночасно з виплатою заробітної плати. Виплата винагороди здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до соціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду на відповідний рік.

За приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Отже, винагорода державного виконавця входить до додаткової заробітної плати, виплата якої здійснюється одночасно з виплатою основної заробітної плати.

18.04.2020 року набрав чинності Закон України від 13.04.2020 №553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №553-IX), яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 наступного змісту: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі, в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до частини другої цієї статті)».

Не враховуються у максимальному розмірі заробітної плати суми: допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки (грошової допомоги державним службовцям відповідно до статті 57 Закону України «Про державну службу»); матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; оплати щорічної відпустки. Також не враховуються компенсаційні виплати при звільнені, вихідна допомога.

Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки визначаються згідно з чинним законодавством без урахування зазначеного обмеження.

Враховуються у максимальному розмірі заробітної плати: оплата часу відпусток, що не належать до щорічних; оплата часу службових відряджень; сума індексації заробітної плати; доплати за додатковий обсяг роботи (за суміщення професій (посад), виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зони обслуговування та збільшення обсягу виконуваних робіт); інші компенсаційні та стимулюючі виплати (надбавки, доплати, премія).

Таким чином, відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції Закону №553-IX нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ обмежувалися максимальним розміром 47230 гривень на місяць, в тому числі і позивача.

При цьому, оскільки винагорода державного виконавця входить до складу заробітної плати, тому її розмір враховувався у максимальному розмірі заробітної плати.

Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами.

Даним Рішенням установлено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 18.04.2020 по 28.08.2020 включно були дійсні обмеження, передбачені статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами, внесеними Законом №553-ІХ).

У зв`язку з цим суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неправомірності нарахування і виплати заробітної плати за липень 2020 року із застосуванням обмежень, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Крім того, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції Закону №553-ІХ не встановлено денного обмеження заробітної плати, при цьому обмеження стосувалось нарахування, а не виплати заробітної плати.

Суд зазначає, що нарахування заробітної плати здійснюється відповідно до кількості відпрацьованих днів, а її виплата проводиться із відрахуванням обов`язкових платежів (податків, зборів, аліментів тощо).

Відтак, оскільки в липні 2020 року ОСОБА_1 відпрацював 2 робочих днів, тому нарахування заробітної плати позивачу за вказаний період повинно проводитись саме за 2 робочі дні із застосуванням обмеження при нарахуванні заробітної плати, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції Закону №553-ІХ.

Судом встановлено, що Управлінням правомірно проведено нарахування позивачу заробітної плати у липні 2020 року, виходячи з того, що максимальний розмір заробітної плати становив 47230 грн, загальна кількість робочих днів у липні 2020 року становила 23 робочих дні, а тому заробітна плата за 2 робочих дні склала 4106,96 грн (47230 грн : 23 робочих дні х 2 робочих дні).

Щодо доводів позивача про те, що роботодавець не був позбавлений можливості здійснити оплату винагороди в інші періоди, то суд враховує, що виплата винагороди здійснюється одночасно із виплатою заробітної плати, а тому, оскільки накази Управління про виплату винагороди працівникам органів державної виконавчої служби прийняті 20.07.2020, тому винагорода виплачувалась одночасно із заробітною платою липня 2020 року.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність та законність проведених позивачу нарахувань заробітної плати за липень 2020 року.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 02 лютого 2021 року.