Рішення № 94553346, 02.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 лютого 2021 р. Справа № 120/6323/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятої відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №198727 від 20.10.2020 року за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому, обґрунтовуючи протиправність даної постанови, позивач зазначає, що на момент перевірки належного йому транспортного засобу відповідач був позбавлений права на її проведення, в силу вимог Закону №530-IX. Крім того, зазначає, що відсутність у нього на момент проведення перевірки чинного договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, зумовлена не проведенням відповідним органом конкурсу з перевезення пасажирів.

Ухвалою від 25.11.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження відповідно до ст. 262 КАС України). Даною ухвалою також встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Разом із тим, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем подано не було, хоча копія ухвали про відкриття провадження ним отримана 01.12.2020, що підтверджується розпискою про вручення ухвали та позовної заяви з додатками.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вище викладене, суд вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Так, 18.09.2020 відповідно до направлення на перевірку №002157 від 15.09.2020 посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За наслідками перевірки належного позивачу транспортного засобу марки БАЗ А079.24, державний номерний знак НОМЕР_1 , посадовими особами відповідача складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.09.2020 №229288.

Як слідує зі змісту даного акту, в ході проведення перевірки, окрім іншого, встановлено, що водієм належного позивачу транспортного засобу марки БАЗ А079.24, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснювалось перевезення пасажирів без належним чином оформлених документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На підставі акта перевірки від 18.09.2020 відповідачем винесено постанову №198727 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на суму 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Разом із тим, не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ст.. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення (ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", документами для регулярних пасажирських перевезень є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

- для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, як уже було встановлено судом вище, 20.10.2020 на підставі акта перевірки від 18.09.2020, відповідачем винесено постанову №198727 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на суму 1700 грн. за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутність у водія належного позивачу автобуса розкладу руху автобуса, схеми маршруту, таблиці вартості проїзду.

В свою чергу, на підтвердження протиправності винесеної постанови, позивачем до матеріалів позовної заяви додано наступні документи:

- паспорт №3 автобусного маршруту регулярних перевезень міжміського сполучення, який працює в звичайному режимі "Хмільник АС - Вінниця АС-1 ч/з Уладівку" від 18.05.2015;

- схему міжміського автобусного маршруту;

- розклад руху автобусів на маршруті "Хмільник АС - Вінниця АС-1 ч/з Уладівку", затверджену директором Департаменту ЖКГ енергетики та інфраструктури Вінницької ОДА 19.05.2015;

- таблиці вартості проїзду на міжміському автобусному маршруті загального користування "Хмільник АС - Вінниця АС-1 ч/з Уладівку".

Як слідує із матеріалів справи, зазначені вище документи були розроблені та затвердженні на виконання вимог договору про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування від 13.05.2015 №3, який укладений між Департаментом ЖКГ енергетики та інфраструктури Вінницької ОДА (організатор) та ФОМ ОСОБА_1 (перевізник).

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що термін дії даного договору скінчився ще 30.04.2020.

З огляду на викладене, надані позивачем схема маршруту, розклад руху та таблиця вартості проїзду, на переконання суду, не можуть вважатись належними документами для регулярних пасажирських перевезень в розумінні ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", адже термін дії договору, на виконання умов якого відповідні документи були затвердженні, на момент проведення перевірки уже закінчився.

При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на необхідність застосування принципу мовчазної згоди до спірних правовідносин, адже як слідує із матеріалів справи, 12.06.2020 позивач уже звертався до Управління розвитку транспорту Вінницької ОДА із заявою щодо продовження строку дії договору №3 від 13.05.2015.

Разом із тим, Управління листом від 03.07.2020 №432 повідомило його, що відповідно до положень п. 29 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081, у разі продовження строку дії договору (дозволу) з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення строку дії договору (дозволу) подає організатору перевезень заяву за формою згідно з додатком 6.

У разі пропуску автомобільним перевізником зазначеного строку визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється за результатами конкурсу.

Таким чином, Управління розвитку транспорту Вінницької ОДА зазначило, що визначення автомобільного перевізник на автобусному маршруті загального користування "Хмільник АС - Вінниця АС-1 ч/з Уладівку" буде здійснюватись за результатами конкурсу.

З огляду на викладене, підстави вважати, що термін дії договору №3 від 13.05.2015 є продовженим в силу застосування принципу мовчазної згоди, на думку суду, відсутні.

Що ж до посилань позивача на те, що відповідач був позбавлений права на проведення перевірки, в силу вимог Закону №530-IX, то суд зазначає наступне.

Так, дійсно, положеннями п. 4 ч. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №530-IX (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

В той де час, відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (п. 14 Порядку №1567).

Наведеними приписами спеціального законодавства передбачено окремий захід контролю автомобільних перевізників - рейдова перевірка (перевірка на дорозі).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що положення п. 4 ч. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №530-IX не поширюються на спірні правовідносини, оскільки рейдова перевірка (перевірка на дорозі) є особливим заходом державного контролю автомобільних перевізників, яка проводиться в будь-який час з урахуванням інфраструктури за згідно затвердженого графіку, і яка не охоплюється визначенням «планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю)».

Таким чином, враховуючи усі вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що постанова №198727 від 20.10.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу, є обґрунтованою, а тому підстави для її скасування, відсутні.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );

Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845).

Повний текст рішення складено 02.02.2021.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна