Ухвала суду № 94552059, 25.01.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

25.01.2021 р. Справа № 914/114/21

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за позовом Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Матс», м.Львів

про стягнення 75153,42 грн

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Матс» про стягнення 75153,42 грн.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Більшість з долучених до позовної заяви доказів подано позивачем в копіях, однак в порушення вищевказаних норм в позовній заяві не зазначено інформації щодо того, хто володіє оригіналами письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з ч.2 ст.164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Варто зазначити, що форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам, встановленим чинним законодавством для цих документів.

Так, частинами 2, 4 та 5 статті 91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до пункту 5.27. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

При огляді матеріалів позовної заяви судом встановлено, що додатки до неї, які подані в копіях, засвідчені відбитком печатки позивача та відміткою, що складається зі слів «Прошнуровано, пронумеровано та скріплено печаткою на 29 арк», «Копія вірна», назви посади, прізвища, підпису особи і дати засвідчення. Разом з тим, до позовної заяви не додано жодних документів на підтвердження наявності у особи, яка посвідчувала копії письмових доказів, повноважень вчиняти такі дії від імені позивача.

За умовами п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як передбачено ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною другою ст.4 Закону встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарських судів, судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з відповідного штемпеля підприємства зв`язку на описі вкладення та поштовому конверті, адресованому Господарському суду Львівської області, позивач подав позовну заяву 15.01.2021 р., тобто суму судового збору слід розраховувати, виходячи саме з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01.01.2021 р., незалежно від того, в якому календарному році позивач сплачував судовий збір до подання позову у 2021 році.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270 грн.

В позовній заяві заявлено одну вимогу майнового характеру про стягнення загалом 75153,42 грн заборгованості, проте до позовної заяви позивачем долучено платіжне доручення про сплату лише 2102 грн судового збору, в той час як із заявленої ціни позову до сплати підлягає 2270 грн судового збору, тобто сума, яка дорівнює 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченого на 01.01.2021 р., оскільки розмір 1,5 відсотка ціни позову є меншим, ніж 2270 грн.

Враховуючи все вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивачем не дотримано вимог Закону України «Про судовий збір» стосовно сплати судового збору та, відповідно, не дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України щодо долучення до позовної заяви документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також вимог Господарського процесуального кодексу України щодо зазначення в позовній заяві відомостей про оригінали письмових доказів, копії яких додано до заяви, та вимог щодо належної форми долучених доказів.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм ГПК України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків шляхом надання суду:

– доказів сплати судового збору в сумі 168 грн;

– відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви;

– доказів наявності повноважень у особи, яка засвідчувала додані до позовної заяви копії документів (або шляхом надання суду копій документів, засвідчених повноважною особою).

У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Суддя З.П. Гоменюк