Рішення № 94551916, 20.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2021Справа № 910/16910/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлюмберже Сервісез Україна»

про стягнення грошових коштів 1565431,16 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Лук`янчук Д.Ю.

Представники сторін:

від позивача - Луцько Р.М. (адвокат);

від відповідача - Толочко В.В. (адвокат).

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з указаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлюмберже Сервісез Україна» (далі - відповідач) на користь позивача недоплаченого штрафу за договором з оперативної оренди та адміністрування парку транспортних засобів №3743-OL від 21.08.2018 (далі - Договір) у сумі 1565431,16 грн.

Позов мотивований тим, що у зв`язку із достроковим розірванням Договору з ініціативи відповідача, позивачем на підставі цього Договору було розраховано суму штрафу необхідну оплатити відповідачем, однак останній не погодився з розрахунком позивача та лише частково оплатив штраф. Зокрема, позивачем було на підставі Договору нараховано 9394923,66 грн. штрафу за дострокове розірвання Договору, а відповідачем було сплачено лише 7829492,50 грн. вказаного штрафу.

Позивач, крім суми штрафу, також просив стягнути з відповідача судові витрати у загальній сумі 55881,48 грн., які складаються із 23481,48 грн. судового збору та 32400 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідач у відзиві на позов, останній не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що позивач неправильно розрахував суму штрафу за дострокове розірвання Договору. Наведений позивачем розрахунок суми штрафу не відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства України.

Відповідач наголошує на тому, що Договір не передбачає нарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на розмір лізингових платежів для розрахунку штрафу. Також, на думку відповідача, нарахування ПДВ на черговий лізинговий платіж для розрахунку штрафу суперечить податковому законодавству України.

Враховуючи зазначене, відповідачем було здійснено власний розрахунок штрафу за дострокове припинення Договору, і при розрахунку якого відповідачем брався розмір чергового лізингового платежу без врахування ПДВ.

У наданій суду відповіді на відзив позивач стверджує, що ПДВ є частиною договірної (контрактної) вартості, посилаючись на статтю 188.1 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що за умовами Договору ПДВ є складовою частиною чергових лізингових платежів, а тому при розрахунку штрафу повинен враховуватися черговий лізинговий платіж разом із ПДВ.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що у додатках № 2 до Лізингових протоколів розміри чергових лізингових платежів визначено в окремій колонці з назвою «Черговий Лізинговий платіж», а колонка «ПДВ» міститься окремо. Відповідач вважає, що ці окремі колонки «Черговий Лізинговий платіж» та «ПДВ» не повинні додаватися для розрахунку чергового лізингового платежу, як бази для розрахунку штрафу за дострокове припинення Лізингових протоколів. Відповідач наголошує, що відповідно до положень Податкового кодексу України ПДВ не є частиною договірної вартості товарів/послуг, а нараховується на неї.

У судовому засіданні 11.01.2021, з розгляду справи по суті, оголошувалась перерва до 20.01.2021.

У судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити, а представник відповідача просив у позові відмовити повністю із вище наведених підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

21.08.2018 між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) було укладено Договір, який регулює правовідносини між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем з оперативного лізингу Транспортного засобу (засобів), як цей термін визначено цим Договором (пункт 1.1 Договору).

Цим же пунктом Договору передбачено, що усі доповнення, додатки та будь-які інші документи, які тим чи іншим чином цитуються, та/або на які міститься посилання у цьому Лізинговому договорі, є невід`ємними його частинами.

Згідно з пунктом 2.1 Договору лізинговий протокол вважається заявою відповідача на отримання від позивача Транспортного засобу, зазначеного у цьому протоколі, в оперативний лізинг на умовах цього Договору та є початком строку дії Договору.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Транспортний засіб вважається взятим Лізингоодержувачем в оперативний лізинг від Лізингодавця на умовах цього Договору з дати підписання акту приймання-передачі Лізингоодержувачем та Лізингодавцем. Датою передачі Транспортного засобу вважається дата, зазначена в акті приймання-передачі.

На виконання Договору та на підтвердження факту передачі/отримання Транспортних засобів, між позивачем та відповідачем було складено та підписано у період з 21.08.2018 до 15.04.2020 лізингові протоколи №№ 1-3, 5-7, 10, 12, 14-16, 18, 20-26, 28-31, 33-34 (далі - Лізингові протоколи) та відповідні акти приймання-передачі до них, копії яких разом із додатками № 1-3 та додатковими угодами до вказаних Лізингових протоколів містяться у матеріалах справи (т. 1, а.с. 51-160).

У зазначених Лізингових протоколах та додатках № 1 до них міститься, зокрема, специфікація конкретних Транспортних засобів, їх назва, рік випуску, ціна автомобілів, а також тривалість та строк кожного лізингу, дати надання та повернення.

У додатках № 2 до Лізингових протоколів передбачений графік лізингових платежів.

За умовами Договору відповідач зобов`язаний був повернути Транспортні засоби позивачу не пізніше дат, зазначених в актах приймання-передачі, якщо сторони не домовляться про інше (пункт 6.1 Договору). Дата повернення останнього Транспортного засобу, що знаходився в користуванні Лізингоодержувача, є датою припинення Договору (пункт 7.1.2 договору).

Пунктом 7.1.3 Договору передбачено, що одностороння відмова сторін від виконання своїх зобов`язань за цим Договором не допускається, крім випадків, що визначені цим Договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачені випадки дострокового припинення Договору.

Зокрема, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 Договору у разі розірвання Договору або певних Лізингових протоколів за ініціативою Лізингоодержувача (по причинам, що не залежать в Лізингодавця) він повинен погасити заборгованість з Лізингових платежів, якщо така має місце, повернути Транспортні засоби та сплатити штраф за дострокове припинення Договору (або Лізингового протоколу) у розмірі:

- 5 (п`яти) Чергових лізингових платежів, якщо дострокове повернення відбувається протягом першого року з дати підписання Акта приймання-передачі;

- 4 (чотирьох) Чергових лізингових платежів, якщо дострокове повернення відбувається протягом другого року з дати підписання Акта приймання-передачі;

- 3 (трьох) Чергових лізингових платежів, якщо дострокове повернення відбувається протягом третього року з дати підписання Акта приймання-передачі.

Враховуючи вказане положення Договору, відповідач 09.06.2020 направив позивачу лист-повідомлення про дострокове розірвання вищевказаних Лізингових протоколів та повернення Транспортних засобів з лізингу (т. 1, а.с. 358-360).

У червні 2020 року відповідач повернув позивачу Транспортні засоби отримані у лізинг за Договором, про що свідчать відповідні акти повернення частини предмету лізингу до Лізингових протоколів, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 2, а.с. 145-168).

Як зазначає відповідач, 17.06.2020 позивачем були видані відповідачу відповідні рахунки на оплату штрафів за дострокове припинення Лізингових протоколів від 12.06.2020 (т. 1, а.с. 60, 69, 79, 89, 100, 110, 122, 134, 143, 152, 161) та від 17.06.2020 (т.1, а.с. 179, 194, 207, 221, 234, 247, 260, 273, 301, 315, 329, 343, 357).

Всього позивачем було нараховано відповідачу за дострокове розірвання Лізингових протоколів штраф на загальну суму 9394923,66 грн.

Відповідач не погодився із розрахунком суми штрафів, та здійснивши їх перерахунок, у липні 2020 року здійснив на користь позивача сплату штрафів на загальну суму 7829492,50 грн., що визнається представниками сторін та додатково підтверджується залученими до матеріалів справи копіями відповідних платіжних доручень від 13.07.2020 та 23.07.2020 (т. 2, а.с. 19-32, 76-102). Факт підтвердження оплати відповідачем штрафу у вище зазначеній сумі також відображений у претензії позивача вих. № 5714/10 від 27.10.2020 та додатку № 1 до неї (т.1 а.с. 366-368).

Вказаною претензією позивач вимагав у відповідача доплати штрафу за дострокове розірвання Лізингових протоколів за Договором у сумі 1565431,16 грн.

Сторонами не оспорюються факти дострокового розірвання Лізингових протоколів та дострокового повернення предметів лізингу, розміри штрафів у залежності від періодів повернення Транспортних засобів, зокрема, що на підставі пункту 7.2.3 Договору відповідач повинен сплатити штрафи за дострокове припинення Лізингових протоколів за Договором у наступних розмірах:

- за Лізинговими протоколами №№ 1-16 у розмірі 4 (чотирьох) чергових лізингових платежів;

- за Лізинговими протоколами №№ 18-34 у розмірі 5 (п`яти) чергових лізингових платежів.

Між ними існує лише спір щодо суми штрафу, який виник у зв`язку із розбіжністю від визначення бази нарахування штрафу (зокрема суми Чергових лізингових платежів за Договором).

Таким чином, спір у цій справі виник у зв`язку із розбіжністю сторін при трактуванні умов Договору щодо бази нарахування для розрахунку суми штрафу за дострокове розірвання Договору (конкретних Лізингових протоколів за Договором).

Так, на думку позивача для розрахунку повинен братися розмір чергового лізингового платежу разом із ПДВ, а на думку відповідача при розрахунку цього штрафу повинен братися розмір чергового лізингового платежу без ПДВ.

Досліджуючи питання щодо бази нарахування спірного штрафу, судом враховано наступне.

Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 Договору передбачає, що штраф за дострокове припинення Договору (або Лізингового протоколу) нараховується у кратному розмірі Чергових лізингових платежів.

Відтак, спір стосується визначення правильного розміру Чергових лізингових платежів для розрахунку штрафів за дострокове припинення Лізингових протоколів.

У розділі «Визначення термінів» Договору під Черговим лізинговим платежем розуміється винагорода, яка сплачується Лізингоодержувачем за володіння та користування переданим йому Транспортним засобом. Розмір, склад та строки сплати Чергових лізингових платежів, зазначені у Лізинговому протоколі.

Пунктом 3.1.7 Договору передбачено, що Черговий лізинговий платіж підлягає корегуванню на суму курсової різниці, яка визначається за встановленою у цьому пункті формулою. Зокрема, Черговий лізинговий платіж може бути скорегований на суму курсової різниці до долара США або Євро в залежності від того у якій валюті здійснювалося придбавання Транспортного засобу Лізингодавцем та в якій валюті залучалися кредитні кошти.

З матеріалів справи та пояснень сторін слідує, що розмір, склад та строки сплати Чергових лізингових платежів зазначені у додатках № 2 до Лізингових протоколів (Графік лізингових платежів).

Зі змісту цих додатків № 2 до Лізингових протоколів вбачається, що вони містять окремо 5-6 колонок, при цьому в одних додатках № 2 є окремі колонки: «Черговий Лізинговий платіж», «ПДВ» та «Разом», а у інших: «Платіж без ПДВ UAN», який складається із суми платежу «Всього» та курсової різниці «Змінна складова; «ПДВ UAN» та «Платіж з ПДВ UAN».

Таким чином, додатки № 2 до Лізингових протоколів передбачають окремі розміри чергових лізингових платежів та ПДВ, а тому аргументи позивача про те, що черговий лізинговий платіж додатково включає ПДВ є помилковими.

При розгляді спору по суті судом враховано, що пунктом 14.1.178 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (Податок на додану вартість).

Відповідно до положень розділу V Податкового кодексу України ставки ПДВ встановлюються від бази оподаткування (пункт 193.1 статті 193 Податкового кодексу України), зокрема, на операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою, податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Відтак, на відміну від інших податків, які входять у ціну товару/послуги, ПДВ це непрямий податок, який не входить у ціну товару/послуги, а додається до цієї ціни.

Умовами Договору (у т.ч. додатками № 2 до Лізингових протоколів) не передбачено, що спірний штраф повинен нараховуватися на суму чергового лізингового платежу разом із ПДВ.

Відтак, позивач дійшов помилкового висновку, що ці окремі колонки «Черговий Лізинговий платіж» та «ПДВ» повинні бути додані для розрахунку чергового лізингового платежу, як бази для розрахунку штрафу за дострокове припинення Лізингових протоколів. Чи що при розрахунки цього штрафу повинен братися платіж разом із ПДВ.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідно до Лізингових протоколів правильний розмір чергових лізингових платежів для розрахунку штрафів за дострокове припинення Лізингових протоколів відображений в окремій графі «Черговий лізинговий платіж» додатку № 2 до відповідного Лізингового протоколу (для лізингових протоколів 18, 20-26, 28-31, 33-34 додаток №2 зі змінами, відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди № 1 до відповідного лізингового протоколу) та не включає розмір ПДВ. Для інших Лізингових протоколів цей платіж повинен братися також без ПДВ.

Перевіривши наведений відповідачем у відзиві на позов розрахунок штрафу (стор. 7-8 відзиву; т. 2, а.с. 10), який зроблений з урахуванням розмірів чергових лізингових платежів без ПДВ та відповідних курсових різниць (як складових чергових лізингових платежів), суд дійшов висновку про те, що він відповідає умовам Договору та вимогам законодавства України.

Таким чином, відповідно до Договору відповідач повинен був сплатити штраф за дострокове розірвання Лізингових протоколів у загальній сумі 7829103,08 грн.

Отже, відповідач сплатив спірний штраф у повному обсязі, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 01.02.2021

Суддя Р.Б. Сташків