Рішення № 94551888, 02.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2021Справа № 910/18479/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., с. Гора, вул. Бориспіль-7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 4)

про стягнення 75 053,04 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА" про стягнення 75 053,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам договору №02.5-14/1-293 від 14.06.2018 відповідач не здійснив оплати за надані у березні-вересні 2020 послуги, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 71 932,13 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення інфляційні втрати у розмірі 36,95 грн, 3% річних у розмірі 607,86 грн та пеню у розмірі 2 476,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18479/20 та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.12.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає про обмежене користування приміщенням з 18 березня по 15 червня 2020 року та про відсутність підстав для нарахування платежів за договором відшкодування витрат у розмірах, нарахованих позивачем, а також штрафних санкцій.

04.01.2021 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує щодо тверджень відповідача з посиланням на те, що в період з 01 березня 2020 року по 30 вересня 2020 року відповідачу надавались послуги, які підтверджуються підписами між сторонами Актами приймання-здачі виконаних робіт та отриманими відповідачем рахунками - фактурами на їх оплату.

04.01.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначає, що підписані з його сторони Акти не свідчать про згоду з наданими позивачем обсягами послуг. Крім того, позивач не надав жодних первинних документів, що підтверджують обсяг наданих послуг.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

14 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВІА» (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2068 від 14.02.2018 (надалі - договір оренди).

За умовами вищевказаного договору оренди ТОВ «ІНТЕРАВІА» було передано в оренду частину приміщення № 32 площею 168,0 кв.м. та приміщення №№ 5-12 площею 39,4 кв. м. в підвалі будівлі терміналу «А» міжнародного аеропорту «Бориспіль» (надалі - Приміщення).

Відповідно до пункту 1.1. договору оренди Балансоутримувачем приміщень є ДП МА «Бориспіль».

Згідно з п. 5.12 договору оренди ТОВ «ІНТЕРАВІА» зобов`язалось укласти з Балансоутримувачем приміщень договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання приміщень та надання комунальних послуг ТОВ «ІНТЕРАВІА», а також відшкодування податку на землю.

14 червня 2018 року на виконання пункту 5.12 договору оренди між ТОВ «ІНТЕРАВІА» (надалі- позивач) та ДП МА «Бориспіль» (надалі- відповідач) був укладений договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-293 (надалі- договір).

Відповідно до підпунктів 1.1.1 та 1.1.2 пункту 1.1 договору, у урахування Додаткової угоди №1 від 21.02.2019, у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування частини приміщення № 32 площею 168,0 кв. м та приміщень №№ 5-12 площею 39,4 кв. м в підвалі будівлі терміналу «А» для розміщення роздягалень, душових та туалетних кімнат для персоналу (надалі - Майно), Балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги:

- забезпечення теплом (теплова енергія);

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці;

- використання води для прибирання майна самостійно орендарем;

- прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів;

- забезпечення водою холодною/гарячою;

- забезпечення відведення стічних вод;

- забезпечення електричною енергією;

- технічної можливості для приєднання обладнання орендаря до електричних мереж Балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати Балансоутримувача за цінами (тарифами), встановленими уповноваженим органом державної влади (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що сплата за послуги здійснюється орендарем з 14.02.2018 (дати підписання Акту передачі-приймання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, № 2068 від 14.02.2018 року.

Розмір оплати послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат Балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України (п.1.4 договору).

У разі припинення надання в строкове платне користування майна, нарахування оплати за послуги відбувається до дати повернення майна, що фіксується сторонами у Акті приймання-передачі орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2068 від 14.02.2018 року (п. 1.6 договору).

Згідно з умовами п. п. 2.1.1 та 2.1.6 пункту 2.1 договору Балансоутримувач зобов`язується надавати орендарю визначені договором послуги та щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати Акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі - Акт виконаних послуг), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Підпунктом 2.2.2 пункту 2 договору закріплено зобов`язання орендаря, щомісяця, з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок, Акт виконаних послуг. Датою отримання рахунку та Акту виконаних послуг вважається 10 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу та ненадана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання взятих на себе зобов`язань за договором позивачем в період з 01 березня по 30 вересня 2020 року були надані відповідачу послуги, зазначені в підпунктах 1.1.1 та 1.1.2 пункту 1.1 договору, що підтверджується Актами виконаних послуг від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31. 08.2020, від 30.09.2020 року.

Для оплати послуг за вищевказаний період позивачем були надані відповідачу наступні рахунки - фактури на загальну суму 71 932,13 грн:

- № 62/158 від 31.03.2020 на суму 1 263,05 грн;

- № 61/418 від 30.04.2020 на суму 13 794,68 грн;

- № 61/485 від 31.05.2020 на суму 10 263,54 грн;

- № 62/255 від 31.05.2020 на суму 963,07 грн;

- № 61/582 від 30.06.2020 на суму 9 975,54 грн;

- № 62/296 від 30.06.2020 на суму 1 006,50 грн;

- № 61/718 від 31.07.2020 на суму 8 891,94 грн;

- № 62/344 від 31.07.2020 на суму 1 253,18 грн;

- № 61/776 від 31.08.2020 на суму 10 468,74 грн;

- № 62/401 від 31.08.2020 на суму 1 222,79 грн;

- № 61/911 від 30.09.2020 на суму 11 401,14 грн;

- № 62/481 від 30.09.2020 на суму 1 427,96 грн.

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором № 02.5-14/1-293 від 14.06.2018, а саме в частині здійснення своєчасної та повної оплати за надані послуги, що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості за період з березня по вересень 2020 рок у розмірі 71 932,13 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору № 02.5-14/1-293 від 14.06.2018 позивачем в період з 01 березня 2020 по 30 вересня 2020 року були надані відповідачу послуги на загальну суму 71 932,13 грн, про що свідчать складені Акти приймання-здачі виконаних послуг, а також виставлені рахунки-фактури.

Так, з наявних у матеріалах справи копій реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів за період з 01.03.2020 по 30.09.2020 року вбачається, що Актами приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31. 08.2020, від 30.09.2020 року, а також рахунки-фактури на загальну суму 71 932,13 грн були отримані відповідачем особисто в бухгалтерії Балансоутримувача, як передбачено п. 2.2.2 договору.

Зі змісту підпункту 2.2.2 пункту 2 договору вбачається, що підписаний Акт виконаних послуг відповідач зобов`язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу та ненадана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

За умовами договору Акти приймання-здачі виконаних послуг є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання та їх якості.

Отже, враховуючи вищевказані положення договору, а також відсутність з боку відповідача вмотивованої відмовити від підписання Актів виконаних послуг, останні вважаються підписаними з боку орендаря без жодних зауважень та заперечень щодо кількості, вартості та якості наданих послуг.

Судом також прийнято до уваги, що в підтвердження наданих позивачем послуг, зокрема, послуг з теплової енергії та електроенергії, останнім були надані копії відомостей щодо споживання відповідачем за спірний період вищевказаних послуг.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що оплата рахунку здійснюється відповідачем до 20 числа того ж місяця.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що всупереч положенням ст. 530 Цивільного кодексу України, умовам договору та виставлених позивачем рахунків-фактури № 62/158 від 31.03.2020, № 61/418 від 30.04.2020, № 61/485 від 31.05.2020, № 62/255 від 31.05.2020, № 61/582 від 30.06.2020, № 62/296 від 30.06.2020,№ 61/718 від 31.07.2020, № 62/344 від 31.07.2020, № 61/776 від 31.08.2020, № 62/401 від 31.08.2020, № 61/911 від 30.09.2020, № 62/481 від 30.09.2020, відповідач свої грошові зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг на загальну суму 71 932,13 грн не виконав.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 35-28/5-89 від 25.06.2020 року, у якій просив останнього сплатити існуючу заборгованість за договором у розмірі 84 502,00 грн, що виникла в період з лютого по травень 2020 року.

Станом на момент розгляду спору встановлено, що відповідачем на виконання умов договору була здійснена 20.08.2020 та 15.09.2020 лише часткова сплата заборгованості за лютий та березень 2020 року, заборгованість щодо наданих послуг за інші місяця (в тому числі частково за березень 2020 року) залишена відповідачем без оплати.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Отже, приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо повної оплати наданих позивач послуг згідно договору, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 71932,13 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що посилання відповідача на обмежене користування орендованим приміщенням, без підтвердження цієї обставини належними доказами, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань за договором № 02.5-14/1-293 від 14.06.2018, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати наданих послуг за договором у розмірі 71 932,13 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши заявлену до стягнення з відповідача суму 3 % річних у розмірі 607,86 грн, інфляційних втрат у розмірі 36,95 грн, суд встановив, що їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягають 3% річних та інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивачем були заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 2 476,10 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що у п. 4.2 договору сторони передбачили, що відповідач зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Суд перевіривши заявлену до стягнення з відповідача суму пені встановив, що її розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем, однак приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягає пеня у заявленому позивачем розмірі 2 476,10 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4, ідентифікаційний код 33240887) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) основний борг у розмірі 71 932 (сімдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять дві) грн 13 коп., 3% річних у розмірі 607 (шістсот сім) грн 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 36 (тридцять шість) грн 95 коп., пені у розмірі 2 476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн 10 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.02.2021

Суддя Л. Г. Пукшин