Рішення № 94551750, 02.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2021Справа № 910/18654/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/18654/20

за позовом Приватного акціонерного товариства «НИВА»

до Фізичної особи-підприємця Івановою Євгенії Іванівни

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

27 листопада 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Нива» (позивач) надійшла позовна заява № НИВА-1395/Ю від 25.11.2020 року до Фізичної особи-підприємця Івановою Євгенії Іванівни (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0190033 від 24.12.2019 року в розмірі 462 001,99 грн., з них: основного боргу - 282 446,63 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі чотириста сорок шість гривень 63 копійки), 3% річних - 2015,02 грн. (дві тисячі п`ятнадцять гривень 02 копійки), штрафу - 169 467,98 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 98 копійок) та пені - 8072,36 грн. (вісім тисяч сімдесят дві гривні 36 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0190033 від 24.12.2019 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/18654/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Фізичній особі-підприємцю Івановій Євгенії Іванівні за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент відкриття провадження у даній справі.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті «за закінченням терміну зберігання» - 12.01.2021 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 03.12.2020 року у справі № 910/18654/20 є 12.01.2021 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 27.01.2021 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2019 року між Приватним акціонерним товариством «НИВА» (надалі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Івановою Євгенією Іванівною (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0190033 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування: нежитлове складське приміщення площею 22,00 кв.м в підвалі будівлі складу (літ. Б); нежитлове складське приміщення площею 567,27 кв.м на 3 (третьому) поверсі будівлі складу (літ. Б) (об`єкт оренди), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 10.

Згідно з п. 1.5. договору, об`єкт оренди передається орендарю 01 січня 2020 року по Акту приймання-передачі (надалі - Акт № 1).

На виконання умов договору оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0190033 від 24.12.2019 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове складське приміщення площею 22,00 кв.м в підвалі будівлі складу (літ. Б); нежитлове складське приміщення площею 567,27 кв.м на 3 (третьому) поверсі будівлі складу (літ. Б) (об`єкт оренди), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 10, про що 01.01.2020 року сторонами було складено Акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.2. договору плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами Акта № 1.

За умовами п. 3.3. договору, якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 10-го числа поточного (оплачуваного) місяця.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що орендар зобов`язаний сплачувати плату за оренду не пізніше строку, зазначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання їм зазначених рахунків. При неотриманні орендарем зазначених рахунків, плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до додатка № 2 до цього договору.

В п. 3.6. договору визначено, що орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.) не пізніше 10-числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем.

Відповідно до п. 9.1. договору, орендар передає орендодавцю об`єкт оренди в день закінчення строку оренди або дострокового припинення цього договору. Передача об`єкта оренди оформлюється Актом приймання-передачі (Акт № 2), який складається в двох примірниках та підписується сторонами.

У випадку, якщо орендар з будь-яких причин не повертає об`єкт оренди орендодавцю після закінчення строку користування, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю плату за оренду та всі інші платежі за весь строк до моменту фактичного повернення об`єкта оренди орендодавцю (п. 9.4. договору).

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, відповідач має прострочену заборгованість за договором по оплаті орендної плати за період з травня 2020 року по вересень 2020 року в розмірі 279 903,25 грн. У період з травня 2020 року по вересень 2020 року орендодавцем було виставлено орендарю рахунки-фактури на оплату орендної плати: № 332 від 31.05.2020 року на суму 55 980,65 грн., № 410 від 30.06.2020 року на суму 55 980,65 грн., № 484 від 31.07.2020 року на суму 55 980,65 грн., № 557 від 31.08.2020 року на суму 55 980,65 грн., № 611 від 30.09.2020 року на суму 55 980,65 грн.

Крім того, у період з червня 2020 року по серпень 2020 року орендодавцем було виставлено орендарю рахунки-фактури на компенсацію витрат на комунальні послуги на суму 2 543,38 грн.: № 411 від 30.06.2020 року на суму 852,35 грн., № 485 від 31.07.2020 року на суму 813,55 грн., № 556 від 31.08.2020 року на суму 877,48 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну сплату відповідачем орендних платежів за період з травня 2020 року по вересень 2020 року та комунальних платежів за період з червня 2020 року по серпень 2020 року за договором оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0190033 від 24.12.2019 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з грудня 2019 року по березень 2020 року у розмірі 21 847,09 грн. Крім того, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2015,02 грн., штраф у розмірі 169 467,98 грн. та пеню у розмірі 8072,36 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0190033 від 24.12.2019 року в судовому порядку не визнаний недійсним, тобто є чинним та обов`язковим для сторін.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на положення пунктів 3.3., 3.6. договору строк оплати орендних та комунальних платежів є таким, що настав.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати орендних та комунальних платежів, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача та настання строку виконання обов`язку щодо сплати обумовлених договором платежів не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0190033 від 24.12.2019 року в розмірі 282 446,63 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2015,02 грн., штраф у розмірі 169 467,98 грн. та пеню у розмірі 8072,36 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 7.2. договору визначено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 7969,93 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 102,43 грн. позивачу належить відмовити.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 169 467,98 грн. штрафу є обґрунтованими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1990 ,94 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 24,08 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 461 875,48 грн., з них: основного боргу - 282 446,63 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі чотириста сорок шість гривень 63 копійки), 3% річних - 1990,94 грн. (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто гривень 94 копійки), штрафу - 169 467,98 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 98 копійок) та пені - 7969,93 грн. (сім тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 93 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6928,13 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Івановою Євгенії Іванівни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «НИВА» (ідентифікаційний код 19253407, адреса: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 10) грошові кошти: основного боргу - 282 446,63 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі чотириста сорок шість гривень 63 копійки), 3% річних - 1990,94 грн. (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто гривень 94 копійки), штрафу - 169 467,98 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 98 копійок), пені - 7969,93 грн. (сім тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 93 копійки) та судовий збір - 6928,13 грн. (шість тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень 13 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 02.02.2021р.

Суддя О.В. Котков